Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №509/6503/21 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6503/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021162250000818 від 04.10.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Роздільна Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03.10.2021 року приблизно о 23 годині 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_4 за попередньою змовою, спільно з невстановленою особою, у відношенні якої матеріали виділені в окреме провадження, керуючись корисливим умислом, діючи умисно, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, прибули на автомобілі марки «ВАЗ» 21061 червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого ОСОБА_4 , до домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де обрали об`єктом свого злочинного посягання майно (рулони тканини), що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке перебуває та зберігається на огородженому бетонним парканом подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_2 .

Далі, продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачений ОСОБА_4 спільно з невстановленою особою, впевнившись, що їх дії залишаються непоміченими сторонніми особами, діючи умисно, перелізли через паркан домоволодіння ОСОБА_6 , яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 , де, з корисливих мотивів, реалізуючи злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, з купи рулонів тканини потягнув декілька рулонів, маючи намір перенести до паркану та перекинути на вулицю.

Однак, обвинувачений ОСОБА_4 , спільно з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, реалізовуючи свій злочинний намір, не змогли його завершити до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, адже їхні злочинні дії було викрито.

Вказаними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_4 , спільно з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, намагалися викрасти майно потерпілого ОСОБА_6 загальною вартістю 270000 гривень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище.

17.11.2021 року між прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_8 було укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України.

Враховуючи сприяння обвинуваченого ОСОБА_4 у розслідування вказаного кримінального правопорушення, щирого каяття, сторони узгодили покарання за ч. ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості від 17.11.2021 року.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суд затвердити досягнуту під час досудового розслідування між ним та прокурором ОСОБА_7 угоду про визнання винуватості, за участю захисника ОСОБА_8 , запевнивши про добровільність укладення угоди та про можливість виконання ним призначеного покарання.

Потерпілий ОСОБА_6 на досудовому розслідуванні подав заяву, якою надав свою згоду на укладення угоди про визнання винуватості в даному кримінальному провадженні, а також просив розглядати кримінальне провадження за його відсутності. Цивільний позов не заявив.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, суд дійшов висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами угоди міру покарання, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно із п.1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обставинами, що пом`якшують покарання є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Потерпілий ОСОБА_6 подав заяву, якою надав свою згоду на укладення угоди про визнання винуватості в даному кримінальному провадженні.

Також судом встановлено та перевірено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди від 17.11.2021 року про визнання винуватості, укладеної між прокурором ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_8 , і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 08.10.2021 року (справа №496/4614/21, провадження № 1-кс/496/1691/21), необхідно скасувати.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, підстав для обрання до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Угоду про визнання винуватості між прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_8 від 17 листопада 2021 року в кримінальному провадженні №12021162250000818 від 04.10.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, - затвердити.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробовуванням і встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 08.10.2021 року (справа №496/4614/21, провадження № 1-кс/496/1691/21), - скасувати.

Речові докази після набрання вироком суду законної сили:

- автомобіль марки «ВАЗ» 21061 червоного кольору, VIN: « НОМЕР_2 », д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_9 , без заборони розпорядження та користування, який зберігається під зберігальною розпискою у ОСОБА_4 , - вважати повернутим власнику ОСОБА_9 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

- обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_1