Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №487/180/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/180/26

Провадження № 1-кп/487/427/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суду м. Миколаєва у складі головуючого – судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025152030001454 від 14.11.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, є громадянином України, має базову середню освіту, перебуває у цивільному шлюбі, не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України

за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

потерпілої – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

12.11.2025 в період з 11:00 год до 14:00 год, більш точно часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, ОСОБА_3 , будучи обізнаним про введення воєнного стану в Україні, знаходячись біля підвального приміщення, яке розташовано за адресою: м. Миколаїв, вул. Рюміна, буд. 2-А, реалізуючи свій злочинний, корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, з метою власного незаконного збагачення, діючи умисно, таємно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є непомітними для оточуючих, скориставшись відсутністю уваги з боку оточуючих та власника майна, шляхом вільного доступу, через відкриті двері увійшов до підвального приміщення, звідки таємно викрав рюкзак з тканини червоного кольору, належний потерпілій ОСОБА_5 , в якому знаходились грошові кошти у сумі 14450 грн. Після чого, ОСОБА_3 , утримуючи викрадене майно при собі, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 14450 грн.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, у вчиненні якого визнається винним.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, в скоєному щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини викладені в обвинувальному акті та зазначив, що ним вони не оспорюються, при цьому вважав за недоцільне дослідження доказів щодо цих обставин.

Аналогічні думки висловили прокурор та потерпіла.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин:

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що йому відомо про введення в Україні воєнного стану. 12.11.2025 зранку він прийшов на роботу до Центрального ринку, де він працював укладальником тротуарної плитки. Але йому повідомили, що роботи не буде, та відповідно за цей день він не отримує заробіток. Оскільки його мати у цей час перебувала у лікарні з діагнозом рак легенів, та кожного дня необхідні були кошти для придбання медичних препаратів, він вирішив піти збирати металобрухт. Приходячи повз підвального приміщення у будинку 2-а по вул. Рюміна в м. Миколаєві, він вирішив зайти до нього з метою знайти якийсь мішок або коробку для збору металобрухту. Двері у підвальне приміщення були відкриті, він прокричав чи є хтось у середині. З приміщення йому ніхто не відповів. Він увійшов до приміщення, де в одній з кімнат на дивані побачив червоний рюкзак. Після чого, він узяв цей рюкзак, якусь коробку та ганчірку та вийшов з підвального приміщення. Неподалік від цього місця він зайшов за гаражі, де подивився вміст рюкзака, в якому побачив грошові кошти, гаманець із банківськими картками, ключі та інші дрібниці. Потім він забрав грошові кошти собі, ключі викинув за паркан, а рюкзак з гаманцем та іншими речами сховав за гаражами. В той же день він поїхав до матері у лікарню, де витратив 7000 грн на медичні препарати, а решту викрадених грошей витратив на власні потреби, на придбання продуктів харчування. Наступного дня працівники поліції знайшли той рюкзак та повернули потерпілій. В ході досудового розслідування він відшкодував потерпілій 10000 грн та у минулому судовому засіданні ще 3000 грн. В скоєному щиро кається, засуджує свої дії, просить вибачення у потерпілої та обіцяє повністю відшкодувати їй завдану шкоду.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що 12.11.2025 вранці вона прийшла на роботу, де у підвальному приміщенні за адресою м. Миколаїв, вул. Рюміна, 2-А, вона та інші співробітник ТОВ «Дом сервіс» перевдягаються та залишають свої особисті речі. Вона перевдягнулась, залишила свій рюкзак у приміщенні та пішла працювати. Коли вона поверталась у підвальне приміщення об 11-00 год. її рюкзак ще був на місті, бо вона діставала з нього окуляри. Потім вона знову пішла працювати, а коли повернулась о 14-00 год, то виявила, що зник її рюкзак, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 14450 грн, гаманець з банківськими картками, два комплекти ключів, футляр для окулярів. Вона звернулась до співробітника, який працює слюсарем, але він відповів, що не бачив її рюкзака. Коли вона йшла працювати, то двері до підсобного приміщення вона зачиняла на замок, але їй відомі випадки, що слюсар міг піти та не закрити двері на замок. Вона була у пригніченому стані, оскільки гроші були призначені на лікування, а у неї не залишилось навіть грошей на проїзд. Після цього вона зателефонувала чоловіку, щоб він її забрав з роботи, а через день вона звернулась до поліції. Підтвердила, що обвинувачений їй частково відшкодував завдану шкоду в сумі 13000 грн.

Такі показання обвинуваченим ОСОБА_3 надані без будь-якого примусу, у зв`язку з чим суд вважає їх послідовними, логічними, такими, що підтверджують правильність розуміння ним змісту встановлених обставин кримінального правопорушення, їх добровільність та істинність його позиції. За такого, такі показання обвинуваченого, визнаються судом належними, допустимими, достовірними та у сукупності з показами потерпілої ОСОБА_5 достатніми доказами на підтвердження встановлених судом фактичних обставин.

Зважаючи на зазначене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а кваліфікацію його дій правильною.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України, дане кримінальне правопорушення віднесено до тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 працює не офіційно, перебуває у цивільному шлюбі, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, на лікуванні у лікаря-психіатра не перебував та не перебуває, був учасником програми ЗПТ сайту КПН «МОЦПЗ» МОР з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності», на даний час на лікуванні у КНП «МОЦПЗ» МОР не перебуває.

Таким чином, виходячи з загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд приходить до висновку, що обвинуваченому повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, передбачене санкцією ч.4 ст.185 КК України, у вигляді позбавлення волі у мінімальному розмірі, що на думку суду відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та меті кримінального покарання.

Разом з цим, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, а також враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, часткове відшкодування шкоди потерпілій, які суттєво знижують ступень суспільної небезпечності обвинуваченого, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання та на підставі ст.. 75 КК України звільнити останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, з покладенням обов`язків, передбачених п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.. 76 КК України.

Потерпілою ОСОБА_5 цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. В зв`язку з викладеним з ОСОБА_3 підлягають стягненню в дохід держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта за проведення експертиз №СЕ-19/115-25/19393-ТР від 26.11.2025 в сумі 4011,30 грн.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 394, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити покарання – 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробув анням, якщо він протягом визначеного іспитового строку тривалістю три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на засудженого ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п.1, п.2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в сумі 4011,30 грн (чотири тисячі одинадцять гривень 30 копійок).

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його оголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1