Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №477/1666/25 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1666/25

Провадження №2/477/307/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої – судді Саукової А.А.,

із секретарем судового засідання – Котовою О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вітовського районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за позикою,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за договором позики у розмірі 49000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06 червня 2025 сторони уклали договір позики, за яким ОСОБА_1 передав безпроцентну позику грошові кошти в сумі 49 000,00 грн.(сорок дев`ять тисяч гривень) ОСОБА_2 у строк до 06 липня 2025 року.

Факт передачі грошових коштів за позикою від 06 червня 2025 року було зафіксовано договором позики та розпискою грошової позики, яка була написана власноруч відповідачем. Термін повернення позики було визначено до 06 липня 2025 року.

Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти, обумовлені договором.

Однак протягом строку, зазначеного в розписці, відповідач грошові кошти йому не повернув, в зв`язку з чим, він звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просив стягнути з відповідача на свою користь вищезазначену заборгованість, а також понесені судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, не заперечув щодо винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений відповідно до положень статті 128, 130 ЦПК України, причини неявки в судове засідання не повідомив, відзив не подав. В матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_2 , про те, що він 10.10.2025 року отримав позовну заяву з додатками та ухвалу суду про відкриття провадження, однак жодних клопотань або заперечень до суду не надходило.

Ухвалою суду від 19 січня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи в заочному порядку за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за позикою підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами укладений договір відповідно до змісту якого, ОСОБА_1 ,( позикодавець) паспорт НОМЕР_1 , виданий 13.02.2019 року органом №5120, місце проживання: АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) передав у борг грошові кошти в сумі 49 000,00 (сорок дев`ять тисяч) гривень 00 копійок ОСОБА_2 , (позичальник) паспорт НОМЕР_3 виданий Жовтневим РВ УМВС України в Миколаївській області 29.05.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Вказану суму боргу (позики) зобов`язується повернути в строк до 06 липня 2025 року.

Факт отримання грошових коштів за позикою від 06 червня 2025 року було зафіксовано розпискою грошової позики, яка була написана власноруч відповідачем ОСОБА_2 06 червня 2025 року.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1ст. 1049 ЦК України).

У ч. 1ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей1046,1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи N 6-79цс14, відповідно до норм ст. ст.1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Розписка може бути підставою для стягнення грошей лише за умови, якщо між сторонами виникли правовідносини позики і кошти реально передавались боржнику (ВС/КЦС у справі №753/11670/17 від 11.06.2021 року, постанови Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі N 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі N 6-79цс14).

Відповідно до договору позики, ОСОБА_1 , передав у борг грошові кошти в сумі 49 000,00 (сорок дев`ять тисяч) гривень 00 копійок ОСОБА_2 в строк до 06 липня 2025 року. З розписки від 06 червня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав вказану суму грошових коштів.

У порушення зазначених умов позики відповідач зобов`язання за належним чином не виконав та не надав суду жодних доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання ним умов договору та наявність заборгованості за цим договором.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що наявність договору позики та розписки у позивача свідчить про існування невиконаного зобов`язання відповідачем за договорами позики.

Таким чином, установивши укладення між сторонами договору позики від 06 червня 2025 року та наявність заборгованості за ним, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики від 06 червня 2025 року розмірі 49 000,00 (сорок дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем до позову додано: договір №2 про надання правової допомоги від 07.08.2025 року, суми судових витрат, квитанцією про переказ коштів в сумі 8 000,00 грн. адвокату Галкіну Сергію Володимировичу від 07.08.2025 року, яка підлягає стягненню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за позикою, задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 ), заборгованість за договором позики від 06 червня 2025 року в розмірі 49 000,00 ( сорок дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 11 березня 2026 року через щоденні відключення електропостачання, які застосовуються відповідно до встановлених графіків погодинних відключень ПАТ «Миколаївобленерго».

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 .,

відповідач– ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 .; РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя А.А.Саукова