Вирок від 08 березня 2026 р. у справі №477/1307/24 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1307/24

Провадження №1-кп/477/154/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої – судді ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретарів судового засідання – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024152230000135 по обвинуваченню

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Первомайське Миколаївського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, в зареєстрованому шлюбі не перебуваючого, неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; раніше судимого: вироком Вітовського (до 25 квітня 2025 року – Жовтневого) районного суду Миколаївської області від 25 травня 2023 року, за ч.3 ст. 309, ч.2 ст.310 КК України – до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_13 ,

обвинуваченого – ОСОБА_12 ,

захисників обвинуваченого – адвокатів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

потерпілих – ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2024 приблизно о 16:00 годин, обвинувачений ОСОБА_12 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прийшов за адресою: АДРЕСА_3 , де проживав його знайомий – потерпілий ОСОБА_16 . В ході спілкування між ОСОБА_16 та ОСОБА_12 виник конфлікт з причин перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння та його неадекватної поведінки, під час якого обвинувачений продемонстрував потерпілому ОСОБА_16 наявну у нього наступальну осколкову ручну гранату РГН. З метою уникнення конфлікту, потерпілий ОСОБА_16 залишив обвинуваченого та зайшов до приміщення кухні свого домоволодіння, де також перебував потерпілий ОСОБА_17 . У зв`язку з вказаними діями потерпілого ОСОБА_16 у обвинуваченого, з підстав виниклих неприязних відносин, виник умисел на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_16 шляхом використання наявної у нього гранати. Реалізовуючи вказаний умисел, обвинувачений відкрив двері до будинку та побачив у приміщенні кухні ОСОБА_16 , а також розуміючи, що в приміщені кухні присутня ще мінімум одна особа – потерпілий ОСОБА_17 , продовжуючи реалізацію свого умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_16 , а також розуміючи що його дії призведуть до позбавлення їх життя та бажаючи настання такого результату, обвинувачений привів наявну у нього гранату у бойовий стан шляхом витягування запобіжної чеки, після чого кинув вказану гранату в сторону потерпілого ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , яка в наступному здетонувала, спричинивши вибух. Внаслідок вибуху наступальної осколкової ручної гранати РГН, потерпілий ОСОБА_16 отримав тілесні ушкодження у виді уламкового поранення м`яких тканин верхньої третини лівого плеча, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а потерпілий ОСОБА_17 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому обох кісток лівої гомілки в нижній третині зі зміщенням та дефектом кісткової тканини, дефекту м`яких тканин, пошкодження (дефекту) передньої великогомілкової артерії, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. При цьому обвинувачений виконав усі дії, які він вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, тобто настання смерті потерпілого ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, а саме з причин того, що виниклий вибух частково був поглинутий предметами приміщення, а також з причин швидкого надання потерпілим медичної допомоги.

Також, в порушення положень Постанови Верховної ради України від 17.06.1992 №2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», якою визначено, що зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян, та підпунктів 1-4, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 576 від 12.10.1992 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, якою визначено, що придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї, боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів здійснюється лише на підставі спеціальних дозволів, в невстановлений досудовим розслідуванням та під час судового розгляду час та місці обвинувачений, діючи без передбаченого законом дозволу придбав та в наступному зберігав та носив при собі боєприпас, а саме наступальну осколкову ручну гранату РГН. В подальшому обвинувачений 04.03.2024року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , використав вказаний боєприпас для вчинення замаху на умисне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Відповідальність за дії, вчинені обвинуваченим, передбачена ч.1 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України, ч.1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений вину визнав частково, в частині обвинувачення за ч.1 ст. 263 КК України. Пояснив, що не мав умислу на вбивство кількох осіб. Потерпілого ОСОБА_16 він знає як односельця, їх домоволодіння межують городами. Вони знайомі майже 20 років, раніше не сварились, для вирішення суперечок завжди було достатньо розмов. 04 березня 2024 року після обіду він приїхав у смт. Первомайське Миколаївського району Миколаївської області забрати продуктові пайки. Дружина потерпілого ОСОБА_16 запропонувала випити алкогольні напої, на що він погодився. Вона скаржилася на потерпілого ОСОБА_16 , що той її постійно ображає та лупцює. Коли вони вживали самогон, до нього прийшов потерпілий ОСОБА_16 та став сваритися з дружиною з приводу того, що вона не вдома та не приготувала їсти, а потім витяг її з будинку у двір та почав бити. Він вирішив заступитись за дружину потерпілого, узяв швайку, вийшов у двір та сказав потерпілому ОСОБА_16 , щоб той припинив бити свою дружину, інакше він його «швайкою шваркне». Дружина потерпілого в цей час вибігла з його двору. Оскільки він перебував у стані алкогольного сп`яніння, потерпілий ОСОБА_16 вибив у нього швайку, наніс йому декілька ударів та пішов додому.

Після цього він узяв гранату, яка знаходилась у нього вдома, зібрав її та пішов до будинку потерпілого ОСОБА_16 . Прийшовши до будинку, він відкрив двері та стояв на порозі, до будинку не заходив. Потерпілий ОСОБА_16 вийшов до нього з приміщення кухні. Коли потерпілий ОСОБА_16 вийшов, він, тримаючи гранату у руці, сказав йому вибачитись перед ним за нанесення тілесних ушкоджень, інакше він кине гранату, на що потерпілий ОСОБА_16 вилаяв його, вдарив та закрив вхідні двері. Після того, як він отямився після удару потерпілого ОСОБА_16 , то знову відкрив вхідні двері до будинку, нікого не побачив у веранді та на кухні, висмикнув з гранати запобіжник, кинув гранату у приміщення кухні та закрив вхідні двері. Потерпілого ОСОБА_17 він також не бачив та не знав, що той сидів на кухні.

Пояснив, що він раніше неодноразово був у потерпілого ОСОБА_16 вдома, розташування кімнат знає. Вхідні двері ведуть у веранду, а з неї ще одні двері, навпроти входу, - на кухню, та через кухню – у ванну. А з веранди є ще одні двері, які ведуть у житлову кімнату. З вхідних дверей видно ту частину приміщення кухні, де розташовані мийка та плита. Ту частину кухні, де стояв стіл, з вхідних дверей не видно, бо він розташований за стіною. Коли він кидав гранату, то відкрив вхідні двері, у веранді та на кухні нікого не побачив, двері з веранди до житлової кімнати були зачинені, а двері на кухню – відкриті, він туди і кинув гранату.

Гранату він знайшов у 2022 році, після відступу російських військових. Він її приніс додому та зберігав у розібраному стані. Він знав, як активувати гранату та перед тим, як іти до будинку потерпілого ОСОБА_16 вставив запал, закрутив, загорнув вусики. А перед тим, як кинути, висмикнув чеку.

Гранату він кинув з метою спричинити пошкодження майну. Він проходив військову службу в армії, але з гранатами справи не мав. На його думку, серйозних наслідків від вибуху не мало бути, «… хату під фундамент не знесло б, а тільки пошкодило б стіни, стелю», радіус руйнівної дії мав бути невеликий. Якби він мав намір на вбивство, то після того, як висмикнув чеку, не одразу б кинув гранату, а зачекав би декілька секунд та потім кинув би, щоб одразу стався вибух. А так він кинув гранату і лише через декілька секунд стався вибух. Він цілив кинути гранату саме в приміщення кухні. Свій стан сп`яніння оцінює як середній.

Окрім часткового визнання своєї провини, чина обвинуваченого повністю підтверджується дослідженими у справі доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого знає, як сусіда, близько 15 років. За цей час сварок між ними не було, неприязних відносин між ними також не було, взагалі він – непогана людина.

04 березня 2024 року, приблизно о 15.00 год., після роботи він запросив потерпілого ОСОБА_17 до себе додому повечеряти. Коли вони з потерпілим ОСОБА_17 прийшли до нього додому, то дружини вдома не було. Він зрозумів, що вона у обвинуваченого, оскільки вдень дружина телефонувала та розповіла, що обвинувачений повернувся у село. До цих подій обвинувачений з півроку в селі не проживав. Він пішов до будинку обвинуваченого за дружиною, а потерпілий ОСОБА_17 залишився у його будинку.

Коли він прийшов до обвинуваченого, між ним та дружиною сталася сварка. Обвинувачений вступився за його дружину та кидався на нього зі швайкою. Чи бив він обвинуваченого – не пам`ятає. Після сварки з дружиною він повернувся додому, а згодом дружина сама прийшла.

Повернувшись додому, він почав готувати вечерю. Потерпілий ОСОБА_17 сидів на кухні за столом. При вході в будинок спочатку розташована веранда, через веранду вхід до кухні, а з кухні – у ванну кімнату, все на одній лінії. ОСОБА_17 сидів за столом праворуч від дверей у кухню, там «мертва зона», з вхідних дверей його видно не було. Двері в кухню були незачинені, а в будинок – закриті. Дружина в цей час була на подвір`ї. Чи бачив її обвинувачений, він не знає.

Хвилин через п`ять прийшов обвинувачений, у стані алкогольного сп`яніння, почав конфліктувати, висловлюватись образливими словами. Він сказав йому: «Серього, ми сідаємо їсти, йди додому». Вони розмовляли у веранді, потім він випроводив обвинуваченого, закрив вхідні двері на скобу та повернувся на кухню. А ще хвилин через п`ять обвинувачений відчинив вхідні двері та, не заходячи до будинку, кинув у кухню гранату і закрив вхідні двері. Він встиг відскочити у ванну кімнату та йому поранило руку, а ОСОБА_17 сидів за столом і отримав серйозніші поранення. Коли після вибуху він вийшов на вулицю, то побачив, що обвинувачений стоїть біля дверей, та він його побив. Після вибуху у будинку підірвало кришу, в приміщенні кухні пошкоджені піч, стеля, стіни, газові труби, вікна. Просив обрати обвинуваченому покарання, передбачене законом.

Потерпілий ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого знає як місцевого жителя, неприязних відносин між ними не було. Також знає потерпілого ОСОБА_16

04 березня 2024 року після роботи вони з потерпілим ОСОБА_16 приїхали до останнього додому повечеряти. Він сидів за столом, коли в кухню щось закотилось, з`явився білий дим, а потім пролунав вибух. Він втратив свідомість. Його контузило та він отримав поранення ноги. Незадовго до вибуху до ОСОБА_16 хтось приходив, він чув чоловічий голос, схожий на голос обвинуваченого. Хто саме приходив, він не бачив. З того місця, де він сидів, не було видно вхідних дверей. ОСОБА_16 розмовляв з чоловіком, голос якого схожий на голос обвинуваченого, у веранді, а він сидів у кухні за стіною. З вхідних дверей видно веранду, кухню та край стола, то з входу, може, і не було видно те місце, де він сидів. Коли в кухню закотилась граната, потерпілий ОСОБА_16 знаходився у кухні біля мийки та його було видно з вхідних дверей.

Потерпілий ОСОБА_17 в судовому засіданні певної думки щодо можливого розміру та міри покарання обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим, не висловив, однак висловив побоювання, що обвинувачений ще може прийти та кинути гранату.

Провина обвинуваченого підтверджується також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

даними протоколу огляду місця події від 04 березня 2024 року, відповідно до якого оглянута територія домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . При вході до будинку, розташованого праворуч від входу у двір, виявлена речовина бурого кольору, ззовні схожу на кров, та предмет, схожий на чеку до запалу УДЗ, на вхідних дверях плями, бризки речовини бурого кольору, схожої на кров. Біля вхідних дверей до кімнати виявлено притискну скобу (запобіжник) до запалу УДЗ. Обстановка кімнати № 1 (тамбуру) порушена, на підлозі скло, речовина бурого кольору, схожа на кров. У кімнаті № 2 (кухня) при вході справа виявлені плями речовини бурого кольору, схожі на кров, меблі з правої сторони пошкоджені. З лівої сторони розміщена газова плита та кухонна меблева стінка, яка має пошкодження, на вікні та стелі осколкові пошкодження, більшість яких у правій частині стелі. Під уламками меблів з правої сторони виявлений епіцентр вибуху розміром 15х15, глибиною 30мм на бетонному покриття підлоги. Під час огляду виявлені металеві уламки до ймовірного предмету, який вибухнув, під час огляду шафи виявлені предмети, ззовні схожі на патрони. До протоколу долучена фототаблиця;

відеозаписом огляду місця події, проведеного 04 березня 2024 року за участю потерпілого ОСОБА_16 , понятих та спеціалістів, під час якого потерпілий ОСОБА_16 пояснював, що він з потерпілим ОСОБА_17 приїхали з роботи та сіли вечеряти, коли прийшов сусід – ОСОБА_12 та почав махати гранатою. Він його вигнав та пішов взяти тарілку, коли відчинилися двері та в кухню залетіла граната. Він встиг відскочити, а його товариш весь цей час сидів за столом та стався вибух;

даними акту перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів від 04 березня 2024 року, відповідно до якого в результаті огляду домоволодіння та території двору за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено епіцентр вибуху та вилучені уламки ручної осколкової гранати;

висновком експерта від 24 квітня 2024 року № 313 за результатом проведеної судово-медичної експертизи по медичним документам на ім`я потерпілого ОСОБА_16 , згідно якого у потерпілого ОСОБА_16 має місце тілесне ушкодження у вигляду уламкового поранення м`яких тканин верхньої третини лівого плеча, дане тілесне ушкодження могло утворитись від дії уламків під час вибуху будь-якого снаряду. Утворення даного тілесного пошкодження в строк, вказаний в постанові – 04 березня 2024 року – не виключається. По ступеню тяжкості дане тілесне ушкодження відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я;

висновком експерта від 02 травня 2024 року № 327 за результатом проведеної судово-медичної експертизи по медичним документам на ім`я потерпілого ОСОБА_17 , згідно якого у потерпілого ОСОБА_17 , має місце тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому обох кісток лівої гомілки в нижній третині зі зміщенням та дефектом кісткової тканини, дефекту м`яких тканин, пошкодження (дефекту) передньої великогомілкової артерії. З урахуванням характеру даних ушкоджень, вони могли утворитись внаслідок вибухової травми ( граната, міна та ін.). Утворення даних ушкоджень в термін, який вказано в постанові, не виключається. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Також у потерпілого ОСОБА_17 мало місце садно в ділянці передньої поверхні живота, дане ушкодження могло утворитись від дії тупого твердого предмета (не виключено уламки вибухового пристрою) і по ступеню тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень;

висновком експерта від 13 травня 2024 року № КCT-19/115-24/4692 за результатом проведеної комплексної судової вибухово-технічної експертизи згідно якого надані на дослідження залишки ударно-дистанційного запалу УДЗ та осколки корпусу наступальної осколкової ручної гранати РГН, виявлені під час огляду місця події, є залишками вибухового пристрою промислового виготовлення військового призначення – наступальної осколкової ручної гранати РГН, яка відноситься до бойових припасів основного призначення. На поверхнях наданих на дослідження металевих осколків корпусу наступальної осколкової ручної гранати РГН та залишків запалу УДЗ виявлено сліди вибухової речовини гексоген;

даними протоколу огляду речей від 13 березня 2024 року, відповідно до якого оглянута кофта спортивного типу темно-синього кольору, видану потерпілим ОСОБА_16 , в якій він перебував на момент вчинення кримінального правопорушення. Під час огляду виявлені наскрізні пошкодження тканини з ознаками оплавленого ворсу. До протоколу долучена фототаблиця;

даними висновку експерта від 19 березня 2024 року №31-МК за результатом проведення судово-медичної експертизи речових доказів, відповідно до якого на наданій на дослідження кофті потерпілого ОСОБА_16 виявлено чотири пошкодження, два з яких розташовані в нижній третині лівої поли, два пошкодження на задній поверхні третини лівого рукава. Пошкодження на лівій полі могло утворитись від контактної або пробивної дії предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, яка має значну температуру. Пошкодження на лівому рукаві утворились внаслідок пробивної дії твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею;

відеозаписом слідчого експерименту, проведеного 29 березня 2024 року, за участю потерпілого ОСОБА_16 , який на території свого домоволодіння у присутності понятих розповів та продемонстрував обставини події 04 березня 2024 року, пояснивши, що того дня, приблизно о 15.00-15.30 год. після роботи він запросив потерпілого ОСОБА_17 до себе додому на вечерю. Коли вони прийшли, дружини вдома не було. Почувши з будинку сусіда – обвинуваченого ОСОБА_12 голоси, він зрозумів, що його дружина там, оскільки вдень вона подзвонила та повідомила, що ОСОБА_12 приїхав забрати гуманітарну допомогу, та він пішов до ОСОБА_12 . Дружина, дійсно, була там, вони посварилися, та він повернувся додому. ОСОБА_18 сидів у кухні за столом. Повернувшись, він почав готувати вечерю, коли відчинились вхідні двері та зайшов ОСОБА_12 з гранатою, у стані сильного алкогольного сп`яніння. Він вийшов до нього та вони розмовляли біля вхідних дверей, після чого він випроводив ОСОБА_12 , закрив вхідні двері на фіксатор та повернувся до кухні. Коли він стояв біля плити, відчинились вхідні двері та відбувся вибух. Від вибуху були пошкоджені вікна, стеля, у нього було поранення руки, ОСОБА_17 лежав у калюжі крові. Коли він вискочив на двір, біля вхідних дверей стояв обвинувачений ОСОБА_12 .

Щодо заперечень обвинуваченого про відсутність умислу на вбивство двох осіб та спрямованість його дій на спричинення пошкоджень майну потерпілому ОСОБА_16 , колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначив сам обвинувачений, 04 березня 2024 року між ним та потерпілим ОСОБА_16 стався конфлікт через сварку останнього зі своєю дружиною. Під час конфлікту обвинувачений погрожував потерпілому швайкою, а після того, як потерпілий вибив у нього з рук швайку та пішов, він узяв в будинку гранату, яку зберігав у розібраному стані, зібрав її, привівши таким чином у бойовий стан, та пішов до будинку потерпілого ОСОБА_16 , де погрожуючи гранатою, вимагав у останнього вибачитись за те, що той наніс йому тілесні ушкодження, коли вибив у нього швайку. При цьому, за поясненнями обвинуваченого, потерпілий вийшов до нього саме з приміщення кухні.

Дана обставина підтверджується також поясненнями потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в судовому засіданні, які пояснили, що коли прийшов обвинувачений, вони знаходились на кухні в будинку потерпілого ОСОБА_16 та він, стоячи біля плити, готував вечерю. Аналогічні пояснення надав потерпілий ОСОБА_16 під час проведення слідчого експерименту та при огляді місця події.

За поясненнями потерпілого ОСОБА_16 , розмовляючи з обвинуваченим, він сказав йому: «йди додому, ми сідаємо їсти», отже, прямо зазначивши, що він у приміщенні кухні не один. Крім того, ОСОБА_12 достеменно знав, що потерпілий ОСОБА_16 проживає не один, а з дружиною, яка після сварки з потерпілим ОСОБА_16 на території його (обвинуваченого) домоволодіння, пішла з його двору, а сварка між ними сталася через те, що вона не приготувала вечерю. Як вбачається з показань обвинуваченого, він не уточнював у потерпілого, чи був у будинку хтось іще, окрім нього.

Щодо пояснень обвинуваченого про намір пошкодити лише майно, а не спричинити смерть потерпілим, на думку колегії суддів, таке твердження спростовується тією обставиною, що обвинувачений кинув гранату саме у приміщення кухні, куди, за його ж поясненнями, спеціально цілився, а не обмежився тим, щоб кинути гранату у приміщення веранди, де нікого не було.

Пояснення обвинуваченого, що на кухні він нікого не побачив, колегія суддів оцінює критично, оскільки як пояснили потерпілі, в той момент, коли обвинувачений кинув гранату в кухню, потерпілий ОСОБА_16 стояв біля плити та мийки. Отже, його було видно з вхідних дверей, що окрім пояснень потерпілих також підтверджується відеозаписом огляду місця події та відеозаписом слідчого експерименту, дослідженими в судовому засіданні. Крім того, обвинувачений зазначив, що коли він прийшов, потерпілий ОСОБА_16 вийшов до нього з приміщення кухні, а коли закривав двері, то сказав, що «вони» сідають їсти.

З чого слід дійти висновку, що обвинуваченому було достеменно відомо місцезнаходження потрпілого ОСОБА_16 та те, що він перебував у приміщенні кухні не один.

Пояснення потерпілих узгоджуються між собою та узгоджуються з дослідженими у справі доказами, а також частково – з поясненнями обвинуваченого.

Крім того, в своєму клопотанні до суду про зміну обвинувачення, написаного власноруч, обвинувачений також зазначає, що «отримавши стусанів від ОСОБА_16 , вирішив налякати його, витягнув з гранати чеку, відчинив двері та з криком: «Лови!», катнув по полу гранату в бік кухні».

Також колегія суддів звертає увагу, що в якості знаряддя злочину обвинувачений використав бойову гранату та, оскільки проходив військову службу, був обізнаний з порядком поводження та приведенням в дію подібного боєприпасу та не міг не знати, що це – бойовий припас, призначений для ураження живої сили поряд з місцем вибуху. Про умисел на вбивство також свідчить та обставина, що обвинувачений спочатку погрожував потерпілому ОСОБА_16 застосувати швайку, а коли конфлікт завершився та потерпілий ОСОБА_16 пішов додому, обвинувачений зібрав гранату, привів її у бойовий стан та пішов до будинку потерпілого, де вимагав від потерпілого ОСОБА_16 вибачитись, погрожуючи кинути гранату. Після слів потерпілого ОСОБА_16 про те, що «вони» сідають їсти, розуміючи, що ОСОБА_16 не один, відкривши двері та побачивши ОСОБА_16 на кухні, саме в це приміщення кинув гранату, висмикнувши запобіжник. При цьому, кинувши гранату у обмеженому просторі (приміщення кухні), де перебувають люди, підвищив ймовірність смертельного ураження осіб, які перебували у цьому приміщенні, та закрив після цього вхідні двері до будинку.

Отже, позицію обвинуваченого колегія суддів розцінює як спосіб захисту та намагання останнього уникнути відповідальності.

Суб`єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 115 КК України, може бути прямий умисел, коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає її настання, або непрямий умисел – коли винний хоча і не бажає настання смерті іншої людини, але свідомо припускає її настання.

Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.

Вбивство, яке не було наслідком дії особи, котра хоча і не ставила собі за мету позбавлення життя, але байдуже ставилася до такого наслідку, можливість якого вона свідомо допускала, має кваліфікуватись як умисне вбивство. Відповідальність за умисне спричинення смерті настає і у випадках, коли винний, умисно завдаючи шкоду потерпілому, не передбачає конкретно, яка саме шкода матиме місце, допускаючи можливість будь-якої шкоди, в тому числі і смерті.

Отже, дії обвинуваченого свідчать про наявність у нього умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , оскільки, знаючи зі слів потерпілого ОСОБА_16 , що він не один, обвинувачений кинув гранату саме у приміщення кухні, де перебували потерпілі ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

При цьому обвинувачений вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не був закінчений з причин, які не залежали від його волі.

Аналізуючи досліджені по справі докази, колегія суддів дійшла висновку про доведеність вини обвинуваченого у придбанні, зберіганні та носінні бойового припасу без передбаченого законом дозволу, та у закінченому замаху на вбивство двох осіб, яке не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 263 КК України, ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України.

Обираючи вид та розмір покарання обвинуваченому, колегія суддів враховує, що ним вчинені тяжкий та особливо тяжкий злочини, злочини вчинені в період іспитового строку за вироком Вітовського районного суду Миколаївської області від 25 травня 2023 року, обвинувачений у зареєстрованому шлюбі не перебуває, неповнолітніх дітей та інших осіб на утриманні не має, до затримання офіційно працевлаштований не був, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога чи лікаря-психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання за ч.1 ст. 263 КК України, колегією суддів визнається визнання вини.

Обставиною, яка обтяжує покарання за ч.1 ст. 263 КК України, колегією суддів визнається вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Обставин, які пом`якшують покарання за ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України, колегією суддів не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання за ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України, колегією суддів визнається вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи тяжкість та обставини вчинення кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку про обрання обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України, вважаючи саме такий вид покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

На підставі статті 72 КК України в строк відбування покарання обвинуваченому слід зарахувати строк перебування під вартою з дня затримання – з 04 березня 2024 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Враховуючи, що дане кримінальне правопорушення обвинувачений вчинив в період іспитового строку, встановленого вироком Вітовського (до 25 квітня 2025 року – Жовтневого) районного суду Миколаївської області від 25 травня 2023 року, на підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, слід частково приєднати частину невідбутого покарання за вироком Вітовського районного суду Миколаївської області від 25 травня 2023 року.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 06 березня 2024 року до обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався ухвалами слідчого судді та ухвалами Вітовського районного суду Миколаївської області, останній раз ухвалою від 19 січня 2026 року – по 19 березня 2026 року включно.

Враховуючи, що ризики, які стали підставою для обрання такого запобіжного заходу, не зменшились, а інші, більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та попередити вчинення ним нових злочинів, колегія суддів приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід слід залишити до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

На підставі статті 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені прокурором витрати на проведення експертиз в сумі 6058грн 24коп.

На підставі статті 100 КПК України речовими доказами у справі слід розпорядитись наступним чином: кофту спортивного типу темно-синього кольору, передану на зберігання потерпілому ОСОБА_16 під розписку, слід залишити останньому за належністю; флісову кофту зеленого кольору, змиви РБК, предмети, зовні схожі на патрони в кількості 113 одиниць, уламки ручної осколкової гранати, передані на зберігання до камери речових доказів ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, слід знищити.

На підставі статті 368 КПК України підлягає зняттю арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2024 року на флісову кофту зеленого кольору.

Керуючись ст. ст. 366, 367-369, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

за ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вітовського (до 25 квітня 2025 року – Жовтневого) районного суду Миколаївської області від 25 травня 2023 року та остаточно призначити ОСОБА_12 до відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_12 рахувати з моменту виконання вироку.

У строк покарання ОСОБА_12 зарахувати строк тримання під вартою – з 04 березня 2024 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_12 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_12 на користь держави витрати на проведення експертиз в розмірі 6058грн (шість тисяч п`ятдесят вісім)грн 24коп.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Речові докази у справі: кофту спортивного типу темно-синього кольору, передану на зберігання потерпілому ОСОБА_16 під розписку, - залишити останньому за належністю; флісову кофту зеленого кольору, змиви РБК, предмети, зовні схожі на патрони в кількості 113 одиниць, уламки ручної осколкової гранати, передані на зберігання до камери речових доказів ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області,- знищити.

Зняти арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2024 року на флісову кофту зеленого кольору.

На вирок може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3