Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №946/1341/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/1341/26

Провадження № 1-кп/946/325/26

ВИРОК

Іменем України

12 березня 2026 року місто Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5

потерпіла ОСОБА_6

розглянувши в залі суду в місті Ізмаїл Одеської області у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12023162150001502, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ізмаїл Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, маючого двох неповнолітніх дітей, працюючого водієм у ФОП ОСОБА_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 22 листопада 2023 року біля 18 години 50 хвилини в Ізмаїльському районі Одеської області керуючи технічно справним автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» реєстраційний номер НОМЕР_1 і рухаючись по автодорозі Т-1607 «Ізмаїл-Кілія- Вилкове» з боку міста Ізмаїл в напрямку села Стара Некрасівка та в порушення вимог Правил дорожнього руху, а саме: п. 1.5, згідно з яким дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3 (б), згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 12.2, згідно з яким у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги; п. 12.3, згідно з яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, водій ОСОБА_4 , внаслідок злочинної самовпевненості, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків легковажно розрахував на їх відвернення, на 6км+600м автодороги Т-1607 «Ізмаїл-Кілія-Вилкове» при виявленні пішохода, який перетинав проїжджу частину, не був уважним, не вжив заходів до зменшення швидкості руху та зупинки свого транспортного засобу, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 , який в цей час перетинав проїзну частину дороги з ліва на право по ходу руху транспортного засобу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді саден лобової та тім`яної ділянок, синців обох повік лівого ока, крововиливу в м`які тканини лобової ділянки зліва, крововиливів під тверду та м`яку мозкову оболонку правих скронево-тімяно-потиличних часток та ліву тім`яну частку, множинних синців та саден тулубу та кінцівок, садна поперекової ділянки, крововиливу в м`які тканини у верхній третині по передньо-зовнішній поверхні правого стегна, які відносяться тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, від яких ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у приміщенні КНП ІМР ІР ОО «Ізмаїльська міська центральна лікарня».

На підставі викладеного, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у вчиненні зазначеного злочину, щиро розкаявся в його вчиненні.

27 лютого 2026 року між прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого, за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, та разом з обвинувальним актом направлена до суду.

За умовами вказаної угоди від 27 лютого 2026 року прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обов`язків обвинуваченого, щодо беззастережного визнання висунутого обвинувачення в повному обсязі у судовому провадженні, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без позбавлення права керування транспортними засобами зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України. В угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання.

Ухвалюючи вирок на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 суд також погоджується з кваліфікацією його дій за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені йому п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид та міру покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженої ним та прокурором міри та виду покарання. Характер взятих обвинуваченим ОСОБА_4 на себе за угодою зобов`язань свідчить про можливість їх виконання.

В судовому засіданні суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам КПК України і КК України, інтересам суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості. При цьому суд враховує те, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, щиро розкаявся в його вчиненні, активно сприяв його розкриттю, добровільно відшкодував завдані збитки, а також те, що у нього відсутні обставини, що обтяжують його покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди судом не встановлено.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором, з одного боку, та ОСОБА_4 з іншого, і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз у справі, підлягають відшкодуванню відповідно до вимог ст. 124, 126 КПК України.

Речові докази розподіляються відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 314, 369 – 371, 373, 374, 475 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 27 лютого 2026 року, укладену між прокурором, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_4 , з іншого.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , від відбування покарання з випробуванням строком на один рік. На підставі ч. 1 п. 1-2 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та/або роботи; не виїжджати за межи України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до набрання законної сили вироку відносно ОСОБА_4 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати у справі, пов`язані з проведенням експертиз в сумі 12873 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят три)грн 76коп.

З набранням вироком законної сили скасувати заборону на право відчуження речового доказу - автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка накладена згідно ухвал слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 листопада 2023 року та 29 жовтня 2024 року.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду

Одеської області ОСОБА_1