Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №645/1583/25 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 09 березня 2026 р.

Справа: №645/1583/25

Суддя: Маміна О. В.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року

м. Харків

справа № 645/1583/25

провадження № 22-ц/818/1031/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді: Маміної О.В.

суддів: Тичкової О.Ю., Пилипчук Н.П.

за участю секретаря судового засідання Шнайдер Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та представника ОСОБА_1 адвоката Габор Вікторії Володимирівни на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2025 року, постановлене суддею Шарко О.П.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила:

?стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 суму незаконно списаних з її банківського рахунку коштів у розмірі 22 815,29 грн.,

?стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої неналежним наданням фінансових послуг - незаконним списанням з пенсійного рахунку грошових коштів, моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

?зобов`язати Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» забезпечити ОСОБА_1 безперешкодний вхід до Інтернет- банкінгу «Ощад 24/7» за її банківською карткою НОМЕР_1 , та закріпленим за нею номером телефону НОМЕР_2 .

?зобов`язати Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» забезпечити можливість безперешкодного зняття ОСОБА_1 зі своєї пенсійної картки НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_3 ) з каси банку або через банкомати готівкових коштів в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року (одноразово чи за кілька разів) та/ або здійснення безготівкових витрат із зазначеного рахунку, як такого, що визначений для видаткових операцій, в тому ж розмірі (одноразово чи за кілька разів), не враховуючи сплати будь-яких сум (без обмежень) податків чи зборів на користь держави.

Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 та представник ОСОБА_1 адвокат Габор В.В. подали апеляційні скарги в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просять скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційні скарги вмотивовані тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що поточний (картковий) рахунок НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Державний ощадний банк України» (Харківська філія) на ім`я позивачки, має лише цільове призначення для зарахування пенсійних виплат, а тому на грошові кошти, які обліковуються на цьому рахунку не може бути накладено арешт, і обліковані на рахунку грошові кошти не можуть бути списані. Банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання. Протиправні дії відповідача призвели до неможливості позивачки використовувати свої кошти в межах законодавчо встановленого ліміту та несанкціонованого безповоротного списання таких коштів.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам судове рішення відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що позивачем не наведено доказів наявності всіх складових, які є підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, правових підстав для задоволення вимог позову не має.

З вказаними висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 17.08.2020 року уклала з АТ «Ощадбанк» Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) шляхом підписання Заяви про приєднання № 53754621/170820

На виконання умов договору відповідач відкрив на ім`я ОСОБА_2 поточний рахунок НОМЕР_4 , операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (картка/платіжна картка), та надав платіжну картку (п.п. 3.6.1, 3.6.2 Заяви).

Згідно пункту 3.1 підписаної Заяви про приєднання, шляхом підписання зазначеної Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) - далі ДКБО, Клієнт беззастережно приєднується до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, яка на день підписання Заяви на приєднання розміщена на інтернет- сторінці Банку www.oshadbank.ua та укладає з Банком Договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, договору банківського вкладу, кредитного договору, умови надання інших послуг та підтверджує своє ознайомлення з умовами договору.

Постановами виконавців на грошові кошти, що містяться на рахунку Сапєлкіної Г.Н., - накладено наступні арешти:

-24.04.2024 - ВП № НОМЕР_5 від 16.08.2023, приватний виконавець Ярмоленко Олександр Валентинович - сума 17 938,06 грн.;

-29.07.2024 - ВП № НОМЕР_4 від 26.07.2024, приватний виконавець Пашков Юрій Дмитрович - сума 26 588,66 грн.;

-06.04.2024 - ВП№ НОМЕР_6 від 12.05.2023, Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - сума 13 485,96 грн.;

-28.04.2024 - ВП № НОМЕР_7 від 28.11.2023 Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - сума 2 797,00 грн.;

-28.04.2024 - ВП НОМЕР_8 від 28.11.2023 Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - сума 7 780,00 грн.;

-28.04.2024 - ВП НОМЕР_9 від 28.11.2023 Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - сума 890,48 грн.

В межах накладених арештів на грошові кошти АТ «Ощадбанк» були виконані платіжні інструкції стягувачів та відповідно списані кошти з рахунку Позивачки у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_4:

-17.09.2024 - часткова оплата ПІ № JBKLO8NO9TMG6L.1 від 23/08/2024 на суму 19 150,29 UAH, стягнення за ВП № НОМЕР_4, отримувач приватний виконавець Пашков Юрій Дмитрович;

-20.09.2024 - часткова оплата ПІ № JBKLO9JO9Z5V94.1 від 19/09/2024 на суму 415,00 UAH, стягнення за ВП № НОМЕР_4, отримувач приватний виконавець Пашков Юрій Дмитрович;

-29.10.2024 - часткова оплата ПІ № JBKLOASOA79C5T.1 від 28/10/2024 на суму 3 250,00 UAH, стягнення за ВП № НОМЕР_4, отримувач приватний виконавець Пашков Юрій Дмитрович.

АТ «Ощадбанк» були розглянуті заяви позивачки ОСОБА_3 від 04.03.2025, 06.03.2025,09.03.2025, 10.03.2025 та вимогу від 12.03.2025, які надійшли на електронну адресу Банку та надана відповідь № 11/5-11/1696/2025/с від 20.03.2025 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання.

Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені у Законі України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Частиною 2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з п.1 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Згідно із ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Як встановлено судом, постановою виконавця накладено арешт на картковий рахунок скаржниці, на який вона отримує, в тому числі пенсійні виплати.

Проте, зазначений картковий рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом.

Надходження на нього серед іншого коштів від Пенсійного фонду, не є підставою вважати, що такий рахунок має спеціальний режим використання.

Рахунок НОМЕР_4 , відкритий позивачем в АТ «Ощадбанк», є поточним рахунком, не віднесений до рахунків зі спеціальним режимом використання або рахунків, призначених виключно для соціальних зарахувань, а тому не може бути віднесеним до рахунків для зарахування виключно тих коштів, стягнення на які заборонено Законом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів того, що картковий рахунок відкривався позивачкою як рахунок зі спеціальним режимом використання матеріали справи не містять.

Щодо правомірності дій Банку з накладення арешту на кошти на рахунку та виконання платіжної інструкції державного виконавця.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»: арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

Вичерпний перелік рахунків, на кошти на яких не може бути звернено стягнення в процесі виконавчого провадження регламентований п. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Звернення стягнення на кошти на поточному рахунку позивача законодавством не заборонено, а АТ «Ощадбанк», виконуючи постанови про арешт коштів боржника керувався діючими нормами.

При цьому вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, на підставі чинних і обов`язкових постанов про арешт коштів за відсутності документів про зняття арешту та відповідно до вимог чинного законодавства, АТ «Ощадбанк» виконав платіжні інструкції стягувача - приватного виконавця на примусове списання коштів з рахунку Позивачки на загальну суму 22 815,29 грн.

Позивачем не доведено порушення її прав з боку АТ «ОщадБанк», незаконного списання вказаних коштів та блокування доступу до системи дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7».

Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 378, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та представника ОСОБА_1 адвоката Габор Вікторії Володимирівни - залишити без задоволення.

Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Маміна

Судді О. Ю. Тичкова

Н.П.Пилипчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua