Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №638/9288/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 березня 2026 року

м. Харків

справа № 638/9288/25

провадження № 22-ц/818/1630/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року , постановлене суддею Штих Т.В.

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на свою користь з відповідачки 30 000,00 грн моральної шкоди, заборонити ОСОБА_2 відвідувати територію спортивного майданчику Харківської гімназії № 116 під час вигулу її собаки породи ротвейлер, та стягнути витрати на правничу допомогу.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості моральної шкоди 5000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Перерозподілити судові витрати.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; Зазначає, що перенапруження м`язів та всього його організму в цілому внаслідок концентрації фізичних можливостей в момент небезпеки через напад озвірілого ротвейлера призвело до погіршення функціональної рухомості кінцівок і прискорення негативних процесів некрозу суглобів кінцівок, нижні з яких після оперативного втручання були замінені на керамічні та потребували поступового часткового відновлення, тоді як верхні зазнали подальшого ушкодження та прогресування некротичних змін, що ускладнює можливість їх хірургічної корекції. Суд не зважив на той факт, що ОСОБА_1 перебував на спортивному майданчику не через надлишок вільного часу – фізіотерапевтичні вправи прописані йому лікарями задля реабілітації та відновлення після операцій із заміни кульшових суглобів на штучні. Відповідачеві ОСОБА_2 й досі не заборонено вигулювати свого монстра на дитячому спортивному майданчику. ОСОБА_1 до цих пір позбавлений можливості відвідувати звичне, найближче до нього та чи не єдине в окрузі місце активного відпочинку та догляду за своїм здоров`ям.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи характер правопорушення та його наслідки, засади розумності та справедливості, суд вважав необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. Позивач не зазначив та не довів належними та допустимими доказами яке його право було порушено відповідачкою шляхом вигулу собаки та як заборона вигулу відновить його право.

Судова колегія не може в повній мірі погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 21 лютого 2024 року близько 20 год. 00 хв. на шкільному майданчику біля будинку АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_2 , вигулювала свою собаку породи Ротвейлер, яка вирвалася з рук відповідачки, на ОСОБА_1 та вкусила його за ліву руку.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 липня 2024 року по справі № 638/4295/24 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 154 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Зі змісту постанови убачається, що 21.02.2024 року, біля 20 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 порушила правила утримання собак, що призвело до вкусу ОСОБА_1 , чим вчинила правопорушення, передбачене частиною третьою статті 154 КУпАП.

Відповідно до виписки № 9.5911 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою. Діагноз: відкрита рана пальця (ів) кисті без ушкодження нігтя (супутні укус собаки). Ветеренарний нагляд до 02.03.2024 року.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом.

За змістом ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з ч.ч. 6, 8 ст. 9 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" домашніх тварин дозволяється утримувати - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Згідно з ч. 4 ст. 12 цього Закону шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє … об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судова колегія зазначає, що утримуючи собаку, її господар має знати і розуміти не тільки свої права, але й обов`язки, і усвідомлювати необхідність їх узгодження з правами і свободами інших людей. Не дотримуючись цих принципових положень, порушуючи відповідні правила поводження з собаками, ставлячи життя і здоров`я інших людей в небезпеку, господар собаки порушує свій конституційний обов`язок, закріплений у ст. 68 Конституції України, де зазначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. А згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний відшкодовувати завдані ним збитки.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, і саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини в завданні шкоди, а позивач доказує наявність шкоди та її розмір.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції правильно констатував, що саме собака відповідачки вкусила позивача на території шкільного майданчика біля будинку АДРЕСА_1 , при цьому ОСОБА_2 не спростувала свою вину в тому, що її собака зірвався та напав на позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що тілесні ушкодження, яких зазнав позивач від укусу собаки, були отримані з вини відповідачки, що виразилась у незабезпеченні останньою належних умов утримання собаки та відповідно безпеки оточуючих, що в результаті призвело до заподіяння шкоди позивачу.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру. Зважаючи на це будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіяювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» (Станков проти Болгарії), заява № 68490/01)

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Встановивши, що позивач зазнав нападу собаки, яка належить відповідачці, внаслідок чого йому було завдано тілесних ушкоджень, через що проходив медичне лікування, переніс стрес, відчував фізичний біль, страх, побоювання за своє здоров`я, і ці відчуття посилювались, суд дійшов правильного висновку, що позивачу завдано моральної шкоди.

Між тим, апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом, не є співмірним завданим стражданням, тому, врахувавши стан здоров`я позивача, обмежену тривалість перебування позивача на лікуванні внаслідок отриманих травм, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я, враховуючи вимоги розумності, справедливості та ступінь моральних страждань позивача, колегія ухвалює визначити розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, що, на думку суду, є справедливим і достатнім для компенсації понесених позивачем у зв`язку із ушкодженням здоров`я страждань та переживань.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом збільшення суми, що підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди з 5000 грн до 10000 грн. .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить стягнути 3400,00 грн витрат на правничу допомогу.

12.05.2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Поліщуком Олегом Леонтійовичем був укладений Договір № 01-12/05-25 про надання правничої допомоги, згідно умов якого адвокат Поліщук Олег Леонтійович зобов`язався надавати Позивачу правничу допомогу.

Згідно акту (виконаної роботи) складення в Харківський апеляційний суд тексту апеляційної скарги – 2,0 години. Вартість однієї години витраченого часу: 1 700 грн. Загальна вартість наданих послуг (виконаних робіт): 3 400 грн.

Отже, загальна вартість наданих ОСОБА_1 адвокатом послуг у зв`язку з апеляційним оскарженням Заочного рішення суду першої інстанції станом на момент його звернення в суд із цією Апеляційною скаргою складає 3 400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.

Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Зі змістустатті 58 ЦПК Українивбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно достатті 60 ЦПК Українипредставником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідностатті 15 ЦПК Українипредставництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертоюстатті 62 ЦПК Українивизначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У відповідності достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Оскільки вимоги позивача задоволено частково, з урахуванням складності справи, всіх обставин, судова колегія вважає за необхідне стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1133,22 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

За подання позовної заяви позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до п. 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

За частиною 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також перерозподілу підлягають судові витрати як за суд першої та апеляційної інстанції. Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому з ОСОБА_2 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 888,12 грн.

Керуючись ст. ст.367,376,382,384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10000 (десяти тисяч) грн та витрати на правничу допомогу у сумі 1133,22 грн

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 888,12 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Маміна

Судді Ю.М. Мальований

Н.П. Пилипчук