Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №495/5915/23 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/5915/23

Номер провадження 2/495/1114/2026

09 березня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово – судді Гелла С.В.,

при секретарі судового засідання Гасанзаде М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , в якому просить витребувати з незаконного володіння нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія та визнання права власності.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

В листопаді 2021 року від свого родича, ОСОБА_4 , який приглядає та сплачує комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право приватної власності на квартиру від 16.08.1992 року, їй стало відомо, що вхідні двері до квартири були змінені. До цього часу в квартирі ніхто не мешкав.

Після чого, від нього позивачу стало відомо, що заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 квітня 2018 року по справі № 495/1626/18 прийнято рішення про: визнання договору купівлі-продажу № 3027/Б від 23.11.2002 року квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається: 1- коридор; 2 - туалет; 3- житлова; 4 - кухня; 5 - лоджія, укладений в представництві Одеської товарної біржі в м. Білгород-Дністровському між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 – дійсним; та визнання за ОСОБА_5 право власності на квартиру, яка розташована в будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 39,1 кв.м., житловою 18,7 кв.м., допоміжною площею - 20,4 кв.м., яка в цілому складається : 1- коридор; 2 – туалет; 3 - житлова; 4 – кухня; 5 - лоджія.

10.11.2021 року позивач ознайомилася з матеріалами цивільної справи, а 12.11.2021 року звернулися до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з заявою про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

19.01.2022 року суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області винесено ухвалу про задоволення заяви про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.04.2018 року по справі № 495/1626/18, а заочне рішення скасоване.

За час звернення до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з заявою про перегляд заочного рішення та винесення ухвали про скасування заочного рішення, відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проведена зміна реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а саме:

18 січня 2021 року відповідно до договору купівлі-продажу від 22.12.2021 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю. є ОСОБА_2 .

04 травня 2023 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 495/1626/18 в задоволені позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності було відмовлено у повному обсязі.

Позивач вважає, що спірна квартира вибула з її володіння поза її волі на підставі фіктивного договору № 3027/Б купівлі-продажу нерухомого майна, що став підставою для прийняття Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області заочного рішення від 11.04.2018 року, на підставі якого була проведена державна реєстрація на майно – тому вона і звернулася до суду.

Рух справи у суді

06.06.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння та визнання права власності.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 року матеріали цивільної справи №495/5915/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння та визнання права власності, передані на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д..

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.06.2023 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.06.2023 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову була залишена без руху та заявнику був наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.06.2023 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову була задоволена частково та встановлена заборона відчудження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.08.2023 року, справа №495/5915/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння та визнання права власності був задоволений.

З незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витребувана квартира АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія.

Заходи забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_2 відчужувати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія, продовжено протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

22.02.2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Васильєва Павла Олеговича надійшла заява про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.08.2023 року, справа №495/5915/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння та визнання права власності.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.02.2024 року заява про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.08.2023 року, справа №495/5915/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння та визнання права власності, передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д..

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.02.2024 року заява представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Васильєва Павла Олеговича про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Наталі Дмитрівни від розгляду заява про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.08.2023 року, справа №495/5915/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння та визнання права власності – залишена без задоволення та суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімова Наталя Дмитрівна заявила самовідвід від розгляду заява про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.08.2023, справа №495/5915/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи №470 від 26.03.2024 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024 року, заява про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.08.2023 року, справа №495/5915/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння та визнання права власності, передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І..

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.06.2024 року заява представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Васильєва Павла Олеговича про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.08.2023 року, справа №495/5915/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння та визнання права власності - задоволена.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.08.2023 року, справа №495/5915/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння та визнання права власності – скасовано, розгляд справи призначено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025 року справа №495/5915/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння та визнання права власності, передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Гелла С.В.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.02.2025 року справа прийнята до свого провадження та призначена до судового розгляду.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.05.2025 року підготовче провадження закрито та справа призначена до судового розгляду по суті.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.09.2025 року розгляд справи повернуто на стадію підготовчого провадження та до участі у справі залученого в якості третьої особи ОСОБА_3 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.02.2026 року підготовче судове засідання закрито та справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, повідомлялась, шляхом направлення судових повісток, причини неявки суду не відомі, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило, відповідач не скористалась правом на відзив.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, повідомлявся, шляхом направлення судових повісток, причини неявки суду не відомі, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи, докази, суд приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.01.1987 року позивачу ОСОБА_1 було видано ордер №103 на право зайняття жилого приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1 , житловою площею – 18,7 кв.м..

В подальшому, виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів було прийнято рішення №2564 від 10.07.1992 року про продаж позивачу ОСОБА_1 в приватну власність зайняту нею квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м. та позивачем була сплачена вартість вказаної квартири.

22.12.1992 року між виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів, в особі Шульги Г.Л., яка діяла на підставі довіреності №1847 від 03.08.1992 року, як продавець та ОСОБА_1 , як покупець на підставі рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів №2564 від 10.07.1992 року було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений нотаріусом Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Чухрай Т.Ю., зареєстрований в реєстрі за №3-311, за умовами якого ОСОБА_1 купила, зайняту нею квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія, 6 – шафа, що складає 6/1000 частини будинку.

В листопаді 2021 від свого родича - ОСОБА_4 (який дивився та сплачував комунальні послуги за квартиру) позивачу ОСОБА_1 стало відомо, що вхідні двері до квартири були змінені, але фактично ніхто у квартирі не проживав.

Згодом позивач ОСОБА_1 дізналась, що заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.04.2018 року, справа №495/1626/18 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності був задоволений.

Договір купівлі-продажу №3027/Б від 23.11.2002 року квартири АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія, укладений в представництві Одеської товарної біржі в м.Білгород-Дністровському між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 – визнано дійсним.

За ОСОБА_5 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія.

У жовтні 2017 року ОСОБА_5 було виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія, інвентарна справа №245, відповідно до якого ОСОБА_5 рахується власником зазначеної квартири.

24.08.2021 року між ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_5 , як продавець, з однієї сторони та ОСОБА_7 , як покупець, з другої сторони було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., зареєстрований в реєстрі за №2302, за умовами якого ОСОБА_7 купив квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія.

Як зазначалось вище, у 2021 році позивачу ОСОБА_1 стало відомо про існування заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.04.2018 року, справа №495/1626/18 та на підставі чого, 12.11.2021 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Шаркевич Я.В. звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 квітня 2018 року по цивільній справі №495/1626/18 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, посилаючись на те, що ніяких договорів купівлі-продажу з ОСОБА_5 вона не укладала та ні в якому представництві Одеської товарної біржі в м.Білгород-Дністровському ніколи не була.

В той же час, під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 квітня 2018 року в судовому порядку, 22.12.2021 року між ОСОБА_8 , діючий від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності посвідченої 13.12.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горбань М.В. та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю., зареєстрований в реєстрі за №2161, за умовами якого ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.01.2022 року ОСОБА_1 поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 квітня 2018 року у справі №495/1626/18 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 квітня 2018 року по справі №495/1626/18 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - задоволено.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 квітня 2018 року по справі №495/1626/18 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності – скасовано, розгляд справи призначено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

04.05.2023 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, справа №495/1626/18 ухвалено рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності було відмовлено.

В звязку з тим, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія вибула з законного володіння ОСОБА_1 поза її волею, остання звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , як до останнього власника спірної квартири, в якому просила витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.08.2023 року, справа №495/5915/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння був задоволений.

З незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витребувана квартира АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія.

Тобто під час розгляду вищевказаної справи судом було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія вибула з володіння належної позивачу поза її волею та без її відома, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень ст.388 ЦК України до спірних правовідносин та необхідність повернення майна позивачу ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вказаним рішенням суду визнано недійсними підстави набуття права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, а також було витребувано спірне нерухоме майно на користь позивача, яка була власником даного майна.

22.02.2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Васильєва Павла Олеговича надійшла заява про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.08.2023 року, справа №495/5915/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.06.2024 року заява представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Васильєва Павла Олеговича про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.08.2023 року, справа №495/5915/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння - задоволена.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.08.2023 року, справа №495/5915/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння – скасовано, розгляд справи призначено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

04.09.2025 на адресу суду від ОСОБА_3 надішла заява про залучення його до часті у розгляді справи в якості третьої особи на підставі того, що він на теперішній час є власником спірної квартири - АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія та до заяви додає договір купівлі-продажу квартири від 12.12.2024 року і витяг з Державного реєстру речових прав №407871607 від 12.12.2024 року.

З доданого договору купівлі-продажу квартири вбачається, що 12.12.2024 року між ОСОБА_4 , діючий від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Комаровим В.А. 11.04.2024 року, реєстровий номер 619 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом Першої білгород-дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Садановим О.В., зареєстрований в реєстрі за №2857, за умовами якого ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія.

Квартира АДРЕСА_1 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 22.12.1992 року нотаріусом Білгород-Дністровською державною нотаріальною конторою Чухрай Т.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №3-311. Право власності на квартиру зареєстровано Білгород-Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації 10.03.1993 року, номер запису 4794, в книзі 38 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіною О.Д. 03.10.2023 року, номер відомостей про речове право: 52028813, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1578159451103.

Отже, станом на 2025 рік власником квартири №95, яка розташована в житловому будинку АДРЕСА_2 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія являється ОСОБА_3 .

Вирішуючи спір ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦПК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

На підставі ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник маєправо вчинятищодо свогомайна будь-якідії,які несуперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст.328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У постановах від 05.12.2018 у справі №522/2201/15-ц, від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц Велика ПалатаВерховного суду погодилася із висновком Верховного Суду України, сформульованим у постанові від 17.02.2016 (провадження № 6-2407цс15) за яким віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

У вказаних постановах Велика ПалатаВерховного судутакож погодилася із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17.12.2014 (провадження № 6-140цс14) за яким, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статями 387 та 388 ЦК України.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі №488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

У відповідності до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Колексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За приписами п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема повне ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін.

У відповідності до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (частина 1).

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина 3).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № справа № 761/30025/16-ц, (провадження № 61-43404св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (провадження №14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодкексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи вищевикладене, стороною позивача під час розгляду даної справи не було заявлено клопотань про заміну відповідача чи залучення співвідповідача ОСОБА_3 .

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.04.2021 у справі №707/2-1006/2011 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (провадження №14-178цс18), від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (провадження №14-392цс18), від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц (провадження №14-512цс18), від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (провадження №14-511цс18), від 05.05.2019 у справі №554/10058/17 (провадження №14-20цс19).

Висновки суду.

Згідно вимог закону та наведених висновків Верховного Суду віндикаційний позов має бути заявлений до особи, яка є останнім набувачем майна.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується стороною позивача, станом на час розгляду данної справи останнім набувачем спірної квартири №95, яка розташована в житловому будинку АДРЕСА_2 , загальною площею – 39,1 кв.м., житловою площею – 18,7 кв.м., допоміжною площею – 20,4 кв.м., яка в цілому складається з: 1 – коридор; 2 – туалет; 3 – житлова; 4 – кухня; 5 – лоджія на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої білгород-дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Садановим О.В., зареєстрованого в реєстрі за №2857 являється ОСОБА_3 .

Вказаний факт також підтверджується відповідю №1735806 від 04.09.2025 на запит суду, яка міститься в матеріалах справи.

Клопотань щодо залучення до участі у справі ОСОБА_3 як співвідповідача позивач не заявляла.

За вищевказаними висновками Верховного Суду вбачається однозначним, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові.

Безсумнівним є, що ОСОБА_3 не можна позбавити власності у судовому спорі, у якому він не був відповідачем та не мав можливості захистити себе. При цьому, він мав бути залучено до участі у справі у статусі саме співвідповідача, а не у статусі третьої особи.

Суд має зберігати об`єктивність і неупередженість та не міг пропонувати чи натякати позивачу про необхідність залучення конкретного відповідача до участі у справі.

За обставин, що підставою для відмови у позові є невірне визначення кола відповідачів, суд вважає за неможливе встановлення інших обставин даного спору, оскільки такі обставини можуть використовуватися як преюдиція у спорі позивача до належних відповідачів, що може порушити права ОСОБА_3 .

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Інші доводи сторін судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

Згідно до вимог ст.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.4, 5, 14, 12-13, 81, 128, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування з незаконного володіння нерухомого майна – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Гелла С.В.