Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №495/4386/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/4386/25

Номер провадження 3/495/683/2026

04 березня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Гелла С.В.,

розглянувши матеріали, які надійшли від Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч.4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

17.06.2025 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській областінадійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №349497 від 02.06.2025 ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення із таким формулюванням: 02.06.2025 о 16:40 год. село Удобне, дорога Одеса-Рені 52, ОСОБА_1 керував автомобілем марки ЗСО КС-55713 д/з НОМЕР_1 та вживав алкоголь (горілку) після дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п.2.10. ПДР – вживання водієм алкоголю, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.4 ст. 130 КУпАП.

11.08.2025 представник ОСОБА_1 адвокат Холупко С.В. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. У своєму клопотанні зазначає, що подія, зазначена у протоколі, відбулася на полі, що не є дорогою загального користування та не є загальнодоступним місцем для пересування транспортних засобів. Таким чином, рух на полі не є дорожнім рухом у розумінні КУпАП та ПДР,це означає, що відсутній один з обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Окрім того, у даному випадку відсутній факт дорожнього руху.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про місце слухання справи повідомлявся, за допомогою направлень судових повісток про виклик у судове засідання та за допомогою СМС повідомлень, причини неявки суду невідомі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 268 Кодексу під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, а також з урахуванням того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 Кодексу, не передбачається обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , який не прибув на судові виклики.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши клопотання представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами,тощо, а також іншими документами.

Для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи суддя повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановленийПравилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 № 1306(далі Правила дорожнього руху).

Відповідно до п. 2.10 є) Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

За приписами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону,Правил дорожнього рухута інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом ч. 4 ст. 130 КУпАП відповідальність особи настає у випадку вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Вина правопорушника підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №349497 від 02.06.2025; результатом висновку «Drager» з показниками тесту 2.19%промеле; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.06.2025; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (результат огляду на стан сп`яніння склав 2.19%проміле); рапортом; схемою місця ДТП від 02.06.2025; поясненнями.

Окрім того, у судовому засіданні досліджено доказ – відеозапис з нагрудної камери поліцейського, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано добровільну згоду ОСОБА_1 на проходження огляду на визнання стану алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Drager, результат якого показав за допомогою приладу «Драгер» 2.19 % проміле алкоголю, зазначених результатів водій жодним чином не заперечував, більш того, підтвердив факт вживання алкогольних напоїв після ДТП (перевертання). Також на відео зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визнання стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі

Відповідно до діючого закону водій самостійно вирішує чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу або не погоджується з отриманим результатом. Лише у тому разі, якщо водій не погоджується з результатом огляду проведеного за допомогою спеціального приладу, то огляд на стан сп`яніння може бути проведений у закладі охорони здоров`я.

Згода водія з позитивним результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу свідчить про відсутність правових підстав для подальшого доведення цього факту у встановленому законом порядку, а саме для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції при складанні протоколу, оскарження їх дій або бездіяльності згідно чинного законодавства України матеріали справи не містять, а отже суб`єктивні твердження ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Між тим, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на встановлені судом обставини справи, провина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, і є доведеною.

Таким чином, суддя приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та сукупність доказів у їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, та в сукупності свідчать про те, що водій ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч.4 ст. 130 КУпАП вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб.

Враховуючи викладеного та особу правопорушника, характер протиправного діяння, відсутність обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Вказаний вид покарання суд вважає справедливим, пропорційним, достатнім і співрозмірним характеру вчиненого адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 40-1 Кодексу, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн 60 коп., які підлягають стягненню на користь держави.

Керуючись статтями 26, 33, 40-1, 130, 221, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

постановив:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн (тридцять чотири тисячі грн) на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на трироки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять грн 60 коп.).

Згідно ст. 307 КУпАП – штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Згідно ст. 308 КУпАП – у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення.

Суддя С.В. Гелла