Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №624/504/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 березня 2026 року

м. Харків

справа № 624/504/25

провадження № 22-ц/818/1023/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Редька Михайла Григоровича на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2025 року, постановлене під головуванням судді Богачової Т.В.,-

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 138 943,07 грн та судові витрати.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Суперіум» заборгованість за кредитним договором № 97184589000 від 25.12.2020 року у розмірі 138943,07 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Суперіум» сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Редько Михайло Григорович просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що суд першої інстанції у матеріалах справи відсутній чіткий розрахунок заборгованості, що позбавляє можливості дослідити період, за який нараховано заборгованість, відповідність такої узгодженим умовам договору № 97184589000 від 25.12.2020 року у розмірі, вказаному позивачем. Також, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту переходу до ТОВ "ФК "Суперіум" права вимоги від АТ «УкрСиббанк» за кредитним договором № 97184589000 від 25.12.2020 року та не доведено розміру заборгованості Відповідача за договором, а тому у задоволенні позову належить відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Суперіум" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі наданих суду доказів, позивачем доведено факт укладення 25.12.2020 року відповідачем ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк» кредитного договору №97184589000, а також фактичного отримання, користування кредитними коштами, неналежного виконання позичальником зобов`язання та наявної на цей день заборгованості, що підтверджується належними та допустимим доказами. Тому вважав, що заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача перед кредитором підлягають задоволенню.

Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 25.12.2020 року відповідач звернувся до АТ «Укрсиббанк» із анкетої заявою про надання споживчого кредиту на придбання мобільного телефону - смартфону на суму 26 499,00 грн.

В той же день між сторонами був оформлений Договір-Анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 97184589000 на суму 24 500,00 грн.

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 Договору банк на підставі наданих Клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває Клієнту та обслуговує на умовах Тарифного плану «Картка з лімітом «Суперпокупця 55% Grace», розміщеного на сайті www.my.ukrsibbank.com/ua/personal/credits й на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку (надалі - «Тарифи»), поточний рахунок, який обслуговується згідно цього Договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників AT «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків, опублікованих в газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017 (з усіма змінами та доповненнями) та розміщених на сайті та/або на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку, а саме: поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України (далі - Картковий рахунок). Сторони домовились, що цей Договір-анкета містить заяву клієнта на відкриття карткового рахунку і подання окремої заяви не вимагається. Банк встановлює ліміт овердрафту(надає кредит), на картковому рахунку Клієнта (надалі - ліміт кредитування), а клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим Договором-анкетою та Правилами.

Відповідно до п. 1.4 Договору, Правила після підписання Сторонами Договору - анкети, стають його невід`ємною частиною. Підписуючи Договір-анкету, Сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами Договору, які викладені в цьому Договорі-анкеті та в Правилах. Підписи Сторін під цим Договором-анкетою вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому, після підписання Сторонами цього Договору-анкети, Правила не підлягають додатковому підписанню Сторонами і вступають в силу для Сторін одночасно із підписанням цього Договору-анкети. Терміни, що вживаються в цьому Договорі-анкеті мають значення, надане їм у Правилах.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору відповідачу встановлювався ліміт кредитування у розмірі 24500 грн. Строк дії ліміту кредитування: з дати укладання договору по 05.01.2023 року. Клієнт може отримати транші, в тому числі «кредит «плати частинами»», в межі доступного ліміту використання кредиту.

Відповідно до п. 2.1.4. Договору умови обслуговування ліміту кредитування: процента ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки, річних 55%, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, річних 55%. Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, протягом пільгового періоду 0,00001%, пільговий період для погашення заборгованості до 56 днів.

Також сторонами 25.12.2020 року була підписана додаткова угода до Договору-анкети № 97184589000, відповідно до умов якої сторони домовилися, що в межах ліміту кредитування встановленого згідно умов п. 2.1 Договору банк надає клієнту кредит в сумі 16949 грн, при цьому кредитний ліміт встановлений п. 2.1. Договору, зменшується на суму кредиту відповідно до цієї угоди. Угодою погоджений Графік платежів включно до 05.01.2023 року. Пунктом 3.2. Угоди визначено, що клієнт зобов`язується повертати суму кредиту, плату за використаний кредит, інші платежі шляхом внесення на картковий рахунок коштів у сумі достатній для щомісячної сплати платежів, відповідно до Графіку, але не пізніше 05.01.2023 року. Пунктом 3.5. Угоди клієнт, з метою повернення кредиту, плати за кредит, доручає банку здійснювати договірне списання коштів на користь банку: з карткового рахунку клієнта, відкритого, згідно умов договору – для погашення строкової заборгованості по кредиту.

Відповідно до довідки заборгованості та виписки з АТ «Укрсиббанк» по рахунку ОСОБА_1 №№ НОМЕР_1 25.12.2020 року ОСОБА_1 були нараховані кредитні кошти в розмірі 16949 грн та 219 грн.

Кредитний ліміт по рахунку на цей період складав 24500 грн.

Позичальник користувався встановленими банком лімітом, ліміт вподальшому збільшився до 105000 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 становить 138943,07 грн, з яких: 52815,85 грн – заборгованість за основним боргом, 86127,22 грн – заборгованість за відсотками.

26.06.2024 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» було укладено договір факторингу № 278 від 26.06.2024 року, відповідно до якого Клієнт відступив Фактору Права Вимоги за укладеним кредитним договором згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення Прав Вимоги.

Сума фінансування встановлена цим договором становить – 1754004,03 грн, яка має бути сплачена не пізніше дати підписання цього договору (п.п.3.1., 3.2. Договору).

Право власності на права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлення прав вимог у фактора виникає з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги (п. 4.1. Договору).

Згідно з витягом з Реєстру Боржників за Договором факторингу № 278 від 26.06.2024 року від АТ «УкрСиббанк» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором №97184589000 від 25.12.2020 року.

Сторонами договору факторингу також підписаний акт приймання-передачі документації до договору факторингу №278 від 26.06.2024 року, в якому за №141 значиться боржник ОСОБА_1 .

Також, на підтвердження факту переходу прав долучено платіжну інструкцію № 455 від 26.06.2024 року, згідно якої ТОВ «ФК «Суперіум» сплатило АТ «Укрсиббанк» 1 754 004,03 грн., як оплату згідно договору факторингу № 278 від 26.06.2024 року.

Позивач також надав копію досудової вимоги від 22.11.2024 адресовану відповідачу з повідомленням про заміну кредитора у зобов`язанні за договором №97184589000 на підставі договору факторингу та про сплату заборгованості у сумі 138943,07 грн на відповідні реквізити.

Як на підставу позовних вимог, ТОВ «ФК «Суперіум» посилався на те, що 25.12.2020 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Укрсиббанк» кредитний договір № 97184589000. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Згідно із договором факторингу № 278 від 26.06.2024 року, АТ «Укрсиббанк» відступило ТОВ «ФК «Суперіум» право вимоги до боржників, в тому числі до за кредитним договором № 97184589000 від 25.12.2020 року, в якому відповідач є позичальником. Таким чином ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право вимоги до відповідача та стало новим кредитором за вищевказаним договором. У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору, загальна сума заборгованості відповідача у відповідності до реєстру боржників до договору факторингу № 278 від 26.06.2024 року складає 138 943,07 грн., яка складається з: заборгованість за основним боргом - 52815,85 грн, з аборгованість за відсотками - 86127,22 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У позові ТОВ «ФК «Суперіум» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 97184589000 від 25.12.2020 року в загальному розмірі 138 943,07 грн, яка складається із: заборгованість за основним боргом - 52815,85 грн, заборгованість за відсотками - 86127,22 грн.

Відповідно до рахунку- фактури № СФКНЕ-0000798876 від 29.12.2020 року АТ «Укрсиббанк» сплачено 26 499,00 грн в рамках договору № 97184589000 від 25.12.2020 року укладеного із ОСОБА_1 .

Відповідно до умов Договору-Анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 97184589000, відповідачу був відктритий картковий рахунок.

Відповідно до умов договору № 97184589000 від 25.12.2020 року з урахуванням додаткової угоди строк користування з 25.12.2020 року по 05.01.2023 року, процентна ставка 55% річних.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 278 від 26.06.2024 року заборгованість відповідача складає 138943,07 грн, з них: 52815,85 грн заборгованість за основним боргом; 86127,22 грн заборгованість за відсотками.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).

В матеріалах справи наявні довідки про рух коштів по рахунку відповідача, що підтверджують факт отримання коштів згідно Договору про надання споживчого кредиту №97184589000 від 25.12.2020 року. Розмір заборгованості за тілом кредиту складає 52 815,85 грн.

Строк надання кредиту до 05.01.2023 року.

З наданої виписки вбачається, що відсотки за даним кредитним договором було нараховано поза межами строку дії договору, до 10.12.2023 року.

Даних щодо пролангації кредитного договору, погодженої сторонами, або зазначеної в кредитному договорі автоматичної пролангації, матеріали справи не містять.

Виходячи з вищевикладеного, підстав для стягнення суми відсотків після закінчення строку дії договору, судова колегія не вбачає.

Розмір відсотків станом на 05.01.2023 року складає 58 784,04 грн.

Тому колегія суддів доходить висновку, що оскільки, станом на час закінчення строку дії договору (05.01.2023 року) заборгованість за тілом кредиту склала 52 815,85 грн та 58 784,04 грн відсотки за вказаний період, тому стягненню підлягає сума заборгованості у загальному розмірі -111 599,89 грн.

Даних про погашення заборгованості, відповідачем суду не надано.

Щодо посилання апелянта про відсутність доказів переходу прав вимогу до ТОВ "ФК "Суперіум" від АТ «УкрСиббанк» за кредитним договором № 97184589000 від 25.12.2020 року, судова колегія зазначає наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Колегія суддів вважає доведеним позивачем перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором 97184589000 від 25.12.2020 року, що підтверджується, зокрема : копією договору факторингу № 278 від 26.06.2024 року; копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 278 від 26.06.2024 року; копією платіжної інструкції № 455 від 26.06.2024 року та актом приймання- передачі документації до Договору факторингу № 278 від 26.06.2024 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу № 278 від 26.06.2024 року.

Оскільки, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає зміні.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Редька Михайла Григоровича підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні зі зменшенням суми стягнення з 138 943,07 грн до 111 599,89 грн.

Доводи апеляційної скарги частково спростовуються висновки суду першої інстанції.

Під час судового розгляду представником ОСОБА_1 адвокат Редько М.Г. звернувся із заявою про вирішення питання щодо стягнення судових витрат на правову допомогу. Просив стягнути витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 35 000,00 грн.

У березні 2026 року ТОВ «ФК «Суперіум» звернулось із клопотанням про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення. Зазначають, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, суд зобов`язаний оцінювати розумність та співмірність витрат на правничу допомогу, а також поведінку сторін у спорі. У даному випадку спір виник не з вини позивача, який добросовісно виконав свої зобов`язання, а внаслідок дій або бездіяльності самого відповідача. За таких обставин відсутні правові підстави для покладення на ТОВ «ФК «Суперіум» обов`язку відшкодовувати відповідачу витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.

Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Судом встановлено, що 30.06.2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Редько М.Г. укладено договір про надання правової допомоги № б/н.

За п. 1.1 вказаного Договору адвокат приймає доручення клієнта щодо надання правової допомоги з питань захисту прав і представлення інтересів Клієнта у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а Клієнт зобов`язується виплати Адвокату за надані юридичні послуги гонорар, а також відшкодувати фактичні витрати Адвоката, пов`язані з виконанням доручення Клієнта.

Пунктом 1.2 адвокат надає Клієнту наступні послуги: консультування Клієнта, визначенні правової позиції, складання( написання) та подання до суду відзиву на позовну заяву, подання до суду заперечень та пояснень, виконання інших доручень Клієнта та надання інших юридичних послуг.

У п 3.1 Договору сторонами визначено, що за послуги щодо надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокату гонорар у розмірі 35 000,00 грн.

Згідно акту приймання –передачі наданих послуг № б/н від 04.03.2026 року до Договору про надання правової допомоги № б/н від 30.06.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції надано професійну правничу допомогу на загальну суму 35 000,00 грн, яка складається з: консультації Клієнта- 2 години( вартість безкоштовна); ознайомлення з матеріалами справи – 3 години (вартість 5 000,00 грн); вивчення судової практики – 4 години (вартість 5 000,00 грн); визначення правової позиції (вартість 5 000,00 грн); складання (написання) та подання до суду відзиву на позовну заяву (вартість 7 000,00 грн); представництво в суді в режимі відеоконференції (вартість 5 000,00 грн); складання (написання) та подання до суду апеляційної скарги (вартість 8 000,00 грн ).

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Із змісту договору про надання правничої допомоги № б/н від 30.06.2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Редько М.Г. вбачається, що сторонами визначено, що за послуги щодо надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокату гонорар у розмірі 35 000,00 грн.

Згідно акту приймання –передачі наданих послуг № б/н від 04.03.2026 року до Договору про надання правової допомоги № б/н від 30.06.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції надано професійну правничу допомогу на загальну суму 35 000,00 грн, яка складається з: консультації Клієнта- 2 години( вартість безкоштовна); ознайомлення з матеріалами справи – 3 години (вартість 5 000,00 грн); вивчення судової практики – 4 години (вартість 5 000,00 грн); визначення правової позиції (вартість 5 000,00 грн); складання (написання) та подання до суду відзиву на позовну заяву (вартість 7 000,00 грн); представництво в суді в режимі відеоконференції (вартість 5 000,00 грн); складання (написання) та подання до суду апеляційної скарги (вартість 8 000,00 грн ).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга відповідача задоволена на 19,68 %.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заява представника ОСОБА_1 адвоката Редька Михайла Григоровича про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» на користь ОСОБА_1 підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 888,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» підлягають частковому задоволенню, а саме: на 80,32 % (з 138943,07 грн на 111 599,89 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 945,67 грн (80,32% від 2 422,40 грн).

Проте апеляційна скарга відповідача також підлягає частковому задоволенню, а саме: на 19,68 %, тому з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 572,07 грн (19,68% від 2 906,88 грн).

Згідно ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» слід стягнути судовий збір у розмірі 1 373,60 грн (1 945,67 грн -572,07 грн).

Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Редька Михайла Григоровича – задовольнити частково.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2025 року – змінити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість за кредитним договором у розмірі 111 599,89 грн та судовий збір у розмірі 1 373,60 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 6 888,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

Н.П. Пилипчук