Вирок від 10 березня 2026 р. у справі №453/1991/25 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1991/25

№ провадження 1-кп/453/107/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_1 ;

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ;

за участю прокурора – ОСОБА_3 ;

обвинуваченого – ОСОБА_4 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області кримінальне провадження №12025142300000091 від 10 листопада 2025 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лавочне Сколівського (на даний час – Стрийського) району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, розлученого, із середньою спеціальною освітою, який депутатом, адвокатом, нотаріусом не являється, перебуває на військовому обліку, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , відповідно до рішення Сколівського районного суду Львівської області № 453/804/22 від 12 вересня 2022 рокузобов`язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі частини від усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 21 липня 2022 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Так, ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , будучи ознайомленим із вказаним рішенням суду, достовірно знаючи про покладений на нього обов`язок щодо сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей, в період з 01 липня 2023 року по 31 жовтня 2025 року злісно ухилявся від сплати вищевказаних коштів, сплативши при цьому тільки один платіж в сумі 20 503, 32 грн., внаслідок чого виникла заборгованість у в сумі 155 860, 68 грн., що сукупно склало суму виплат більше ніж за три місяці.

Зокрема, ОСОБА_4 офіційно працевлаштувавшись у ТзОВ «ЗАХАР БЕРКУТ», де у період з січня 2024 року по листопад 2024 року отримував заробітну плату та, маючи можливість сплачувати аліменти, з метою ухилення від їх сплати, умисно не повідомив адміністрацію підприємства про необхідність стягнення згідно із судовим рішенням з його заробітку аліментів на утримання його неповнолітніх дітей. Під час перебування у трудових відносинах з вищевказаними роботодавцем, ОСОБА_4 , з метою ухилення від сплати аліментів, всупереч вимогам ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», не повідомив письмово державного виконавця Сколівського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління МЮУ, про працевлаштування. Зокрема, ОСОБА_4 з 1 липня 2023 року по 31 жовтня 2025 року, мав змогу заробляти гроші і сплачувати аліменти, однак злісно ухилився від сплати, оскільки, він до офіційного працевлаштування у ТзОВ «ЗАХАР БЕРКУТ» і після звільнення, на лікуванні та на обліку в центрі зайнятості не перебував, не звертався за допомогою з приводу працевлаштування, будь-які кошти, які отримував за цей період, витрачав на власні потреби, не допомагав матеріально в утриманні своїх дітей при відсутності обставин, які б свідчили про поважність причин чи вимушеність несплати аліментів.

Своїми умисними діяннями (діями та бездіяльністю) ОСОБА_4 за період з 01 липня 2023 року по 31 жовтня 2025 року, утворилася заборгованість із сплати аліментів на утримання трьох його неповнолітніх дітей у розмірі 155 860, 68 грн., що сукупно перевищує суму витрат за три місяці відповідних платежів.

Таким чином, ОСОБА_4 злісно ухилився від сплати встановлених рішенням Сколівського районного суду Львівської області коштів на утримання дітей (аліментів), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердивши викладені в обвинуваченні обставини. Пояснив, що допустив заборгованість через те, що гроші на утримання дітей давав не офіційно, в період офіційного працевлаштування дійсно не попередив роботодавця про необхідність стягнення з нього аліментів відповідно до рішення суду.

Покази обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого порядку дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються. Відтак, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Оскільки обвинувачений визнає свою вину повністю, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, оцінивши встановлені по справі обставини, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, оскільки він злісно ухилився від сплати встановлених рішенням Сколівського районного суду Львівської області коштів на утримання дітей.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання, а також те, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення відносно колишнього подружжя.

При призначенні покарання, суд враховує практику Верховного Суду, (постанова N634/609/15-к від 01 лютого 2018 року щодо судової дискреції), де зазначено що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Відповідно до п. 1 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 164 КК України, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його характер та наслідки, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, зареєстрований в с. Лавочне, Стриського району, Львівської області, за місцем реєстрації характеризується позитивно, не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також думку потерпілої, яка при призначенні покарання поклалась на розсуд суду, обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставини які обтяжують покарання, а саме: вчинення кримінального правопорушення відносно колишнього подружжя та, з врахуванням вимог ст. 50 КК України, переконаний, що обвинуваченому повинно бути призначене покарання в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України у виді громадських робіт, оскільки саме таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень і суд не знаходить підстав для застосування іншого виду покарання, передбаченого санкцією статті.

Цивільний позов не заявлений.

Речових доказів та судових витрат по справі немає.

Запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався, підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вступу вироку у законну силу не обирати.

Копію вироку негайно після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1