Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №449/490/25 — Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/490/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2026 р. м. Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

у складі головуючого судді: Гуняк О.Я.,

секретаря судового засідання: Подусівської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Перемишляни заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі №449/490/25, -

встановив:

ОСОБА_1 , звернувся до Перемишлянського районного суду Львівської області із заявою, в якій просить: стягнути з відповідача по первісному позову - ОСОБА_2 на його, позивача по первісному позову – ОСОБА_1 , користь, витрати понесені ним на правничу допомогу по цій цивільній справі №449/490/25 в розмірі – 20 500 (двадцять тисяч п`ятсот) гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, однак подали заяву, в якій просять проводити розгляд справи без їхньої участі, заяву підтримують та просять її задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоч про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.

Згідно ч.4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд ознайомившись із матеріалами цивльної справи та поданою заявою, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно доп. 3 ч.1, ч.ч.2-4 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Уразі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справив судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частинами 1-6 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт(наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19), додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року в справі №734/2313/17 (провадження №61-7550 св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Тобто, враховуючи вищенаведене, суд у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Судом встановлено, що рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 24.02.2026 р., позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 80000 (вісімдесят) тисяч гривень. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки від 30.11.2023 року недійсною. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.

Відповідно до акту про надання правничої (правової допомоги) ОСОБА_1 згідно із договором про надання правової допомоги по цивільній справі №449/490/25 від 17.02.2026 р., складеного між ОСОБА_1 та Адвокатським Об`єднанням «ГПОА Личаківського району м.Львова «ПАЛАТА АДВОКАТІВ», в особі адвоката Мацієвської Анни Іванівни, сторони встановили та погодили надання наступної правової допомоги ОСОБА_1 : ознайомлення з документами для підготовки до складання позовної заяви та складання позовної заяви до суду (4 години), вартість послуг - 4000 (чотири тисячі) гривень; аналіз законодавства, судової практики та вироблення правової позиції по цій справі (2 години), вартість послуг - 2000 (дві тисячі) гривень; ознайомлення з матеріалами цивільної справи та участь в 5 судових засіданнях (02.06.2025 р. - ознайомлення зі справою, судові засідання: 29.07.2025 р; 22.09.2025 р; 04.11.2025 р; 16.12.2025р; 17.02.2026 р.), вартість послуг - 11500 (одинадцять тисяч п?ятсот) гривень; підготовка та складання відзиву на зустрічний позов (3 години), вартість послуг - 3000 (три тисячі) гривень. Сторонами погоджено, що загальна вартість наданої правової допомоги становить - 20 500 двадцять тисяч п`ятсот).

Як вбачається із долучених до заяви квитанцій №TS207084 від 17.02.2026 р., №TS2210319 від 07.01.2026 р., №TS205781 від 04.11.2025 р., №TS210319 від 22.09.2025 р., №TS203325 від 12.08.2025 р., №TS205265 від 30.07.2025 р., №TS210263 від 20.06.2025 р., №2.116907457 від 11.04.2025 р., ОСОБА_1 перераховано на рахунок «АО ГРОМАДСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ АДВОКАТІВ ЛИЧАКІВСЬКОГО РАЙОНУ М.ЛЬВОВА ПА», грошові кошти в загальній сумі – 20500 (двадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, беручи до уваги те, що такі витрати обґрунтовані належними та допустимими доказами, суд вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача – ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу по цивільній справі №449/490/25 в розмірі – 20 500 (двадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Однак, що стосується вирішення питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору, суд звертає увагу на те, що рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 24.02.2026 р., вирішено питання розподілу судових витрат, в частині сплаченого позивачем судового збору, у зв`язку із чим суд вважає, що в цій частині заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судові витрати на професійну правничу допомогув розмірі - 20 500 (двадцять тисяч п`ятсот) гривень.

В задоволенні іншої частини заяви – відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , місце проживання, АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя О. Я. Гуняк