Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №442/1823/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/1823/26

Провадження № 1-кп/442/212/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026142110000046 від 03.03.2026 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця міста Стебник, Львівської області, громадянина України, з середньою освітою, не працює, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не депутата, не адвоката, військовозобов`язаного, на утриманні неповнолітніх дітей не має, згідно зі ст.89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,

встановив:

Суд визнає доведеним, що 25.02.2026 близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік ресторану «Your Burger», який розташований за адресою: м. Стебник, вул. М. Грушевського 6/1 побачив на землі банківську карту НОМЕР_1 , емітентом якої є акціонерне товариство «ОщадБанк», та вирішив з корисливих мотивів привласнити її.

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння банківською карткою, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, а саме заволодіння коштів, які містяться на банківській картці, переконавшись в тому, що його дії не будуть помічені іншими сторонніми особами, ОСОБА_3 підібрав з землі, в такий спосіб привласнив банківську карту НОМЕР_1 , емітентом якої є акціонерне товариство «ОщадБанк», яка належить ОСОБА_4 , яка відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про інформацію» № 2657-XII від 2 жовтня 1992 року, п.п. 56) ч. 1 ст. 1, п.п. 63) ч. 1 ст. 1 15 Закону України «Про платіжні послуги» № 1591-IX від 30 червня 2021 року, ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-III від 7 грудня 2000 року, «Інструкції про виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03 березня 2023 року № 16 та примітки до ст. 358 Кримінального кодексу України є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, та заховав її у праву кишеню свого верхнього одягу і пішов по своїх справах.

В подальшому ОСОБА_3 , не вчинивши жодних дій щодо повернення банківської картки власнику, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, пішов у продуктові магазини, де користуючись банківською карткою НОМЕР_1 , емітентом якої є акціонерне товариство «ОщадБанк», розрахувався за придбані для себе товари, внаслідок чого в такий спосіб незаконно розпорядився коштами ОСОБА_4 на загальну суму 3173 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у привласненні офіційного документа – банківської картки, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку ст. 302 КПК України.

Прокурор, відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України, в обвинувальному акті заявив клопотання про розгляд кримінального проступку у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Частинами 2, 3 статті 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Зі змісту заяви від 10.03.2026 підозрюваного ОСОБА_3 , вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, тобто у незаконному викраденні офіційного документа, з корисливих мотивів, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Відповідно до частин 2, 3 статті 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд має право призначити у судове засідання розгляд обвинувального акта щодо вчинення кримінального правопорушення та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи викладене, положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2617-VIII, те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, заяву обвинуваченого, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду обвинувального акта в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України, а саме у незаконному викраденні офіційного документа, з корисливих мотивів.

ОСОБА_3 в поданій заяві обставини вчиненого кримінального правопорушення не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Потерпіла ОСОБА_4 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, їй роз`яснено ч. 2 ст. 302 КПК України, надає згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду, її позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 357 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального проступку, обставини вчинення кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та реєстрації, обставини, що пом`якшують покарання, якими є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин, що обтяжують покарання, не встановлено, та вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись статтіми 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1