Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №943/1560/25 — Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/1560/25

Провадження № 2/943/254/2026

12 березня 2026 року м. Буськ Львівська область

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Шендрікова Г. О.

за участю секретаря судового засідання Ладиги С.В..

без участі сторін

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду місті Буськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буської державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду. Просить скасувати заборону відчуження (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 3798263, зареєстровано: 28.09.2006 за № 3798263, реєстратором: Буська державна нотаріальна контора, 80500, Львівська область Буський район, м. Буськ вул. Грушевського, 1; підстава обтяження: повідомлення, б/н, 25.06.1970, не вказано, Буськ РСС, об`єкт обтяження: житловий будинок АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що він є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вирішив розпорядитися належним йому на праві приватної власності майном та з цією метою звернувся до нотаріуса. Проте нотаріусом було відмовлено у посвідчені договору купівлі-продажу, оскільки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься архівний запис про заборону відчуження нерухомого майна. Отримавши Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що у записі про арешт нерухомого майна зазначено, що власником об`єкта була ОСОБА_2 , а реєстратором виступала Буська державна нотаріальна контора, що на думку позивача є помилковим записом. В реєстрі обтяжень зареєстровано заборону, що є архівною та історичною, не має жодного відношення до позивача, як чинного власника, і була накладена на іншу особу, ОСОБА_2 , імовірно за зовсім інших обставин понад 50 років тому. Як позивачу було роз`яснено під час консультації у нотаріуса, наявність архівного запису про обтяження могла виникнути в результаті технічної або реєстраційної помилки, що, з великою ймовірністю, пов`язана зі змінами у системі нумерації будинків, оновленням адресного реєстру або недосконалим перенесенням інформації з паперових носіїв до електронної бази даних. На момент виникнення зазначеного запису у 1970 році позивачу було лише 5 років, і жодних правових чи боргових зобов`язань перед будь-якими третіми особами він не мав. Спроба зняти арешт у позасудовому порядку виявилася неможливою, оскільки власником у записі обтяження зазначено іншу особу, а тому нотаріус або реєстратор не мають юридичних підстав для зняття такого запису без рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, направивши до суду письмову заяву, у якій просить справу розглянути у його відсутності, а позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач Буська державна нотаріальна контора, явку свого повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечила, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, правом для подання відзиву не скористалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази та з`ясувавши дійсні обставини справи, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку, виходячи із таких мотивів.

Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 10 ЦПК).

Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В силу частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою - сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 386912184 від 15.07.2024 року виданого на підставі рішення Буського районного суду Львівської області від 11.03.2024 року у справі № 943/1328/23, позивач є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 434698329 від 09.07.2025 року, відомості про тип обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 3798263, зареєстровано: 28.09.2006 за № 3798263, реєстратором: Буська державна нотаріальна контора, 80500, Львівська область Буський район, м. Буськ вул. Грушевського, 1; підстава обтяження: повідомлення, б/н, 25.06.1970, не вказано, Буськ РСС, об`єкт обтяження: житловий будинок АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 .

Відтак, із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власником зазначеного об`єкта нерухомого майна зазначена ОСОБА_2 , а державну реєстрацію здійснено Буською державною нотаріальною конторою. Відповідний запис внесено 28.09.2006 року на підставі повідомлення від 25.06.1970 року.

Суд бере до уваги, що на момент внесення зазначеного запису про обтяження позивач був малолітнім та мав лише п`ять років. При цьому вказаний запис має архівний характер та, ймовірно, був перенесений до електронного реєстру з архівних матеріалів. Суд не виключає, що таке внесення запису могло відбутися внаслідок технічної або реєстраційної помилки під час перенесення інформації з паперових носіїв до електронної бази даних, зокрема у зв`язку зі змінами у нумерації будинків, оновленням адресного реєстру або неточностями під час оцифрування архівних відомостей.

Крім того, як встановлено рішенням Буського районного суду Львівської області від 11.03.2024 року, попереднім власником зазначеного житлового будинку була мати позивача – ОСОБА_3 . Вказане рішення набрало законної сили та не містить будь-яких відомостей про накладення арешту чи інші обтяження щодо цього об`єкта нерухомого майна.

Також матеріали справи не містять доказів існування будь-яких виконавчих проваджень, судових рішень чи інших правових підстав, на підставі яких міг бути накладений арешт на зазначений об`єкт нерухомого майна.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наявний у Державному реєстрі речових прав запис про обтяження не підтверджується належними та допустимими доказами, а його існування фактично перешкоджає позивачу у повному та вільному здійсненні права власності на належне йому майно.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 цього Кодексу встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до норми статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі Вендітеллі проти Італії суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань. Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність заборони відчуження майна за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

За таких обставин, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи те, що у позивача немає іншого способу захисту порушених прав, суд приходить до висновку, що заборона відчуження нерухомого майна та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна протягом 55 років, за відсутності виконавчого провадження, обмежує права позивача як власника майна та позбавляє можливості в повній мірі користуватися, володіти та розпоряджатися належним йому майном, що є неприпустимим, безпідставно тривалим і необґрунтованим, а тому заявлений позов підлягає до задоволення шляхом скасування спірної заборони відчуження майна.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 4, 5 , 10 , 12 , 76-80 , 89 , 223, 259 , 263-265 , 268, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов задоволити повністю.

Скасувати заборону відчуження житлового будинку: що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме:

Тип обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 3798263, зареєстровано: 28.09.2006 за № 3798263, реєстратором: Буська державна нотаріальна контора, 80500, Львівська область Буський район, м. Буськ вул. Грушевського, 1; підстава обтяження: повідомлення, б/н, 25.06.1970, не вказано, Буськ РСС, об`єкт обтяження: житловий будинок АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено: 12.03.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Буська державна нотаріальна контора, адреса: м. Буськ вул. Грушевського, 1 Золочівський район Львівської області 80500.

Суддя: Г. О. Шендрікова