Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №643/4905/24 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/4905/24

Провадження № 2/643/202/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Штонди В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

про стягнення 150 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач-1), ОСОБА_3 (далі – відповідач-2) про стягнення з відповідачів у солідарному порядку шкоди, спричиненої залиттям належних позивачеві нежитлових приміщень в сумі 150 000,00 грн, з яких матеріальна шкода – 120 000,00 грн, моральна шкода – 30 000,00 грн.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору в сумі 4 239,20 грн, витрати на залучення спеціаліста в сумі 9 450,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що в ніч з 11 на 12 січня 2024 року та протягом дня 12 січня 2024 року внаслідок зриву заглушок радіаторів у квартирах відповідачів сталося затоплення належних позивачеві нежитлових приміщень, у зв`язку чим йому була завдана матеріальна та моральна шкода.

2.Стислий виклад заперечень відповідача-1.

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що:

- акт про залиття від 12.01.2024 не відповідає вимогам діючого законодавства (зразку акту, визначеного Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Державного комітету України з питань житло-комунального господарства від 17.05.2005 № 76), в тому числі, але не виключно: при складанні акту не були присутні представники організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання; при складанні акту були відсутні відповідні технічні працівники (головний інженер виконавця послуг, майстер технічної дільниці, майстер ремонтної дільниці, слюсар-сантехнік), відповідачі або їх представники не ознайомлені у встановленому порядку зі складеним актом та його висновками і позбавлені права внести до нього свої зауваження. Крім того, при складанні акту був відсутній власник нежитлових приміщень № 135, 136, 138, 146, 147, 150 в літ. «А-15», або його законний представник;

- в акті від 12.01.2024 зазначено: «Оглядом по поверхах встановлено, що підставою для залиття став зрив заглушок радіаторів системи опалення в квартирі АДРЕСА_1 , що розташована на 7-му поверсі та квартирі АДРЕСА_2 .» Тобто члени комісії, не входячи в приміщення квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3 та здійснюючи огляд виключно на поверхах 7-го та 4-го поверху змогли «побачити» зрив заглушок радіаторів системи опалення у вказаних квартирах та визначити саме це причиною затоплення. Вищевказане свідчить про недостовірність та безпідставність такого висновку комісії, члени якої фактично навіть не бачили причини затоплення та взагалі не мають технічних навичок для визначення таких причин;

- ані позовна заява, ані акт від 12.01.2024 не містять відомостей про те, яким чином пошкодження радіаторів системи опалення в квартирі АДРЕСА_3 на 4-му поверсі стало причиною затоплення та пошкодження майна на першому поверсі будинку, при цьому не завдавши шкоди майну в житлових квартирах на третьому та другому поверсі. У разі, якщо б дійсно існував факт зриву заглушок радіаторів системи опалення в квартирі АДРЕСА_3 на 4-му поверсі, в силу законів фізики та земного тяжіння, вода в першу чергу потрапила б в розташовану нижче аналогічну по розмірам та плануванню квартиру АДРЕСА_4 на третьому поверсі, а потім в розташовану нижче квартиру на другому поверсі, а лише потім в нежитлові приміщення першого поверху, які належать позивачу. Відсутність актів залиття житлових квартир на третьому поверсі та другому поверсі, безпосередньо нижче квартири АДРЕСА_3 , свідчить про відсутність пошкодження радіаторів системи опалення в такій квартирі які б могли б завдати шкоди майну позивача розташованому на першому поверсі будинку, а отже беззаперечно свідчить про непричетність відповідача-1 до завдання шкоди інтересам позивача;

- у позовній заяві взагалі відсутні посилання на приналежність радіаторів системи опалення, зрив заглушок з яких начебто став причиною залиття приміщень позивача. Факт того, що такі радіатори системи опалення перебувають в квартирах відповідачів не доводить їхньої провини в їх неналежному обслуговуванні. Система центрального опалення відноситься до інженерного обладнання будинку і обслуговується виключно організацією на балансі, якої перебуває будинок, за що останніми утримується відповідна плата. Незважаючи на те, що працівники ОСББ «Гвардійський 33» не можуть самовільно потрапляти в помешкання жильців і перевіряти інженерне обладнання, а тільки за відповідними заявами мешканців, обслуговуюча організація при належному і вчасному огляді системи беззаперечно встановила б їх можливу аварійність. Крім того, з листа Державного комітету України з будівництва та архітектури за № 7/7-401 від 30.04.2003 вбачається, що поточний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може врахувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитися з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об`єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію). У вказаному листі також визначено, що капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнань будівель в зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшенням експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об`єкта. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Враховуючи, що будинок в якому проживають сторони перебуває на балансі ОСББ «Гвардійський 33», його посадові особи зобов`язані належно виконувати свої обов`язки, передбачені Статутом, Договором та Житловим кодексом, а тому завдана позивачу шкода внаслідок залиття його приміщень повинна також бути стягнута з ОСББ «Гвардійський 33», оскільки його вина така ж сама як і відповідачів, але позивачем не заявлялись позовні вимоги до такої юридичної особи;

- матеріали справи не містять жодних доказів того, що зазначене позивачем пошкоджене майно належить йому на праві власності, не надано товарно-супровідну документацію на майно, сервісні книжки з зазначенням пошкоджень. У позовній заяві зазначено, що в пошкоджених нежитлових приміщеннях № 135, 136, 138, 146, 147, 150 в літ. «А-15», розташованих на першому поверсі багатоповерхового будинку фактично здійснює господарську діяльність дитяча лікарня, а отже яке саме відношення позивач має до діяльності вказаної установи та її майна в позовній заяві не визначено;

- позивач жодним чином не обґрунтовує у позовній заяві солідарність (умисність і пов`язаність дій) для відповідальності відповідачів та не надає доказів, що підтверджують сукупність та взаємопов`язаність дій відповідачів, об`єднаних спільними намірами, а отже немає підстав для покладення на них солідарної відповідальності за заподіяну позивачу шкоду. Притягнення до солідарної відповідальності має перевагу щодо порядку виконання судового рішення, натомість обов`язковою умовою для притягнення до солідарної відповідальності є єдність наміру або заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними сукупними діями. Відсутність доказів єдності наміру заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними сукупними діями є наслідком відмови в позові з покладення судових витрат на заявника;

- в акті від 12.01.2024 складеного комісією ОСББ «Гвардійський 33» зазначено: «Також прорив води спричинив обмерзання стін фасаду будинку на шостому поверсі за адресою: АДРЕСА_5 що призводить до руйнування облицювальної цегли фасаду будинку. Цегла відділюючись від фасаду, призводить до пошкодження даху (пробиває дірки) приміщення, прибудованого до будинку АДРЕСА_5 , який належить ОСОБА_1 ». Такий висновок комісії не лише не підтверджений жодним доказом (визначенням кількості дірок, їх розміру, фото або відеофіксацією), а навіть суперечить висновкам Звіту про оцінку збитків № 1/02/2024 від 02.02.2024, виконаного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , який в свою чергу не виявив жодних пошкоджень даху нежитлового приміщення прибудованого до будинку АДРЕСА_5 ;

- в акт від 12.01.2024 були внесені завідомо недостовірні відомості щодо обставин та причин залиття, внаслідок чого цей доказ є недопустимим.

3. Рух справи.

Ухвалою від 20.05.2024 суд відкрив провадження у справі № 643/4905/24, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив судове засідання.

30.09.2024 представником позивача подані письмові пояснення, в яких він зазначив, що викладені представником відповідача-1 у відзиві на позов доводи є безпідставними та просить суд не приймати їх до уваги.

11.10.2024 представником відповідача-1 подані заперечення на відповідь на відзив.

29.10.2024 представником відповідача-1 подані додаткові пояснення у справі.

11.12.2024 представником відповідача-1 подані до суду клопотання про витребування у позивача інформацію про особу ОСОБА_3 (код РНОКПП, дата народження, паспортні дані), яка є відповідачем-2, а також копії Плану-схеми належних позивачу на праві приватної власності нежитлових приміщень літ. «А-15», розташованих на першому поверсі багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_5 , в тому числі приміщень № 135, 136, 138, 146, 147 та 150, а також про витребування у Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Гвардійський 33» інформацію про повні анкетні дані (повне ім`я та по батькові) членів правління ОСББ «Гвардійський 33» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які приймали участь в складанні акту залиття від 12.01.2024, копії наказу ОСББ «Гвардійський 33» про створення комісії, яка 12.01.2024 склала акт залиття.

Ухвалою від 05.02.2025 суд клопотання представника відповідача-1 задовольнив частково та в порядку статті 84 Цивільного процесуального кодексу України витребував у Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Гвардійський 33» інформацію про повні анкетні дані (повне ім`я та по батькові) членів правління ОСББ «Гвардійський 33» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які приймали участь в складанні акту залиття від 12.01.2024.

У ході підготовчого провадження представником відповідача-1 заявлено клопотання про допит свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 .

Ухвалою від 30.04.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 643/4905/24 до судового розгляду по суті, клопотання представника відповідача-1 задовольнив та викликав для допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 .

У судовому засіданні 17.07.2025 судом за клопотанням представника відповідача-1 були допитані свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які є батьками відповідача-1, які надали пояснення з приводу подій, які трапилися 12.01.2024 у квартирі їх доньки (відповідача-1).

29.09.2025 представником відповідача-1 подано до суду клопотання про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Вищевказане клопотання судом було залишено без розгляду відповідно до статті 127 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки воно було подано з порушенням строків, встановлених частиною третьою статті 91 Цивільного процесуального кодексу України вже на стадії розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 29.10.2025 була допитана свідок ОСОБА_7 , яка надала пояснення щодо подій 12.01.2024 та обставин складання нею акта про залиття квартири.

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, їх явку представником відповідача-1 забезпечено не було.

При цьому, у судовому засіданні 29.10.2025 представник відповідача-1 відмовився від допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та вважав за можливе продовжити розгляд справи.

Також, 29.10.2025 представником відповідача-1 подано клопотання про визнання акту залиття від 12.01.2024 недопустимим доказом. Обґрунтовуючи заявлене клопотання представник відповідача-1 посилається на те, що неодноразові його намагання отримати письмову інформацію від ОСББ «Гвардійський 33» щодо обставин складання акту залиття від 12.01.2024 та причин внесення до нього недостовірної інформації успіху не мали (відповіді на адвокатські запити не містять інформації про обставини складання вищевказаного акту). Аналогічно безрезультатно залишились спроби представника відповідача-1 допитати осіб, які склали вищевказаний фіктивний акт залиття від 12.01.2024 у судовому засіданні. Така позиція посадових осіб правління ОСББ «Гвардійський 33» (ухилення від явки до суду) беззаперечно опосередковано свідчить про їх намагання приховати обставини складання фіктивного акту залиття від 12.01.2024 та уникнути викриття у внесенні до нього недостовірної інформації. Однак матеріали справи, в тому числі документи надані представником позивача містять досить інформації для визнання вказаного акту залиття від 12.01.2024 недопустимим доказом. Так, до матеріалів справи долучена копія відповіді ОСББ «Гвардійський 33» від 07.12.2024, за підписом голови правління Костюкевич Ю.В. на адвокатський запит, у відповідності до якої 12.01.2024 близько 05-00 ранку від мешканців квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 голові правління ОСББ «Гвардійський 33» ОСОБА_7 надійшло повідомлення про затоплення житлових та нежитлових приміщень через витік води з квартири АДРЕСА_1 (належить відповідачу-2 ОСОБА_3 ). 12.01.2024 близько 09-00 ранку (через 4 години після початку аварії) голова правління ОСББ «Гвардійський 33» Костюкевич Ю.В. зателефонувала та викликала так званого «спеціаліста» із сантехнічних робіт ОСОБА_12 12.01.2024 близько 11-00 ранку (через 6 годин після початку аварії) «спеціаліст» з сантехнічних робіт ОСОБА_12 прибув до будинку та перекрив воду на стояку опалення. Таким чином, 12.01.2024 з 05-00 ранку до 11-00 ранку гаряча вода з системи опалення безперешкодно протягом майже 6 (шести) годин заливала житлові приміщення та нежитлові приміщення, що належать позивачу, при цьому ОСОБА_7 навіть не викликала аварійну ремонтну бригаду оскільки своєчасно не уклала договір з технічного обслуговування та усунення аварійних ушкоджень внутрішньобудинкових систем теплопостачання. 12.01.2024 близько 12-00 ранку до будинку прибув представник власника квартири АДРЕСА_1 та відчинив її, що дозволило ініціативній групі мешканців будинку під головуванням ОСОБА_7 та «спеціалісту» з сантехнічних робіт ОСОБА_12 потрапити до квартири, здійснити її огляд, встановити зрив заглушки на радіаторі системи опалення та приступити до усунення наслідків аварії. 12.01.2024 близько 21-00 вечора голова правління ОСББ «Гвардійський 33» ОСОБА_7 дізналась від мешканки квартири АДРЕСА_8 ОСОБА_14 інформацію про звук витікаючої води з квартири АДРЕСА_3 відповідача-1 і почала телефонувати власнику. 12.01.2024 близько 22-00 вечора до квартири АДРЕСА_3 прибув представник власника і зі слів ОСОБА_7 вона потрапила до вказаної квартири. З огляду на вищевикладене комісія ОСББ «Гвардійський 33» у складі голови правління Костюкевич Ю.В., члена правління ОСОБА_6 та члена правління ОСОБА_5 , а також чотирьох співробітників медичного закладу ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , дійсно мала можливість протягом дня 12.01.2024 оглянути приміщення позивача, в яких відбулись пошкодження внаслідок аварії в квартирі АДРЕСА_1 , однак тоді в акт внесена недостовірна інформація про причетність до таких подій квартири АДРЕСА_3 , так як аварія в ній ще не трапилась. Співробітники медичного закладу ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , навіть теоретично не мали можливості 12.01.2024 після 22-00 потрапити в квартиру АДРЕСА_3 , так як в неробочий час знаходяться вдома. Члени правління ОСББ «Гвардійський 33» Соломаха Світлана Ріфкатівна та ОСОБА_19 не відвідували 12.01.2024 після 22-00 квартиру АДРЕСА_3 , про що свідчать надані в судовому засіданні свідчення ОСОБА_9 та ОСОБА_20 . Факт внесення недостовірної інформації в акт залиття від 12.01.2024 також повністю підтверджує громадянка ОСОБА_13 , яка у своїх поясненнях від 21.01.2025 стверджує, що в денний час 12.01.2024 року вона була присутня при огляді комісією ОСББ «Гвардійський 33» нежитлових приміщень № 135, 136, 138, 146, 147, 150 в літ. «А-15», які належать ОСОБА_1 і на власні очі бачила протікання води та численні пошкодження через зрив заглушки в квартирі АДРЕСА_1 , а про аварію в квартирі АДРЕСА_3 вона дізналась лише наступного дня. Факт внесення недостовірної інформації про причетність власника квартири АДРЕСА_3 до пошкодження нежитлових приміщень № 135, 136, 138, 146, 147, АДРЕСА_9 в літ. «А-15», які належать ОСОБА_1 , також підтверджується свідченнями голови правління ОСББ «Гвардійський 33» Костюкевич Ю.В. про те, що коли вона потрапила 12.01.2024 після 22-00 до квартири АДРЕСА_3 вона побачила, що на підлозі в квартирі води немає, а є вода лише на балконі квартири де зірвана заглушка на радіаторі опалення. Отже в квартирі АДРЕСА_3 ніякі заглушки на радіаторах опалення не зривало, а інформація в акті залиття від 12.01.2024 не відповідає дійсним обставинам справи. Усі вище перелічені факти свідчать про внесення в акт залиття від 12.01.2024 завідомо недостовірної інформації як про дату та обставини складання такого акту так і про зафіксовані ним події, а отже на підставі такого акту неможливо підтвердити/спростувати дійсні обставини справи. У зв`язку з цим представник відповідача-1 просить суд визнати недостовірним та недопустимим доказом наданий представником позивача разом з позовною заявою Акт залиття від 12.01.2024, та не враховувати його під час вирішення справи.

12.11.2025 представником відповідача-1 подані до суду письмові пояснення, в яких представник відповідача-1 уточнив підстави для визнання акту від 12.01.2024 недопустимим доказом, зазначивши, що як заявила свідок ОСОБА_7 , вказаний акт залиття від 12.01.2024 вона склала особисто, на власному комп`ютері та роздрукувала на власному принтері, однак це відбулось не 12.01.2024, а пізніше в іншу дату, яку вона пригадати не може. Таким чином в акт залиття від 12.01.2024 внесена завідомо недостовірна інформація про дату його складання, а також дату його підписання особами зазначеними в Акті. Це також підтверджує факт позбавлення власників квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 (або їх законних представників) законного права на ознайомлення з таким актом та внесення до нього своїх зауважень під час його складання. Як заявила свідок ОСОБА_7 , жодна з осіб ( ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ), які підписали Акт залиття від 12.01.2024, не були в квартирі АДРЕСА_3 та відповідно не бачили, що саме там відбувалось, а акт підписали довіряючи ОСОБА_7 . Таким чином в акт залиття від 12.01.2024 внесена завідомо недостовірна інформація про створення комісії ОСББ «Гвардійський 33», про проведення такою комісією огляду квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 та взагалі про будь яку інформацію зафіксовану в такому акті. Вся інформація викладена в акті залиття від 12.01.2024 про причини залиття нежитлових приміщень позивача це виключно міркування та особисті відчуття ОСОБА_7 , яка є зацікавленою особою в цих обставинах. Як заявила свідок ОСОБА_7 , 12.01.2024 близько 05-00 ранку, від мешканців квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 , вона отримала інформацію про затоплення житлових та нежитлових приміщень через витік води з квартири АДРЕСА_1 (належить відповідачу-2 ОСОБА_3 ), однак до жодних аварійних служб з приводу аварії не зверталась та фактично до 11-00 ранку (протягом шести годин) вода продовжувала затоплювати приміщення мешканців будинку та позивача, так як не було перекрито стояк системи опалення. Таким чином, залиття нежитлових приміщень позивача та їх пошкодження в першу чергу сталось з вини голови правління ОСББ «Гвардійський 33» ОСОБА_7 , яка достовірно знаючи про аварію, не звернулась до відповідних аварійних служб та протягом майже шести годин не вжила жодних заходів щодо припинення постачання гарячої води в внутрішньо будинковий стояк системи опалення, щоб припинити витік води з квартири АДРЕСА_1 . Достовірно розуміючи цей факт, ОСОБА_7 складаючи акт залиття від 12.01.2024 року та вказуючи в ньому причину пошкодження: «зрив заглушок радіаторів в квартирах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 …..» діяла так з метою зняти з себе відповідальність за майже шість годин бездіяльності. Як заявила свідок ОСОБА_7 12.01.2024 в обідній час, вона дійсно оглянула нежитлові приміщення позивача та виявила пошкодження від залиття, які в подальшому відобразила в акті залиття від 12.01.2024, однак на той час зрив заглушки радіатора в квартирі АДРЕСА_3 ще не стався і про таку подію їй стало відомо приблизно о 19-00 годині. Таким чином, свідок підтвердила, що пошкодження нежитлових приміщень № 135, 136, 138, 146, 147, 150 в літ. «А-15», розташованих на першому поверсі багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_5 , які належать позивачу сталось виключно за рахунок гарячої води яка витікала з квартири АДРЕСА_1 відповідача-2, так як аварія на балконі квартири АДРЕСА_3 відповідача-1 сталась пізніше. Ніяких повторних оглядів приміщень позивача (після виявлення аварії на балконі квартири АДРЕСА_3 ) ОСОБА_7 не проводила, а отже в Акт внесена завідомо недостовірна інформація про причини залиття та пошкодження приміщень позивача. Як заявила свідок ОСОБА_7 оглядом квартири АДРЕСА_3 , який вона здійснила 12.01.2024 приблизно в 22-00, вона встановила, що в самій квартирі було сухо та води не було, а ось на балконі квартири, де саме і трапилась аварія, дійсно була вода, яка з її слів могла злитись тільки на пожежні сходи, а потім потрапити на дах прибудови гаража нежитлової будівлі яка належить позивачу. ОСОБА_7 заявила, що огляд пожежних сходів та даху прибудови ніхто не проводив, так як в цьому не було потреби. Таким чином свідок підтвердила той факт, що зрив заглушки радіатора на балконі квартири АДРЕСА_3 , не лише практично, а навіть теоретично не міг призвести до пошкодження нежитлових приміщень позивача, так як вода з балкону могла потрапити виключно на пожежні сходи, які після третього та другого поверхів виходять на гідроізольований дах прибудови гаража. Тобто в акт залиття від 12.01.2024 внесена завідомо недостовірна інформація про причини залиття та пошкодження приміщень позивача. Усі вище перелічені факти свідчать про внесення в Акт залиття від 12.01.2024 завідомо недостовірної інформації як про дату та обставини складання такого акту так і про зафіксовані ним події, а отже на підставі такого акту неможливо підтвердити/спростувати дійсні обставини справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях.

Відповідач-2 у судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою його місця проживання, які повернуті на адресу суду органом поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній».

Згідно з пунктом 3 частини восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача-2 про розгляд справи.

Статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина четверта статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, оскільки суд надавав можливість відповідачу-2 реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для подальшого відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача-2.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 16 квітня 2013 року позивачу належать нежитлові приміщення 1-го поверху № 132-:-136, 136а, 137-:-141, 141а, 142-:-145, 145а, 146-:-151 в літ. «А-15», які знаходяться у АДРЕСА_5 , загальною площею 417,7 м.кв.

Відповідно до Акту від 12.01.2024 в ніч з 11.01.2024 на 12.01.2024 та протягом дня 12.01.2024 сталося затоплення приміщень, а саме приміщення кабінету загальною площею 10,3 м.кв, коридору площею 48,6 м.кв., санвузла площею 2 м.кв. та приміщення тамбуру площею 5,6 м.кв. з верхніх поверхів за адресою АДРЕСА_5 , які належать позивачу. Оглядом по поверхах встановлено, що підставою залиття став зрив заглушок радіаторів системи опалення у квартирі АДРЕСА_1 , що розташована на 7-му поверсі, та у квартирі АДРЕСА_2 . Внаслідок затоплення відбулося пошкодження елементів стелі, стін та підлоги. Також прорив води спричинив обмерзання стін фасаду будинку на шостому поверсі за адресою АДРЕСА_5 , що призводить до руйнування облицювальної цегли фасаду будинку. Цегла відвалюючись від фасаду призводить до пошкодження даху (пробиває дірки) приміщення, прибудованого до будинку АДРЕСА_5 , які належать позивачу. Причина: зрив заглушок радіаторів системи опалення в квартирах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_10 .

Вказаний акт підписаний головою правління ОСББ «Гвардійський 33» Костюкевич Ю.В., членами правління ОСББ «Гвардійський 33» Ус І.В., ОСОБА_6 , присутні при огляді: продавці-консультанти ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , адміністратор поліклініки ОСОБА_17 , медична сестра ОСОБА_18 .

Відповідно до Звіту про оцінку збитків № 1/02/2024 від 07.02.2024, складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 , розмір завданих позивачу внаслідок затоплення належних йому нежитлових приміщень складає 120 000,00 грн.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником квартири АДРЕСА_3 є відповідач-1, а квартири АДРЕСА_1 – відповідач-2.

5. Мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення, та застосовані норми права.

5.1. Згідно з частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У пунктах 8, 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Частиною третьою статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідачів у даній справі покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 761/12945/19.

Розмір завданих позивачу збитків підтверджується звітом про оцінку збитків № 1/02/2024, складеним суб`єктом оціночної діяльності — фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .

Вказаний звіт містить опис пошкоджень, розрахунок вартості відновлювального ремонту та відповідає вимогам законодавства у сфері оціночної діяльності.

Водночас відповідачами не подано альтернативного розрахунку збитків або інших доказів, які б спростовували визначений у звіті розмір шкоди, у зв`язку з чим суд приймає зазначений звіт як належний доказ розміру завданих збитків.

Отже, у даній справі судом встановлено, що позивач довів належними та допустимими доказами факт залиття належних йому нежитлових приміщень внаслідок витоку води з квартир відповідачів, розмір завданих збитків, тоді як відповідачі не спростували своєї вини у залитті належних позивачу нежитлових приміщень.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідачів у солідарному порядку завданої матеріальної шкоди в сумі 120 000,00 грн підлягають задоволенню.

5.2. Надаючи оцінку доводам представника відповідача-1 щодо відсутності підстав для задоволення позову, суд зазначає таке.

Так, викладені у відзиві на позов заперечення представника відповідача-1 ґрунтуються на недоведеності позивачем причини залиття та вини відповідача-1 у залитті належних позивачеві нежитлових приміщень, проте у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди, а обов`язок доведення відсутності вини покладається саме на відповідача-1.

Водночас, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності вини відповідача-1 та причин залиття суду надано не було.

Зокрема, представником відповідача-1 не надано доказів, які б свідчили про виникнення залиття з причин, що не залежать від дій чи бездіяльності відповідача-1, не надано доказів наявності обставин непереборної сили, дій третіх осіб чи інших підстав, які б виключали відповідальність відповідача-1 за заподіяну позивачеві шкоду.

Фактично доводи представника відповідача-1 зводяться до загального заперечення позовних вимог без належного доказового підтвердження, та до перекладення обов`язку доведення його вини на позивача.

Водночас такий підхід суперечить положенням частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки саме відповідач-1 повинен довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди.

Доводи представника відповідача-1 в частині того, що акт від 12.01.2024 складений комісією ОСББ «Гвардійський 33» з порушенням вимог Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005, суд до уваги не приймає, враховуючи таке.

Відповідно до п. 2.3.6 зазначених Правил, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).

З додатку № 4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій вбачається, що в Акті про залиття обов`язково описується, що трапилося і які наслідки (що залите, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено, чітко зазначається причини залиття (несанкціоноване втручання мешканців квартири у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін.). В акті повинен міститись висновок про те, хто заподіяв шкоду.

В акті від 12.01.2024 зазначено адресу, дату події, перелік приміщень та пошкоджень об`єкту, наслідки такої події, а також вказано, що причиною залиття є зрив заглушок радіаторів системи опалення в належних відповідачам квартирах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_10 .

Сам по собі факт недоліків у процедурі складання зазначеного акта не є безумовною підставою для відхилення судом відомостей, викладених у ньому, оскільки відповідно до приписів статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює їх у сукупності з іншими доказами, що містяться у матеріалах справи.

Суд наголошує, що наявність шкоди та причинний зв`язок позивач може доводити будь-якими засобами доказування.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку підтвердження зазначених обставин виключно актом, складеним за формою Додатку 4, а в пункті 2.3.6. Правил передбачено лише можливість складення такого акту у разі залиття, аварії квартир.

У даній справі факт залиття належних позивачу нежитлових приміщень підтверджується не лише актом від 12.01.2024, а й іншими належними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні, які у своїй сукупності свідчать про настання події залиття та спричинення позивачу відповідних наслідків, зокрема поясненнями свідка ОСОБА_7 , відео- та фотознімками, на яких зафіксований факт прориву води у квартирах відповідачів тощо.

Допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є батьками відповідача-1, також не спростували факту зриву заглушок радіаторів системи опалення у квартирі відповідача-1.

За таких обставин суд дійшов висновку, що навіть у разі наявності окремих процедурних недоліків під час складання зазначеного акта, такі обставини не спростовують встановленого факту залиття квартири та не впливають на загальну оцінку доказів у справі, у зв`язку з чим доводи представника відповідача-1 у цій частині є безпідставними та не підлягають врахуванню судом.

Крім того, під час розгляду справи представником відповідача-1 не заявлялось клопотань про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин та обставин залиття належних позивачеві нежитлових приміщень, відсутності вини відповідача-1, як і не надано інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Щодо заявленого представником відповідача-1 клопотання про визнання недопустимим доказом акта залиття від 12.01.2024, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 89 Цивільного процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та їх сукупність.

Сам по собі факт складання акта не в день події, а пізніше, або підписання його особами, які безпосередньо не здійснювали огляд усіх приміщень, не свідчить про недопустимість такого доказу, оскільки чинне законодавство не встановлює виключного порядку оформлення актів про залиття приміщень та не передбачає втрати доказової сили такого документа у разі недотримання певної форми його складення.

Зазначений акт містить відомості щодо обставин події, складений уповноваженою особою ОСББ у межах її повноважень, підписаний кількома особами та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема показаннями свідків, фотоматеріалами та іншими письмовими доказами.

Доводи представника відповідача-1 фактично зводяться до незгоди з викладеними у акті обставинами та оцінкою причин залиття, що стосується питання достовірності доказу та підлягає перевірці судом при оцінці всіх доказів у їх сукупності, але саме по собі не є підставою для визнання такого доказу недопустимим.

За таких обставин, підстав для задоволення клопотання представника відповідача-1 про визнання акта залиття від 12.01.2024 недопустимим доказом суд не вбачає.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача-1 про те, що залиття належних позивачеві нежитлових приміщень, які розташовані на першому поверсі, не могло відбутися внаслідок прориву води у квартирі відповідача-1, розташованій на четвертому поверсі, оскільки, за твердженням представника відповідача-1, у такому випадку мали б бути затоплені також квартири, розташовані на другому та третьому поверхах будинку.

Зазначені доводи суд вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Насамперед суд виходить з того, що сам по собі факт відсутності пошкоджень у квартирах, розташованих на проміжних поверхах будинку, не виключає можливості потрапляння води до належних позивачеві нежитлових приміщень, розташованих на нижньому поверсі. Розповсюдження води в конструкціях багатоквартирного будинку залежить від особливостей інженерних мереж, технічного стану будівлі, наявності технологічних отворів, щілин, порожнин у міжповерхових перекриттях, розташування трубопроводів та інших комунікацій, через які вода може поширюватися, минаючи окремі приміщення.

У багатоквартирних житлових будинках інженерні мережі водопостачання та водовідведення, а також інші комунікації проходять через міжповерхові перекриття та технічні канали, що може спричиняти поширення води не лише безпосередньо вниз через стелю суміжної квартири, але й по конструктивних елементах будинку, зокрема вздовж стояків, технічних шахт, інженерних комунікацій або пустот у перекриттях. За таких умов вода може потрапляти до приміщень, розташованих на нижчих поверхах, навіть за відсутності видимих пошкоджень у приміщеннях, що знаходяться між місцем прориву та місцем фактичного залиття.

Крім того, відповідачем-1 не надано суду жодних належних доказів, які б підтверджували неможливість поширення води зазначеним позивачем способом або спростовували встановлені у справі обставини залиття належних позивачеві нежитлових приміщень. Зокрема, представником відповідача-1 не подано висновків спеціалістів, технічних експертиз чи інших доказів, які б підтверджували його твердження про те, що за наявних технічних умов будинку залиття приміщень на першому поверсі без пошкодження квартир на другому та третьому поверхах є неможливим.

Доводи представника відповідача-1 ґрунтуються виключно на припущеннях щодо характеру поширення води у будинку та не підтверджені жодними об`єктивними даними чи технічними дослідженнями. Водночас. відповідно до положень цивільного процесуального законодавства припущення не можуть бути покладені в основу судового рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що твердження представника відповідача-1 про неможливість залиття належних позивачеві нежитлових приміщень з огляду на відсутність пошкоджень у квартирах, розташованих на другому та третьому поверхах, є необґрунтованими, побудованими на припущеннях та не підтвердженими належними доказами, у зв`язку з чим не приймаються судом до уваги при вирішенні даної справи.

Суд відхиляє доводи представника відповідача-1 в частині того, що особою, відповідальною за відшкодування завданої позивачу шкоди також є і ОСББ «Гвардійський 33», оскільки відповідно до пункту 5 розділу І Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 серпня 2018 року № 219, обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками).

При цьому суд враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що пошкодження сталося на ділянці внутрішньобудинкових мереж, які перебувають у спільній власності співвласників будинку або обслуговуються ОСББ.

Натомість встановлено, що аварія виникла безпосередньо у квартирах відповідачів у межах внутрішньоквартирної системи опалення, яка перебуває у користуванні та фактичному володінні власників відповідних квартир.

Посилання представника відповідача-1 на те, що аварія у квартирі АДРЕСА_3 відбулася пізніше, ніж залиття нежитлових приміщень позивача, суд оцінює критично, оскільки такі твердження ґрунтуються переважно на припущеннях та суб`єктивному тлумаченні пояснень свідків, тоді як жодних належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували час виникнення аварії у квартирі АДРЕСА_3 та виключали можливість потрапляння води до приміщень позивача з цієї квартири, представником відповідача-1 суду не надано.

Крім того, сам по собі факт того, що витік води з різних квартир будинку міг відбуватися у різний час, не спростовує встановлених у справі обставин щодо надходження води до приміщень позивача, оскільки у багатоквартирних будинках поширення води може мати тривалий характер та залежати від особливостей інженерних мереж, технічного стану будівельних конструкцій та інших факторів.

Щодо доводів представника відповідача-1 про те, що значна частина шкоди могла бути спричинена бездіяльністю посадових осіб ОСББ «Гвардійський 33», які нібито несвоєчасно перекрили подачу води до стояка системи опалення, суд зазначає таке.

Матеріали справи не містять доказів того, що саме дії чи бездіяльність ОСББ перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням самої аварійної ситуації. Наведені відповідачем-1 обставини стосуються виключно часу ліквідації наслідків аварії, однак не спростовують факту виникнення витоку води у квартирах відповідачів.

Стосовно доводів представника відповідача-1 в частині того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що пошкоджене майно належить позивачу на праві власності, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, позивач є власником нежитлових приміщень першого поверху у будинку АДРЕСА_5 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 16 квітня 2013 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Саме у вказаних приміщеннях відбулося залиття, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Обставина здійснення господарської діяльності у зазначених приміщеннях іншою особою сама по собі не спростовує права власності позивача на ці приміщення та не впливає на його право вимагати відшкодування шкоди, завданої його майну.

Стосовно доводів представника відповідача-1 про відсутність підстав для солідарного відшкодування шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1190 Цивільного кодексу України особи, які спільно завдали шкоди, відповідають перед потерпілим солідарно.

Як встановлено судом, залиття належних позивачу нежитлових приміщень відбулося внаслідок одночасного прориву системи опалення у двох квартирах, власниками яких є відповідачі. Наслідком таких подій стало надходження води до одного й того самого об`єкта — нежитлових приміщень позивача, внаслідок чого утворилася єдина неподільна шкода.

З огляду на неподільний характер заподіяної шкоди та неможливість визначення частки кожного відповідача у її спричиненні, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідачів солідарної відповідальності, у зв`язку з чим доводи представника відповідача-1 оцінює критично та до уваги не приймає.

5.3. Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідачів у солідарному порядку моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд погоджується з доводами позивача, що внаслідок залиття належних йому нежитлових приміщень він зазнав душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою відповідачів щодо нього, переніс емоційне напруження, стрес, негативні емоції та переживання через пошкодження його майна, необхідності докладати додаткових зусиль для нормалізації ситуації та витрачання власного часу для вирішення проблем, пов`язаних з усуненням наслідків залиття належних йому нежитлових приміщень.

Суд вважає доведеними обставинами, що відповідачі завдали позивачу моральної шкоди, їх дії були протиправними та винними, а також наявність причинного зв`язку між ними.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачу, суд ураховує характер правопорушення, глибину його душевних страждань, обумовлених порушенням звичайного життєвого укладу, ступінь вини відповідачів.

Враховуючи характер правопорушення, обсяг душевних страждань позивача, пов`язаних із пошкодженням його майна та необхідністю усунення наслідків залиття, а також керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає достатнім визначити розмір компенсації моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн.

Відтак, оцінивши всі надані сторонами докази у їх сукупності відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач довів факт залиття належних йому нежитлових приміщень, причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів та заподіяною шкодою, а також розмір завданих збитків.

6. Розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями статті 11 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 134 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- Договір № 15/04-24 від 15.04.2024, укладений між позивачем (Клієнт) та адвокатом Болоховцевим Євгенієм Олексійовичем (Адвокат), відповідно до п. 1.1. якого Адвокат зобов`язується надавати Клієнту Юридичні послуги та правову допомогу у справі щодо стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених Клієнту внаслідок затоплення належних йому на праві власності нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 33. За надання юридичних послуг та правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 15 000,00 грн (п. 3.1. Договору);

- Додаток № 1 до Договору № 15/04-24 про надання юридичних послуг та правової допомоги від 15.04.2024, в якому погоджено обсяг та вартість послуг адвоката: 1) вивчення первинних документів Клієнта та надання консультації з питання стягнення з винних осіб матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених Клієнту внаслідок затоплення належних йому на праві власності нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 33 – 2 000,00 грн; 2) складання позовної заяви, формування додатків до позову та складання інших процесуальних документів, необхідних для стягнення з винних осіб матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених Клієнту внаслідок затоплення належних йому на праві власності нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 33 – 5 000,00 грн; 3) здійснення представництва інтересів Клієнта в судових установах, Міністерстві юстиції України та його підрозділах, в інших органах державної влади та управління, в органах примусового виконання судових рішень, перед юридичними особами та громадянами з питань, що стосуються предмета Договору – 8 000,00 грн, а всього – 15 000,00 грн;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1187389 від 11.05.2024 адвокату Болоховцеву Є.О.

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 793 від 15.04.2011 адвоката Болоховцева Є.О.

Згідно з частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З огляду на вищевикладене, враховуючи ціну позову, складність справи, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, який об`єктивно підтверджується матеріалами справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, критерії розумності їхнього розміру, а також приймаючи до уваги те, що позовні вимоги задоволені частково, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідачів пропорційно задоволеної частини позову.

Також, позивачем були понесені витрати на проведення Звіту про оцінку завданих збитків № 1/02/2024 у розмірі 9 450,00 грн, що підтверджується Договором № 1/02/2024 від 01.02.2024, актом прийому-передачі від 07.02.2024, квитанцією від 02.02.2024, які відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Також, відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно задоволеної частини позову.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 264, 265 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн 00 коп, моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1 837 (одну тисячу вісімсот тридцять сім) грн 06 коп, витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн 25 коп, та витрати на залучення спеціаліста в сумі 4 725 (чотири тисячі сімсот двадцять п`ять) грн 00 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1 837 (одну тисячу вісімсот тридцять сім) грн 05 коп, витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн 25 коп, та витрати на залучення спеціаліста в сумі 4 725 (чотири тисячі сімсот двадцять п`ять) грн 00 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_11 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

8. Відповідач-1: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_12 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

9. Відповідач-2: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_13 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий).

Повне рішення складено 12.03.2026 року.

Суддя Н.В. Новіченко