Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №629/506/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/506/26

Номер провадження 3/629/212/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко Н.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Лозівського РВП ГУНП в Харківської області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,

якому відповідно до ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП роз`яснені права,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 16.01.2026 року о 14-45 год. в м.Лозова на вул.Благовіщенська, ОСОБА_1 керував автомобілем GV-1771, маючи ознаки алкогольного (наркотичного) сп`яніння, а саме тремтіння рук, почервоніння очей. Від проходження медичного освідоцтвування на встановлення стану сп`яніння відмовився.

Правопорушник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та день розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У п.41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Зважаючи на викладені обставини, оскільки ОСОБА_1 був своєчасно сповіщений про час і місце розгляду справи, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, його поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи. Проте, відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Відтак, суд відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.ст.1, 245 КУпАП, та своєчасному розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у відповідній точності із законом.

У відповідності до роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені в ст.247,280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до вимог ст.ст. 251 та 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, з подальшими змінами, встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд також зазначає, що положення, які регламентують порядок проходження огляду на стан сп`яніння закріплені в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОЗ09.11.2015№ 1452/735 (далі Інструкція).

Так, пункт 2 Інструкції визначає, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 розділу І Інструкції).

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 розділу І Інструкції).

Пунктами 1, 5, 10 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 визначено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до п. 8, 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З переглянутого відеозапису подій з нагрудної відеокамери працівників патрульної поліції, долученого до матеріалів справи, встановлено, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , під час бесіди з яким, ОСОБА_1 повідомив що він вже продував Драгер та було 0,00% проміле і його відпустили, це також підтверджують і працівники поліції, зазначаючи, що дійсно водій продув Драгер і результат був негативний. Однак працівники поліції пропонували пройти медичне освідоцтвування на наркотичне сп`яніння. На що ОСОБА_1 зазначив що не бачить підстав, оскільки продув Драгер.

Крім того, зовнішній вигляд ОСОБА_1 не дає можливості встановити чи він дійсно перебував у стані наркотичного сп`яніння, оскільки з переглянутого відеозапису у водія ОСОБА_1 не вбачається зовнішніх ознак наркотичного сп`яніння, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме тремтіння рук, почервоніння очей. Так згідно відеозапису ОСОБА_1 розмовляв з працівниками поліції чітко та конструктивно, поведінка та дії ОСОБА_1 були адекватними та такими, що відповідають обстановці, ОСОБА_1 реагував на вимоги поліцейських та надавав адекватні відповіді на їх запитання.

Отже, з досліджених судом матеріалів справи та переглянутого відеозапису встановлено, що працівники поліції спочатку зазначили про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння. Разом з тим після проходження ним огляду на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу «Drager», результат якого виявився негативним, працівники поліції відпустили останнього. У подальшому працівники поліції повторно зупинили ОСОБА_1 та вказали на наявність у нього ознак вже наркотичного сп`яніння (тремтіння рук, почервоніння очей). Така зміна підстав для підозри у перебуванні особи у стані сп`яніння, а також послідовність дій працівників поліції, викликають у суду обґрунтовані сумніви як щодо фактичного перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння, так і щодо дотримання працівниками поліції процедури проведення огляду на стан сп`яніння закріпленої в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОЗ09.11.2015№ 1452/735.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно роз`яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Таким чином, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

При таких обставинах, враховуючи те, що вина особи не була доведена належними доказами, та поза розумним сумнівом, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

На підставі ст.62 Конституції України, керуючись ст.7,130,245,247,251,252,266,268,280, 283,284 КУпАП, суддя, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по адміністративній справі №629/506/26 у відношенні ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана апеляційна скарга в Харківський апеляційний суд через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Наталія ТКАЧЕНКО