Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №148/3113/25 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/3113/25

Провадження № 2/148/363/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О

при секретареві Носулько К.П.

представника відповідача Зубара В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/3 частки з усіх видів його заробітку доходу щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на аліменти у твердій грошовій сумі - у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Судовим наказом Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року по цивільній справі №148/2569/24 року стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 12.11.2024 і до досягнення дітьми повноліття.

З моменту прийняття судового наказу про стягнення аліментів, змінився матеріальний та сімейний стан позивача, у зв`язку з чим у останнього виникло право звернутись до суду із позовною заявою про зменшення розміру сплати аліментів. Позивач проходив військову службу у частині НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Кліщіївка Донецької області при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, отримав мінно-вибухову травму. Після тривалого лікування, 04.12.2024 позивачу було встановлено другу гру інвалідності (травма, поранення), причина інвалідності пов`язана із захистом Батьківщини. 28.10.2024 позивача було звільнено з військової служби за станом здоров`я.

Крім того, позивач зазначає, що має малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від іншої жінки, ОСОБА_6 , з якою проживає разом однією сім`єю. Позивач також зазначає, що з ними разом проживає також малолітній син ОСОБА_7 від першого шлюбу, ОСОБА_8 , який також перебуває на його утриманні, оскільки цивільна дружина немає змоги працювати, так як здійснює догляд за спільною дитиною до трьох річного віку.

Станом на день звернення до суду на утриманні позивача перебувають: цивільна дружина ОСОБА_6 , син дружини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи вище викладене, позивач немає можливості продовжувати виплачувати аліменти на утримання дітей у попередньому встановленому судом розмірі, у зв`язку з чим вимушений звернутись із даним позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином. Клопотань про відкладення слухання справи суду не надав.

Представник позивача, адвокат Чубар О.В. у судове засідання 29.01.2026 року надала заяву про розгляд справи у відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримує та наполягає на задоволенні. Проти ухвалення заочного розгляду справи не заперечує.(а.с. 46)

Також після розгляду даної справи та проголошення резолютивної частини рішення, канцелярією суду зареєстровано та приєднано до справи про що свідчить відмітка у КП «Д-3» о 11:48:15 год. 09.03.2026 року клопотання представника позивача, адвоката Чубар О.В. про перенесення судового засідання дня надання відповіді на відзив відповідача, яке головуючому у справі передано о 14:00 год. 09.03.2026 року. (а.с. 71)

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про день та час слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином. Клопотань про відкладення слухання справи суду не надала.

Представник відповідача, адвокат Зубар В.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказавши, що позивач підставами для зменшення розміру аліментів встановлених рішенням суду вказує на зміни у сімейному та матеріальному стані, а саме: отримання міно-вибухової травми під час проходження військової служби в результаті чого був звільнений з військової служби та отримав 4.12.2024 року 2 групу інвалідності. Також зазначає, що має спільного сина з громадянкою ОСОБА_6 з якою проживає у фактичних шлюбних відносинах, які фактично знаходяться на його утриманні, при цьому позивачем не долучено до позовної заяви жодного доказу, якій би свідчим, що його майнове становище значно погіршилося чи значно покращилося.

Більш того, матеріальне становище відповідача не змінилося, вона не працює, оскільки знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох річного віку, на її утриманню перебувають двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 які проживають спільно в АДРЕСА_1 , крім отримання аліментів на дітей інших доходів не має.

В державі постійно змінюються економічні умови, у зв`язку із чим ціни на продукти, одяг, ліки, проїзд у транспорті, комунальні послуги постійно зростають, що підтверджується відкритими відомостями з офіційних джерел Держстату України, внаслідок чого навіть тієї суми аліментів визначених рішенням суду, які сплачує позивач на даний час, а це 8114 грн. на двох дітей, є явно недостатньо. Ця сума покриває лише частково ті витрати, які я несу на утримання двох неповнолітніх дітей, а тому жодні підстави для зменшення розміру аліментів відсутні.

З 1 січня 2026 року в Україні встановлено нові розміри прожиткового мінімуму для дітей, що впливають на соціальні виплати: для дітей до 6 років - 2 817 грн, а для дітей віком від 6 до 18 років - 3 512 грн. Цей показник використовується для розрахунку аліментів та допомоги сім`ям. Хочу звернути увагу на те, що позивачем в позовній заяві в прохальній частині зазначається розмір аліментів які в подальшому необхідно стягувати 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, що відповідно має складати на двох дітей 3164 грн. що є взагалі мізерним на двох дітей, тощо.

Крім того, хочу зазначити, що в старшого сина ОСОБА_3 при обстеженні лікарями було виявлено захворювання серця, що в подальшому потребує лікування, а відповідно і додаткових матеріальних затрат.

Також зазначив, що позивач отримав травму під час проходження військової служби та був звільнений за станом здоров`я 28.10.2024 року, ще до ухвалення рішення про стягнення аліментів, та доказів погіршення стану здоров`я після ухвалення судового наказу, суду не надав, також не надав доказів що стан здоров`я потребує додаткових матеріальних затрат на лікування, що його стан здоров`я не дозволяє йому працювати, відповідно отримувати доходи для утримання своїх неповнолітніх дітей, тощо.

Таким чином, позивачем не доведено погіршення його майнового становища, так само не доведено значного погіршення стану здоров`я, яке б перешкоджало можливості сплати аліментів. А зменшення аліментів не буде спрямовано на належне забезпечення неповнолітніх дітей та суперечитиме їх інтересам.

Крім того, сам по собі факт створення нової родини і народження нової дитини у платника аліментів не є обов`язковою підставою для зменшення аліментів, що сплачуються на дітей від попереднього шлюбу, оскільки також не підтверджує належними доказами, що його матеріальний стан погіршився. При цьому, діти від попереднього шлюбу не повинні бути звужені у правах через народження у платника аліментів іншої дитини, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.

Жодних безумовних доказів погіршення майнового стану, що унеможливлює сплату ним аліментів у визначеному рішенням місцевим судом розмірі, позивач до суду не надав.

Таким чином підстави для зменшення розміру аліментів за рішенням суду є лише зміна матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я одержувача аліментів. Однак, жодних змін матеріального або сімейного стану у позивача не відбулося, відповідних доказів останній не надав, у зв`язку з чим представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

З 24.03.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_10 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.15-18)

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_2 в результаті ворожого мінометної обстрілу зі сторони противника отримав мінно-вибухову травму. (а.с. 11)

28.10.2024 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_11 , навідника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, звільненого з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 23 жовтня 2024 року №232 - PC, у відставку за підпунктом "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я - на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.) (а.с. 12)

18 листопада 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області видав судовий наказ у справі № 148/2569/24 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 12.11.2024 і до досягнення дітьми повноліття.(а.с. 26)

19.12.2024 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, (травма, поранення) на строк до 01 січня 2027 року. дата чергового переогляду 19.12.2026 року. також з 24.12.2024 визначено ступінь втрати професійної працездатності 80% з 24.12.2024 року.(а.с. 13-14)

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_5 , батьками в свідоцтві про народження Серії НОМЕР_3 від 08.04.2025 зазначені позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . (а.с. 19)

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 вересня 2025 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 розірвано, ініціатор розлучення був позивач. (а. с. 7-8).

Після фактичного припинення між сторонами подружніх відносин їх неповнолітні діти: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом із матір`ю в АДРЕСА_1 та знаходяться на її утриманні.(а.с. 66)

Згідно розрахунку заборгованості від 23.07.2025 по ВП № 77548866 виданого старшим державним виконавцем Чорноморського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Шестопаловою Ю.К. при примусовому виконанні судового наказу № 148/2569/24 від 18.11.2024, складено розрахунок заборгованості за період з 12.11.2024 по 30.06.2025 року на підставі ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», станом на 30.06.2025 заборгованості по судовому наказу № 148/2569/24 від 18.11.2024 відсутня, переплата становить 3264,20 грн.(а.с. 28-29)

Згідно з довідкою про доходи Чорноморського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного МУ МЮ (м. Одеса), ОСОБА_1 за період з 01.05.2025 по 30.06.2025 року було нараховано зарплата, інші доходи (виплати) на загальну суму ?37 432?,00 грн. та утримано відповідно за постановою від 10.04.2025 ВП № 77548866 1/3 частки у сумі 15 740,00 грн.(а.с. 30)

ОСОБА_1 станом на 03.12.2025 у Єдиному реєстрі боржників не значиться. (а.с. 31)

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки від фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_6 має сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , крім цього дружина ОСОБА_7 від першого шлюбу має сина ОСОБА_15 ,(а.с. 20) а тому на його утриманні перебувають четверо неповнолітніх дітей.

Крім цього позивач посилався на те, що під час проходження військової служби отримав поранення та йому встановлено другу групу інвалідності, чим змінився його стан здоров`я та останній був звільнений зі служби.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що розмір аліментів стягнутий Судовим наказом виданим Тульчинським районним судом Вінницької області 18 листопада 2024 року по цивільній справі №148/2569/24 року, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач від фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_6 має сина ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей від шлюбу з ОСОБА_2 – синів: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та суперечитиме їх інтересам.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що стягненні аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину певного віку є мінімальною гарантією забезпечення права дітей на утримання її батьками.

Так, статтею 161 ЦПК України визначено, що беззаперечною вимогою, за якою особа може звернутися із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини, за яким суд не розглядає обґрунтованості заявлених вимог по суті є стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п.4 ст.161 ЦПК України) та у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину певного віку (п.5 ст. ЦПК України).

Таким чином, розмір стягуваних з позивача аліментів на утримання неповнолітніх ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за Судовим наказом від 18.11.2024 року не є надмірним, є справедливим балансом між правом дітей на утримання та обов`язком батька щодо такого утримання.

Разом з тим, за ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства» - всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Також матеріали позову не містять доказів того, що позивач утримує цивільну дружину ОСОБА_6 її сина від попереднього шлюбу ОСОБА_17 та сина від шлюбних відносин ОСОБА_16 .

Крім цього, зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).

Суд також зазначає, що доказів, щодо зміни матеріального стану позивача, суду не надано, а навпаки позивачем надано довідку про доходи Чорноморського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного МУ МЮ (м. Одеса), згідно якої за період з 01.05.2025 по 30.06.2025 року, тобто за два місяці позивачу було нараховано доходи на загальну суму ?37 432?,00 грн. з яких вирахувано аліменти відповідно ВП № 77548866.(а.с. 30)

Крім цього згідно розрахунку заборгованості від 23.07.2025 по ВП № 77548866 виданого старшим державним виконавцем Чорноморського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Шестопаловою Ю.К. при примусовому виконанні судового наказу № 148/2569/24 від 18.11.2024, встановлено, що станом на 30.06.2025 заборгованості по судовому наказу № 148/2569/24 від 18.11.2024 у позивача відсутня, навпаки наявна переплата, яка становить 3264,20 грн.(а.с. 28-29), що в свою чергу доводить, що матеріальний стан позивача не погіршився.

Щодо наданих актів від 10 червня 2025 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 21-24), суд відноситься до них критично, оскільки в них не зазначено на підставі чиєї заяви видані дані акти, не зазначено місто проживання осіб, зазначених у актах, дані акти складено різними кольорами чорнил та різними почерками, крім того голова правління ОСББ «Лісківська 30, Т.Б. Приймак засвідчила печаткою тільки підписи зазначених вище громадян. Крім того з даних актів не можливо встановити чи проживає позивач за вказаною адресою чи ні та на якій підставі.

Щодо посилання позивача на те, що під час проходження військової служби отримав поранення та йому встановлено другу групу інвалідності, чим змінився його стан здоров`я та останній був звільнений зі служби, суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 дійсно отримав поранення під час проходження військової служби та 28 жовтня 2024 року був звільнений у відставку за підпунктом "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я - на підставі висновку військово - лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.) (а.с. 12)

Але дана подія трапилася ще до видачі Судового наказу Тульчинським районним судом Вінницької області 18 листопада 2024 року по цивільній справі №148/2569/24 року про стягнення аліментів. Також судом встановлено, що позивач отримав групу інвалідності з втратою працездатності, але доказів про зміни матеріального стану у зв`язку з цим, суду не надав, а відтак обставини, які б свідчили про зміну сімейного чи матеріального стану відсутні. Тому, оскільки механізм зміни розміру аліментів, визначених раніше судовим рішенням, передбачений ст.192 СК України, не може використовуватись з метою перегляду розміру аліментів лише у разі незгоди з ним, суд у задоволенні позовних вимог відмовляє.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 57 ЦПК).

Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 4 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, суд встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 223, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 12.03.2026.

Суддя Дамчук О.О.