Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №145/75/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 145/75/26

Провадження №1-кп/145/99/2026

12.03.2026 селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні №12025025080000093 від 17.11.2025, та додані до нього документи, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Красне Тиврівського району Вінницької області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої, з вищою освітою, незаміжньої, на утриманні дітей немає,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , в березні 2023 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи злочинні наслідки і бажаючи їх настання, маючи злочинний умисел, що посягає на встановлений порядок оформлення документів, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (зі змінами та доповненнями) «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», з метою незаконного набуття права на керування транспортними засобами категорії «В», у березні 2023 року на невстановленому в ході досудового розслідування інтернет ресурсі, замовила та, діючи за попередньою змовою групою осіб, надала невстановленій слідством особі, через додаток для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram» свої анкетні дані, які потрібно було внести для підроблення посвідчення водія, зокрема, своє фото та анкетні дані, які були необхідні для виготовлення посвідчення водія та за винагороду у розмірі 7 000 грн, домовилась щодо спільного виготовлення підробленого посвідчення водія з особою, яка перебуваючи у невстановленому місці, в невстановлений час, внесла неправдиві відомості до завідомо підробленого посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого нібито 16.03.2023 ТСЦ 0741 на її ім`я.

Після цього, невстановленою слідством особою підроблене посвідчення серії НОМЕР_1 , незаконно виготовлене на ім`я ОСОБА_4 , було передано останній біля будівлі сервісного центру МВС 0541 у м. Вінниця, що знаходиться за адресою, вул. Ботанічна, 27, м. Вінниця, для подальшого використання.

В подальшому, 17.11.2025 о 11:47 год по вулиці Злагоди, в селищі Тиврів Тиврівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області під час зупинки працівниками поліції автомобіля «Nissan Almera», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , за наслідками перевірки документів на право керування транспортним засобом, у останньої було вилучено посвідчення водія за серією та номером НОМЕР_1 , виданого нібито 16.03.2023 ТСЦ 0741 на її ім`я.

Згідно з висновком експертизи, посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане нібито 16.03.2023 ТСЦ 0741 на ім`я ОСОБА_4 , не відповідає зразкам, що перебувають в офіційному обігу на території України.

Посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане нібито 16.03.2023 ТСЦ 0741 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виготовлено за допомогою знакосинтезуючих пристроїв (принтеру, багатофункціонального пристрою тощо) із струминною та термосублімаційною технологією друкування.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, тобто підроблення документу, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, та надає право, з метою використання його підроблювачем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, ОСОБА_4 , придбавши завідомо підроблене посвідчення водія, без передбаченого законом дозволу, в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (зі змінами та доповненнями) «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», достовірно знаючи, що у встановленому законом порядку вона не проходила навчання, медичної комісії та не складала теоретичних і практичних іспитів, у зв`язку з чим не мала права керувати транспортними засобами, розуміючи протиправність своїх дій, 17.11.2025 о 11:47 год, діючи умисно, перебуваючи за кермом автомобіля «Nissan Almera», д.н.з. НОМЕР_2 , завідомо знаючи, що ведійське посвідчення, серії НОМЕР_1 , видане нібито 16.03.2023 ТСЦ 0741 на її ім`я, з відкритою категорією на право керування транспортними засобами категорії «В», є підробленим, надала для перевірки, у відповідності до п. 2.4 розділу 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, працівникам СРПП ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, під час несення ними служби по вулиці Злагоди в селищі Тиврів Вінницького району Вінницької області, зазначене підроблене водійське посвідчення, тим самим використала завідомо підроблений документ.

Згідно з висновком експертизи, посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане нібито 16.03.2023 ТСЦ 0741 на ім`я ОСОБА_4 , не відповідає зразкам, що перебувають в офіційному обігу на території України.

Посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане нібито 16.03.2023 ТСЦ 0741 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виготовлено за допомогою знакосинтезуючих пристроїв (принтеру, багатофункціонального пристрою тощо) із струминною та термосублімаційною технологією друкування.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документу.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень визнала повністю та підтвердила обставини виготовлення та використання завідомо підробленого документа, викладені в обвинувальному акті. Повідомила, що вона знала про порядок отримання посвідчення водія, необхідність для його отримання проходити навчання та здавати іспити, пройшла навчання в автошколі, здала теоретичний іспит, однак їй не вдалось здати практичний іспит. В соціальній мережі «Telegram» їй трапилось оголошення про офіційне виготовлення посвідчення водія, яким вона зацікавився та зателефонувала на номер, зазначений в оголошенні і домовилася з невідомою їй особою про виготовлення посвідчення водія, надіславши невідомій особі свої анкетні дані та фото. Посвідчення водія отримувала безпосередньо в невідомої їй особи, попередньо оглянувши його та після цього сплативши кошти в сумі 7000 грн. Після цього вказу особу більше ніколи не бачила. В подальшому в листопаді 2025 року була зупинена працівниками поліції та пред`явила їм вказане посвідчення водія. У вчиненому щиро розкаялася та просила суворо її не карати, вказавши, що повністю усвідомила протиправність своїх дій.

Суд враховує той факт, що обвинувачена ОСОБА_4 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті.

Показання обвинуваченої ОСОБА_4 є послідовними, логічними та відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин скоєних кримінальних правопорушень, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєних кримінальних правопорушень, як вони встановлені в обвинувальному акті, суд, вислухавши думки прокурора, обвинуваченої та її захисника дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої, визначають розмір процесуальних витрат та долю речових доказів.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченої та кваліфікація її дій, з`ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, допитавши обвинувачену, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України. Вина ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 358 КК України, як підроблення документу, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, та надає право, з метою використання його підроблювачем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що саме вона організувала вчинення вказаного кримінального правопорушення, та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа, оскільки в судовому засіданні доведено, що саме вона використовувала підроблене посвідчення водія.

Підстав для звільнення обвинуваченої від відповідальності судом не встановлено.

При цьому, положення ст. 45 КК України, на які посилалась сторона захисту в судових дебатах, у даному кримінальному провадженні застосуванню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Як встановлено в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вчинила два кримінальні правопорушення у різний час, одне з яких, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, який вчинено з прямим умислом, а інше кримінальним проступком, що виключає можливість застосування положень ст. 45 КК України.

Отже, з урахуванням викладеного, обвинувачена підлягає покаранню за вчинені нею кримінальні правопорушення.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд зважає на те, що обвинувачена повністю визнала свою вину, раніше не судима, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 358 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, та ч. 4 ст. 358 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, про скоєне жалкує.

При призначенні покарання суд враховує також досудову доповідь, складену Вінницьким районним відділом №2 філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області, відповідно до якої встановлено середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення і небезпеки для суспільства, та з урахуванням встановлених ризиків орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченій, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченої можливо досягти без ізоляції її від суспільства в умовах здійснення постійного контролю за її поведінкою, а тому вважає за необхідне застосувати ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі в межах санкцій відповідних статей, за якими кваліфіковано її діяння, зі звільненням її від покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та попередження вчинення як нею, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. На переконання суду таке покарання обвинуваченій буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме його особі.

Інші питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Матеріальна шкода кримінальним проступком не завдана. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження:

Ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 19.11.2025 (справа № 145/1716/25) накладено арешт на тимчасово вилучене майно –посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане ніби то ТСЦ 0741 16.03.2023, на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі слідами підроблення, яке після проведеного огляду 17.11.2025 було вилучено та поміщено до спеціального пакету Національної поліції України слідче управління PSP 1192748, та перебуває у ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області.

Відповідно до ст. 374 КПК України суд приймає рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження і скасовує арешт на тимчасово вилучене майно.

Судові витрати у кримінальному провадженні складають витрати на проведення судово - технічної експертизи документів в розмірі 5088 грн 96 коп, що підтверджено актом здачі-приймання висновку експерта № 2376/25-21 від 25.11.2025. У відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 50-53, 65-67, 358 КК України, ст. 100, 124, 126, 174, 349 ч. 3, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України і призначити їй покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 12.03.2026.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експерта по проведенню судової експертизи № 2376/25-21 від 25.11.2025 року в сумі 5088 (п`ять тисяч вісімдесят вісім) гривень 96 копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 19.11.2025 (справа № 145/1716/25) на тимчасово вилучене майно, а саме: посвідчення водія серії НОМЕР_1 , в якому зазначено, що воно видане 16.03.2023 ТСЦ 0741 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі слідами підроблення, - скасувати після набрання вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- посвідчення водія серії НОМЕР_1 , в якому зазначено, що воно видане 16.03.2023 ТСЦ 0741 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі слідами підроблення, яке після проведеного огляду 17.11.2025 було вилучено та поміщено до спеціального пакету НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ № PSP 1192748, та згідно квитанції № 701 від 28.11.2025 перебуває у ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

У відповідності до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошена резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1