Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №393/21/26 — Новгородківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 393/21/26

пров. 2/393/160/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року селище Кам`янець

Новгородківський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді Рачкелюка Ю.В.,

за участі секретаря судових засідань Шупрудько К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кам`янець в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця починаючи стягнення з 12.01.2026 року і до досягнення дитиною повноліття. Позов мотивований тим, що 15.07.2013 року між позивачкою та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новгородківського районного управління юстиції Кіровоградської області, про що складено відповідний актовий запис № 18 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Спочатку сімейне життя складалося добре, проте, проживши рік разом вони зрозуміли, що через несумісність темпераментів, різні погляди на життя та нездатність до взаємної поваги та компромісів вони вирішили припинити спільне проживання. На даний час подано позовну заяву про розірвання шлюбу. Від шлюбу народилася спільна дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з моменту припинення спільного проживання з відповідачем і на момент написання позовної заяви проживає разом з позивачкою. Подальше місце проживання дитиною за спільною домовленістю сторін визначено з позивачкою. З моменту припинення спільного проживання з відповідачем, останнім жодним чином не проявлено самостійної ініціативи надати кошти на утримання дитини, забезпечити якимось дрібничками для розвитку і навчання, не говорячи про одяг і предмет побуту. Надходження коштів були декілька разів в рік по пару тисяч. Перші роки після припинення шлюбних відносин, жодної допомоги не надавав. Оскільки відповідач не виконує належним чином батьківські обов`язки з моменту окремого проживання, а прохання щодо забезпечення ним дитини належним рівнем життя, необхідним для фізичного, розумового, духовного, морального розвитку ігноруються, виникла потреба звернутися до суду. Відповідач інших осіб на утриманні не має, працездатний, отримує дохід, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому вважає, що він може сплачувати аліменти в розмірі, що заявленні в позовних вимогах.

Ухвалою суду від 16.01.2026 року, дану позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк 5 днів з моменту отримання копії даної ухвали для виправлення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви, а саме для зазначення в позовній заяві відомостей щодо: 1) наявності чи відсутності електронного кабінету в сторін по справі; 2) наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; 3) надати до суду належним чином завірені копії документів, які були долучені до позовної заяви (для суду) та копію позовної заяви з копіями всіх документів, що додаються до неї, для відповідача по справі.

27.01.2026 року від позивачки до суду надійшла заява про усунення недоліків, проте, без надання до суду копії позовної заяви з копіями всіх документів, що додаються до неї, для відповідача по справі.

Ухвалою суду від 28.01.2026 року продовжено позивачу ОСОБА_1 строк, на виконання ухвали Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2026 року про залишення позовної заяви без руху, в частині необхідності надати до суду копію позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, для відповідача по справі, на 5 днів з дня отримання позивачем копії даної ухвали.

12.02.2026 року на виконання ухвали суду від 16.01.2026 року до суду від позивачки надійшла позовна заява з додатками для відповідача по справі.

Ухвалою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 12.02.2026 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія зазначеної ухвали була надіслана сторонам. Також відповідачу разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. В письмовій заяві від 11.03.2026 року просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомляв, з відповідними заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Згідно з ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, розглянувши письмову заяву позивачки, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Так, за змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.09.2013 року (а.с.28).

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст.11 ЗУ "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пленум Верховного Суду України у п.17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК України.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальний стан сторін, стан здоров`я дитини, відсутність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім`ї.

Тлумачення положень СК України свідчить про те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано.

Відповідачем не було надано доказів того, що він не має можливості сплачувати аліменти на утримання дитини.

При цьому сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (ч. 1 ст. 192 СК України).

Присудження аліментів за рішенням суду не обмежує відповідача у праві надання додаткової матеріальної допомоги на дитину добровільно.

Також суд при вирішенні питання розміру аліментів, що стягуються виходить із принципів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання дитиною сторін коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина мала б тоді, коли б утримувалася обома батьками.

Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Також в позовній заяві, позивачка просить стягувати аліменти, починаючи з 12.01.2026 року (дата підписання позовної заяви), проте, відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 15.01.2026 року, а тому суд відповідно до ч.1 ст.191 СК України присуджує стягнення аліментів саме з цієї дати.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньки — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на підставі ст. ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору в сумі 1331,20 грн, а позовні вимоги були задоволенні у повному обсязі, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-83, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 , місце проживання: вАДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації АДРЕСА_3 ) про стягнення аліментів на утримання дитини — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , місце проживання: вАДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 15.01.2026 року та до повноліття доньки ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Ю.В. Рачкелюк