Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №367/14793/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/14793/25

Провадження №2-а/367/111/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу № 367/14793/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,

УСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1431 від 20.07.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, проте в постанові обґрунтування обставин та суті, а також складу адміністративного правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи. В оскаржу вальній постанові відсутня інформація, що конкретизує, яке саме порушення правил військового обов`язку ним допущено. Також, в постанові відповідач вказує, що він повинен був з`явитися до відповідача за повісткою 24.10.2024, проте в постанові не вказано в якій саме строк він повинен був прибути до відповідача. Окрім цього протокол про адміністративне правопорушення № 1431 винесено 01 травня 2025 року, при цьому постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена тільки 20 липня 2025 року, тобто з порушенням процедур встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Оскільки відповідачем не дотримано вимоги ст. 38 КУпАП, а саме адміністративне стягнення накладено пізніше ніж сім місяців з дня виявлення правопорушення, а фактично з дня складання протоколу до винесення постанови два місяці. Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення ним адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, а відтак постанова підлягає скасуванню , а провадження у справі закриттю, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

08 грудня 2025 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області відкрито провадження у справі та справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про відкриття провадження у справі був повідомлений у відповідності до положень КАС України. У зв`язку із зазначеним, суд, керуючись положеннями частини 6 статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно ч. 1ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до копії роздруківки із застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , дата уточнення даних: 02.05.2025 (вчасно) (а.с.11).

Судом встановлено, що постановою про адміністративне правопорушення № 1431 від 20 липня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_3 , громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що: 01 травня 2025 року чинне правопорушення, а саме: громадянин ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 в строки визначені в повістці. Таким чином, військовозобов`язаний порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 р.

Із копії протоколу про адміністративне правопорушення № 1431 від 01 травня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 вчинив наступні правопорушення: визначене ч. 3 ст. 210 КУпАП (ст. 210-1), як порушення військовозобов`язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке було вчинено в особливий період та порушив обов`язок визначений підпунктом 3 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, особисто повідомляти в семиденний строк про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, порушення законодавства Про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та не уточнив своїх персональних даних, не вніс відповідні зміни у військово – облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначених п.п.2 п.6 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560. Оновив через ЦНАП ,24.05.2024 всі позиції з тридцяти двох; визначених абзацом3 п.5 ст. 22 ЗУ «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 5343-ХІІ та п.п.3 п.6 розділу 1 Загальні питання Порядку проведення громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженою постановою Кабінету Міністрів від 16 травня 2024 року № 560. Визнаний придатним до військової служби за гр. ІІ ст. 11-в від 17.01.2023; не прибуття по повістці №76 від 08.10.2024 на 24.10.2024 ( поважна причина, згідно чинного законодавства, не вказана) до ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим порушив вимоги пункту 24 Проведення призову на військову службу під час мобілізації, оповіщення та прибуття резервістів, військовозобов`язаних під час мобілізації Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2024 року № 560, а саме у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

В поясненнях наданих в протоколі позивач вказує, що не отримував повістки на вказану в протоколі дату.

Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтю 210-1 КУпАП доповнено частиною 3 Законом України від 9 травня 2024 року № 3696-IX, який набрав чинності 19.05.2024.

Згідно абзацу 1 частини 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Також, абз.3 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до положень п.2 ч.1 дод.2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

В контексті наведеного суд зазначає, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто, з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Так, згідно пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

Днем вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, є день, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити цього дня, а днем виявлення є 24.10.2024, коли відповідач виявив, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постанова №1431 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн винесена 20 липня 2025, тобто після закінчення визначеного ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.

Частина 1 статті 247 КУпАП зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за: відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №1431 від 20 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, а справу про адміністративне правопорушення слід закрити.

Згідно ч.1ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем у справі сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 484,48 грн, що підтверджується копією квитанції №2211-6539-1338-9211 від 02.12.2025 року, який підлягає стягненню з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Також, позивач в позовній заяві вказує, що поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Суд зазначає, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Таким чином, станом на момент розгляду заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн зовсім відсутні докази щодо надання позивачу правничої допомоги (договору про надання правничої допомогу, акту виконаних робіт, квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку, касових чеків або інших банківських документів, що підтверджують здійснення оплати послуг адвоката в рамках даної справи).

Суд зазначає, що через відсутність доказів, що свідчать про факт понесення судових витрат, а саме: договору про надання правничої допомоги, акту виконаних робіт, здійснення оплати гонорару адвокатів та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договорів про надання правової допомоги, у суду відсутня можливість встановити та перевірити дійсність та реальність понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

У зв`язку з цим, а також враховуючи вищезазначену практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача заявлених ним сум щодо судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 19, 90, 139, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Постанову №1431 по справі про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП від 20 липня 2025 складену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) підполковника ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.210-1КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя М.П. Одарюк