Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №367/4109/24 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4109/24

Провадження №2-а/367/2/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу № 367/4109/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

У С Т А Н О В И В:

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову № 464/р-24 від 28 березня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн та покласти на відповідача судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає на те, що вказана постанова є протиправною, винесена з порушенням норм процесуального та адміністративного права, а тому підлягає скасуванню, з огляду на таке. Так, 13 березня 2024 року працівниками Національної поліції його було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із тим, що він нібито перебуває у розшуку.

Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов. Про те, що його було оголошено в розшук йому стало відомо саме у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інструктором відділу мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 , ст. сержантом ОСОБА_2 було складено протокол № 464 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП. В протоколі зазначено: «о 09 год. 30 хв. 13.03.2024 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено: ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 13.03.2024 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для надання військово – облікових даних, а також в період з 2008 року по 2024 рік не проходив військово – лікарську комісію, чим порушив наказ МОУ № 402 від 14.08.2008 року та п. 10 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 та ст. 37 « Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії особливого періоду. Був поданий у розшук 08.11.2023 року». Не погодившись із Протоколом, 28 березня 2024 року безпосередньо через канцелярію ІНФОРМАЦІЯ_4 ним були подані пояснення до протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП, яке було зареєстроване за вхідним номером № 3131 від 28.03.2024 року. 28 березня 2024 року за результатами розгляду протоколу відповідачем було проголошено постанову № 464/р-24 від 28 березня 2024 року, де в графі обставини правопорушення встановлені під час розгляду справи зазначено: «з 24.02.2022 року по 13.03.2024 року він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для надання військово – облікових даних, а також в період з 2008 року по 2024 рік не проходив військово – лікарську комісію, чим порушив наказ МОУ № 402 від 14.08.2008 року та п. 10 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 та ст. 37 «Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії особливого періоду». Він не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне: 05 січня 2023 року набув чинності порядок організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов`язаних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, який на даний час врегульовує відносини здійснення військового обліку. Згідно вказаного прядку обов`язок перевіряти персональні дані з обліковими даними відповідача виникне у нього тільки 05 січня 2028 року. В період з 2008 року по даний час діяли різні нормативно – правові акти, які регулювали порядок військового обліку, зокрема: Порядок військового обліку в період з 09.06.1994 р. по 19.12.2016 р., регулювався Положенням про військовий облік військовозобов`язаних і призовників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1994 року; Порядок військового обліку в період 07.12.2016 по 05.01.2023 регулювався Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921; на даний час військовий облік регулюється Порядком організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов`язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487. В поясненнях наданих до протоколу про адміністративне правопорушення він вказував, що в протоколі помилково визначено суть адміністративного правопорушення, зокрема, не вказано які саме Правила військового обліку були ним порушені за період з 2008 по 01.04.2023, яке полягало в тому, що з 2008 року він не з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим і порушив вимогу щодо звіряння персональних даних з обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_3 не рідше одного разу на п`ять років. Станом на 13 березня 2024 року, тобто на дату складання Протоколу про адміністративне правопорушення діяв та продовжує діяти Порядок організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов`язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, відповідальність за порушення якого передбачена ст. 210 КУпАП. Так само, вище визначений порядок діє і на дату його звернення до суду із даним позовом. При винесені постанови, посадовими особами відповідача, не було взято до уваги той факт, що виникнення в нього обов`язку звіряти не рідше одного разу на п`ять років облікові дані виникає з 05 січня 2023 року , тобто після набрання чинності Порядку організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов`язаних затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, а саме 05 січня 2028 року. Таким чином, враховуючи вищезазначене, при винесені відповідачем постанови не було взято до уваги, що в протоколі за результатами розгляду якого було проголошено постанову, було невірно визначено об`єкт адміністративного правопорушення зазначений в протоколі. В своїх поясненнях він звертав увагу на те, що довготривалий період з 2008 року по 13.03.2024 року не може бути об`єктом адміністративного правопорушення, який крім того регулюється різними нормативно правовими актами та порушує вимоги ст. 256 КУпАП. 2014 році він змінив місце проживання, що засвідчується спеціальною відміткою в його паспортному документі, де вказано, що його місце зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 . Відповідно до запису зробленому в його військовому квитку серії НОМЕР_1 його було взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 . З того часу його сімейний стан, стан здоров`я, адреса місця проживання, освіти, місце роботи, посади не змінювались. Отже, враховуючи вищевикладене, ним не було порушено вимоги передбачені ч. 11 ст. 38 ЗУ « Про військовий обов`язок та військову службу». Проходження медичного огляду військовозобов`язаними здійснюється за викликом територіального органу комплектування та соціальної підтримки, на який покладений обов`язок організувати сповіщення про виклик. ІНФОРМАЦІЯ_7 , в якому він перебуває на військовому обліку, не оповіщали його про необхідність прибути з метою проходження медичного огляду. При оголошення постанови, відповідачем не було взято до уваги того факту, що до протоколу не було долучено жодного доказу про порушення позивачем Наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 року про отримання ним виклику ( повістки) про необхідність такого проходження медичного огляду. Оскільки обов`язок про його оповіщення щодо черговості проходження медичного огляду покладається саме на ІНФОРМАЦІЯ_8 , притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі постанови, за порушення Наказу МОУ № 402 від 14 серпня 2008 року є безпідставними. Також , відповідачем не взято до уваги того факту, що ІНФОРМАЦІЯ_7 в період з 24 лютого 2022 року по 13 березня 2024 року не було вручено повістку про зобов`язання з`явитися на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки, жодного доказу вчинення адміністративного правопорушення до Протоколу долучено не було. Таким чином, враховуючи вищевикладене, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбачено ч. 2 ст. 210 КУпАП, оскільки в протоколі за результатами розгляду якого було проголошено постанову: не доведено об`єктивну сторону вчинення правопорушення, а саме часу вчинення адміністративного правопорушення; невірно визначено об`єкт адміністративного правопорушення (встановлений порядок здійснення військового обліку), оскільки за період з 2008 по 2024 роки діяли різні нормативно правові акти, які регулюють відносини щодо військового обліку; не доведено його вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, а саме: не закінчення п`ятирічного терміну встановленого Положенням 1487; невиконання органами територіального центру комплектування та соціальної підтримки обов`язку щодо оповіщення військовозобов`язаних пройти військово – лікарську комісію. З огляду на вищевикладене, постанова № 464/р-24 про накладення адміністративного стягнення від 28 березня 2024 року проголошена за результатами розгляду протоколу № 464 про адміністративне правопорушення від 13 березня 2024 року не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

19 січня 2026 року ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі та справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про відкриття провадження у справі був повідомлений у відповідності до положень КАС України. У зв`язку із зазначеним, суд, керуючись положеннями частини 6 статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 28 березня 2024 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_3 винесена постанова № 464/р-24, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 850,00 грн.

Зі змісту вказаною постанови вбачається, що ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 13.03.2024 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для надання військово – облікових даних, а також в період з 2008 року по 2024 рік не проходив військово – лікарську комісію, чим порушив наказ МОУ № 402 від 14.08.2008 року та п. 10 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 та ст. 37 « Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії особливого періоду

З копії протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП (вчинене порушення в особливий період) від 13 березня 2024 року №464, складеного начальником інструктором відділу мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 ст. сержантом ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210 КУпАП вбачається, що о 09 год. 30 хв. 13.03.2024 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено: ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 13.03.2024 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для надання військово – облікових даних, а також в період з 2008 року по 2024 рік не проходив військово – лікарську комісію, чим порушив наказ МОУ № 402 від 14.08.2008 року та п. 10 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 та ст. 37 « Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії особливого періоду. Був поданий у розшук 08.11.2023 року».

В поясненнях до протоколу ОСОБА_1 вказав, що винним себе не визнає, а також надав до ІНФОРМАЦІЯ_5 письмові пояснення, які за змістом відповідають обґрунтуванню позовної заяві. В постанові про притягнення його до адміністративною відповідальності вказав, що заперечує проти останньої.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За змістом ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частина 2 ст. 210 КУпАП, передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.

Згідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховний Суд у листі від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18 повідомив, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію".

Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

Диспозиція ч.1 ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акта.

Зі змісту оскаржуваної постанови, долученої представником відповідача, вбачається, що позивачу інкримінується порушення вимог ч. 10 ст. 1 та ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 2,10 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів»).

Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Згідно з ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ( в редакції дійсній на час ухвалення оскаржуваної постанови), призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

В силу підпунктів 2,10 підпункту 1 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервісті»), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) прізвище; 2) власне ім`я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) місце народження; 6) стать; 7) місце проживання та місце перебування; 8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження); 8-1) відомості про сімейний стан особи та членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), а також дітей); 9) реквізити паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії); 9-1) відомості про громадянство; 10) відомості про документи, що підтверджують смерть особи або визнання особи померлою чи безвісно відсутньою; 11) відомості щодо визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності); 12) відомості про зайнятість (код підприємства, місце роботи, посада); 13) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 14) відцифрований образ обличчя особи; 15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України; 16) відомості про освіту та спеціальність; 17) відомості про стан здоров`я (у тому числі про встановлення, зміну групи інвалідності), що збираються з метою визначення придатності для виконання військового обов`язку; 18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення); 19) відомості про розгляд судом кримінальної справи, вирок, що набрав законної сили; 20) відомості про наявність (відсутність) судимості; 21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); 22) відцифрований образ обличчя особи (за наявності).

Стосовно інкримінованого позивачу порушення вимог 10 підпункту 1 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервісті»), слід заначити наступне.

Так, суд зазначає, що обов`язок звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, був впроваджений з прийняттям вищевказаних «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а саме 05.01.2023, та до прийняття останньої у позивача, як військовозобов`язаного не існував.

Відтак, суд вважає, що позивачем не порушено вимог 10 підпункту 1 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервісті»), оскільки з моменту вступу в законну силу вищевказаних Правил, п`ятирічний строк протягом якого позивач зобов`язаний здійснити звірку власних персональних даних з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, не минув.

Щодо інкримінованого позивачу порушення вимог ч. 10 ст. 1, ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній на момент складення оскаржуваної постанови), слід зазначити наступне.

Згідно оскаржуваної постанови, позивачу інкримінується те, що останній з 2008 року не проходив ВЛК.

За приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14.

Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання.

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Таким чином, відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.

Відтак, проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Згідно абзацу 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 № 154 (далі - Положення про ТЦК та СП) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30 грудня 2022 № 1487, або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів, старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному прослідувати до районного (міського) ТЦК для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560). Пунктами 68-80 цього Порядку визначено процедуру проходження медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 74 Порядку № 560 (в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Відповідачами не надано доказів на підтвердження обставин вручення позивачу направлення на військово-лікарську комісію.

Статтею 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу(посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 278КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Статтею 279 КУпАП встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Таким чином, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З зазначених норм законодавства вбачається, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Отже, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідачем не надано доказів на спростування тверджень позивача про порушення т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Зокрема відсутні достовірні докази, які б вказували на те, при притягненні позивача до адміністративної відповідальності йому роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, враховано його пояснення, особу порушника, досліджені докази, розглянуто можливі клопотання позивача.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та не надано доказів на спростування позиції позивача. Не надано також матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови. Враховуючи положення ч. 4 ст. 159 КАС України, суд розцінює неподання відзиву відповідачем як визнання позову.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 , як юридичної особи, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн ( а.с.7,94), сплачений при зверненні до суду із вказаною позовною заявою.

Керуючись ст.ст.5,8,14,22,72-79,136,139, 211, 220,241-246,250,271,286 КАС України,

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (вчинення порушення в особливий період) №464/р-24 від 28.03.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір у сумі 1 211 гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.П. Одарюк