Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №347/219/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/219/26

Провадження № 2/347/430/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді Драч Д.С., розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

30.01.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що сторони уклали шлюб 23.07.2025 року в Космацькій сільській раді Косівського району Івано-Франківської області, актовий запис про одруження за №2, що доводиться свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 (а.с.4).

Позивач зазначає, що в шлюбі з відповідачем у них народилася дитина: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтвердженням цього є копія свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 (а.с.5).

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що стосунки з відповідачем не склалися з самого початку їхнього спільного проживання. Крім їхньої спільної дитини, з ними проживає ще 6 неповнолітніх дітей, які народжені до укладення шлюбу.

Позивач стверджує, що чоловік часто вживає спиртні напої. Постійно приходить додому в нетверезому стані. В зв`язку з цим між сторонами виникають сварки, різні непорозуміння. Під час сварок відповідач ображає позивача різними нецензурними словами і принижує її людську честь та гідність. Все це відбувається в присутності дітей та негативно впливає на їхнє виховання. Діти перелякані, морально страждають. Через сварки, які зчиняє відповідач морально та фізично страждає і їхня малолітня дитина. Останнім часом сварки виникають дуже часто, через вживання відповідачем спиртних напоїв. Також відповідач не бажає сам, в добровільному порядку надавати кошти на утримання їхньої спільної дитини.

На переконання позивача подальше спільне проживання з відповідачем однією сім`єю суперечить її інтересам та інтересам їхньої малолітньої дитини.

За змістом ч.2, п.4 ч.6 ст.19, п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України суд розглядає за правилами спрощеного провадження без виклику сторін малозначні справи, в тому числі – справи про розірвання шлюбу.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст.279 ЦПК України).

Відповідно ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Вказана вимога ЦПК України роз`яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У зв`язку з наведеним вище, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання (ч.13 ст.7 ЦПК України).

Ухвалою Косівського районного суду від 03.02.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін. На підставі даної ухвали відповідачу було надано термін для подачі відзиву або інших клопотань пов`язаних із розглядом даної позовної заяви. Відповідач не надсилав до суду будь-яких клопотань. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

За вказаних обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює, що відповідає ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов підставним та таким, що підлягає до задоволення з огляду на нижче наведене.

Судом встановлено, що сторони подружніх відносин не підтримують, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечила проти розірвання шлюбу.

Згідно ч.1 ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ч.2 ст.104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11: охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно ст.113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач просить під час реєстрації розірвання шлюбу відновити її дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Крім того, позивач просить залишити на проживання із нею малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За змістом ст.160 СК України: місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Дитина сторін не досягла десятирічного віку, а тому місце її проживання визначається за згодою батьків.

За відсутності спору щодо місця проживання неповнолітніх дітей із їхніми батьками – суд може вирішити питання про залишення дитини проживати із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу (постанова Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №200/952/18).

Спору між батьками щодо місця проживання їхнього малолітнього сина судом не встановлено, тому вимога щодо залишення проживати сина із матір`ю може бути задоволена.

У разі виникнення такого спору сторони вправі звернутись з окремим позовом для його вирішення.

На підставі ст. ст. 24, 105, 110, 112, 113, 160 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 23.07.2025 року в Космацькій сільській раді Косівського району Івано-Франківської області, актовий запис про одруження за №2.

Під час реєстрації розірвання шлюбу відновити дошлюбне прізвище ОСОБА_1 - « ОСОБА_4 ».

Малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати із матір`ю - ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, тобто якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду складено 12.03.2026 року.

Суддя: Д.С. Драч