Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №346/3675/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3675/25

Провадження № 2/346/234/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі : судді Васильковського В.В.,

за участю секретаря Максим`юк М.А.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Федасюка Л.Д.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні спільним горищем, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

18.07.2025 року, позивач звернувшись до суду із даним позовом, посилається на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Власницею квартири АДРЕСА_2 є відповідачка по даній справі - ОСОБА_3 . Їх будинок одноповерховий. В той час, коли він знаходився у відрядженні, його сусідка - ОСОБА_4 без погоджень з ним стала проводити переобладнання нашого спільного горища на свій власний розсуд. Пізніше, коли позивач через власний вхід піднявся на спільне горище, йому стало відомо, що відповідачка по справі облаштувала там собі додаткову житлову площу. Горище побачив облаштованим міжкімнатними стінами та перегородками. Воно було мебльовано і заставлено речами домашнього вжитку. Коли став розпитувати відповідачку про законність її дій, стосовно привласнення спільного горища, остання нічого не відповіла на його запитання та в свою чергу встановила камеру зовнішнього спостереження і на його спроби піднятися на горище у своїх справах, викликала поліцію охорони. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче - огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Таким чином, відповідачка чинить перешкоди позивачу в користуванні спільною власністю багатоквартирного будинку. Тому, просить зобов`язати ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні спільним горищем в будинку АДРЕСА_3 шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок стін, зведених на горищі та винесення з горища всіх предметів побуту та меблів, належних відповідачці, та судові витрати покласти на відповідачку.

29.08.2025 року від представника відповідача, адвоката Гринів Я.В., надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що вважають, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. У позовній заяві позивач зазначає, що «...в той час, коли я знаходився у відрядженні, моя сусідка - ОСОБА_3 без погоджень зі мною стала проводити переобладнання нашого спільного горища на свій власний розсуд. Пізніше, коли я через власний вхід піднявся на спільне горище, мені стало відомо, що відповідачка по справі облаштувала там собі додаткову житлову площу. Горище я побачив облаштованим міжкімнатними стінами та перегородками. Воно було мебльовано і заставлено речами домашнього вжитку...». Що стосується тверджень, які зазначені у позовні заяві про усунення перешкод у користуванні спільним горищем, та є основними підставами для звернення до Суду, хочуть надати свої пояснення. Відповідно до Свідоцтва про право власності від 20 липня 1994 року № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , належить 1/3 частка квартири, що в АДРЕСА_3 . В порушення вказаних норм Позивач, не надає жодних доказів, які б вказували на створення перешкод, з боку моєї довірительки у користуванні спільним горищем. Також, ОСОБА_1 , не доведено та не надано достатніх та допустимих доказів, порушення прав Позивача, що стосується саме порядку користування спільним горищем. Та в чому саме полягає порушення прав Позивача на користування спільним горищем. Окрім того, до матеріалів справи Позивач додає копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 грудня 2016 року, згідно якого спадкоємцем майна гр. ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син - ОСОБА_1 . А також, відповідь на заяву від 15.07.1998 року, видану Коломийським управлінням житлово-комунального господарства про те, що ОСОБА_6 , надано дозвіл за власний рахунок влаштувати вхід на горище з веранди її квартири. Тобто, Позивач разом зі своєю покійною мамою облаштували собі вхід на горище, та мають вільний доступ до горища. Жодних дій, які б унеможливлювали користування горищем, її довірителька, ОСОБА_3 , Позивачу не вчиняє. Окрім того, саме Позивач постійно чинить тиск на її довірительку, щодо даного горища, вчиняє дії, які призводять до пошкодження спільного майна, самостійно розпоряджається даним майном, а саме: дерев?яними дошками, які знаходяться на горищі, тому на підставі цього виникають постійні конфлікти, у зв?язку з чим, Відповідачка неодноразово зверталася до поліції та служби охорони. Крім того, ОСОБА_3 , звертає увагу суду на пропуск Позивачем строків позовної давності щодо заявлених позовних вимог. Оскільки, Позивач ще у 2016 році, звертався до депутата Коломийської міської ради, з метою усунення перешкод у користуванні спільним горищем, а з відповідною позовною заявою звернувся до Суду у липні 2025 року. Тому, він мав можливість протягом встановленого законом строку використовувати права, надані законом, у тому числі і звертатися в суд з позовом, однак цього не зробив. Також, Позивач у своїй заяві не повідомив про причини пропуску цього строку, не вказав на їх поважність і не просив його поновити. Враховуючи викладене, просять суд застосувати наслідки спливу позовної давності, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, враховуючи все вищенаведене, вважають, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог Позивача. Тому, просить відмовити в задоволенні позивних вимог у повному обсязі.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 21.07.2025 року відкрито загальне позовне провадження по даній справі.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.12.2016 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори Петрук О.Л., спадкоємцем зазначеного в зазначеному свідоцтві майна ОСОБА_5 , 1921 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2 , який проживає в АДРЕСА_4 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/3 (однієї третьої) частки квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 19,5 квадратних метри, загальною площею 29,2 квадратних метри, що належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого бюро по приватизації державного житлового фонду м. Коломия 26 грудня 2000 року, згідно з розпорядженням (наказом) № 8426 від 08 вересня 2000 року та зареєстрованого в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 12 липня 2001 року в реєстрову книгу № 43 за реєстровим № 4901 (а.с. 18).

Згідно з копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 75407364 від 10.12.2016 року, позивачу на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки 1/3, належить квартира, загальною площею – 29.2 кв.м., житлова площа – 19.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 19-20).

Відповідно до копії листа № 25/02.4-11 від 13.05.2025 року, направленого Відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю, у відділу питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради до закінчення воєнного стану відсутні правові підстави для проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 8-10).

Згідно з копією депутатського звернення щодо заходів реагування на незаконну реконструкцію нежитлового приміщення (горища) в житловому будинку за адресою АДРЕСА_5 від 06.07.2016 року, до депутата Коломийської міської ради Яцяк О.М., звернувся з письмовою заявою мешканець м. Коломиї ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , з проханням вжити заходів реагування на незаконну реконструкцію нежитлового приміщення (горища) його сусідкою ОСОБА_3 , яка проживає за тією ж адресою в квартирі АДРЕСА_2 . Зі слів ОСОБА_1 усної чи письмової згод на переобладнання горища він не давав, міським відділом архітектури містобудування, містобудівні умови та обмеження на реконструкцію нежитлового приміщення (горища) буд. АДРЕСА_3 , його сусідці ОСОБА_3 , не видавались. Проведення робіт по переплануванню та/або переобладнанню приміщення, влаштуванню (зміні функціонального призначення) в житлових будинках без вищевказаних дозволів вважаються самовільними, а фізичні чи юридичні особи, що здійснили самовільне перепланування або переобладнання несуть відповідальність, передбачену законодавством (а.с. 11).

Відповідно до копії листа № Я-12/1009/404 від 06.07.2016 року, направленого Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, відомостей про повернення доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Держархбудінспекції, ведення якого розпочато з 20.05.20 року інформація щодо наявності у ОСОБА_3 дозвільних документ на виконання будівельних робіт по АДРЕСА_3 станом на час надання відповіді відсутня (а.с. 15).

Згідно з копією листа від 15.07.1998 року, Коломийським управлінням житлово-комунального господарства дозволено ОСОБА_1 , за власний рахунок влаштувати вхід на горище з веранди його квартири, дерев`яну веранду, яка в багатьох місцях прогнила, замінити цегляною без порушень попередніх розмірів веранди (а.с. 17).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 20.07.1994 року, ОСОБА_3 , належить 1/3 частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 42).

ІV. Норми права, якими регулюються правовідносини сторін.

Відповідно За змістом ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.Право власності є непорушним.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді цивільної справи, суд, керується положеннями статей 77-79 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1ст. 316 ЦК України,правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно дост. 317 ЦК України,власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

V. Оцінка суду

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Оцінюючи позицію позивача, суд доходить висновку, що основними доводами позовної заяви позивач зазначає наступні:

- що ОСОБА_3 , без погодження з позивачем стала проводити переобладнання їх спільного горища на свій власний розсуд, а саме: відповідачка облаштувала там собі додаткову житлову площу. Також, те, що горище побачив облаштованим міжкімнатними стінами та перегородками. Воно було мебльовано і заставлено речами домашнього вжитку.

Оцінюючи аргументи позивача, суд доходить таких висновків.

Підставами для захисту права власності або права користування нерухомим майном у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо нерухомого майна, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі №761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду виклав у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18 та від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Оцінивши докази, суд вважає, що позивач не довів порушення його прав, оскільки не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилався в позові, а саме, що відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні горищем, зробила там переобладнання та облаштувала стінами.

Жодного доказу на підтвердження цього позивачем не надано.

А тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 3,10,12, 81,89,258-259, 263- 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського Апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_7 .

Суддя: Васильковський В. В.