Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №215/6389/23 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/6389/23

1-кп/215/294/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в м. Кривому Розі кримінальне провадження, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42023041330000450 від 08.11.2023 р. відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх (неповнолітніх) дітей, військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , тесляра мостового відділення другого мостового взводу другої роти відновлення штучних споруд військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України,

з участю учасників судового провадження: прокурора Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи її на посаді тесляра мостового відділення другого мостового взводу другої роти відновлення штучних споруд військової частини Т0400, у військовому званні «солдат», яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, з метою тимчасово ухилитися від несення обов`язків військової служби, мотивуючи це небажанням їх виконувати та приймати участь у бойових діях на певний період,

11.09.2023 року повідомив командуванню військової частини завідомо неправдиві відомості щодо поважності причин відсутності на військовій службі, а саме щодо вибуття останнього на лікування і найближчими часом планує повернутись до місця проходження служби для подальшого виконання обов`язків військової служби, тобто діючи шляхом обману, ухилявся від військової служби до 25.09.2023, убувши за місцем свого мешкання до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Вільний час, що з`явився у зв`язку з цим, солдат ОСОБА_3 використовував на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

25.09.2023 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, прибув до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , з щирим каяттям у скоєному, повідомив про себе та вчинюваний злочин, чим припинив вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 409 КК України, а саме ухилятися від військової служби шляхом іншого обману, вчинюваного в умовах воєнного стану. При цьому, будь-яких підтверджуючих документів щодо поважності причин відсутності на службі солдат ОСОБА_3 командуванню частини НОМЕР_1 не надав.

Ці умисні дії ОСОБА_3 , кваліфіковано за ч. 4 ст. 409 КК України – ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду у зв`язку із визнанням обвинуваченим винуватості було заявлено клопотання про застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

З`ясувавши думку учасників кримінального провадження, які не заперечували проти застосування у справі положень ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснивши учасникам процесу правові наслідки застосування вказаної норми закону, з якими обвинувачений, захисник та прокурор погодилися, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, та ухвалив застосувати при розгляді даної справи положення ч. 3 ст. 349 КПК України, у зв`язку з відсутністю сумнівів в правильності розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій. При цьому роз`яснено, що у випадку визнання таких обставин, вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в суді.

Дослідивши та оцінивши вивчені в справі докази, аналізуючи показання обвинуваченого, які мають логічний та послідовний характер, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 доведена в повному обсязі у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 409 КК України за ознаками ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання, суд керується положенням ст.65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обтяжуючих покарання обставин, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Пом`якшуючою покарання обставиною, згідно ст. 66 КК України, є щире розкаяння в скоєному.

У відповідності зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим за ч.4 ст.409 КК України є тяжким злочином, обвинувачений звертався за допомогою до лікаря-нарколога з жовтня 2010 по листопад 2020 року та з січня 2017 по травень 2019 року з приводу вживання психостимуляторів зі шкідливими наслідками, до лікаря-психіатра не звертався, за місцем проходження служби характеризується посередньо, не має на утриманні малолітніх (неповнолітніх) дітей, не є особою з інвалідністю.

Згідно ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Згідно ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання слід також врахувати, вирок Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.04.2024, яким ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено покарання у виді 1 року пробаційного нагляду, яке повністю відбуте, що узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 24.03.2021 (справа №610/776/19, провадження №51-5645 км20).

Так, приймаючи до уваги обставини справи, враховуючи особу винного, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає можливим призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із врахуванням вимог ч.4 ст.70 ч.1 ст.72 КК України та з врахуванням вироку Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.04.2024 та вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, ч.3 ст.76 КК України, передбачено право суду покласти додаткові обов`язки на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Згідно п.2 ч.3 ст.76 КК України, на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У відповідності до вимог ч. 4 ст.76 КК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Так, з урахуванням викладених норм права, суд вважає необхідним додатково покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, що передбачено п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 ст. 69 КК України про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз за даним кримінальним провадженням відсутні.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.409 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 , ч.1 ст.72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2024 року, більш суворим, призначеним даним вироком, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі та зарахувати в строк остаточного покарання, покарання повністю відбуте ОСОБА_3 за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2024 року.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України, п.2 ч.3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

СУДДЯ: