Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №185/2291/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2291/26

Провадження 1-кп/185/1124/26

В И Р О К

іменем України

12 березня 2026 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026046370000015 від 11.01.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великоолександрівка Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має неповну середню освіту, не працює, неодружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та Угоду про визнання винуватості від 19.02.2026, укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та підозрюваним ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

установив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуду, за таких обставин.

ОСОБА_3 10 січня 2026 року, близько о 11.30 годині, знаходячись біля буд. 36/1 по вул. Промисловій, м. Павлоград, в районі лісової місцевості, маючи прямий злочинний умисел, спрямований на придбання психотропних речовин, від невстановленої досудовим розслідуванням особи, відомості щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, отримав координати з місцезнаходженням наркотичної речовини, за якими на землі виявив сліп-пакет у ізолюючій стрічці з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, PVP, масою 0,7415 г, який підібрав з землі, тим самим незаконно придбав, та, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», почав незаконно зберігати при собі для власного вживання без мети збуту.

Після чого, ОСОБА_3 того ж дня, 10 січня 2026 року, зберігаючи при собі психотропну речовину «PVP», цілком розуміючи незаконність перебування в його володінні забороненої до обігу психотропної речовини, перебуваючи на вул. Промислова, м. Павлограда, був зупинений працівниками ВКП Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області для перевірки документів. ОСОБА_3 працівникам поліції повідомив, що має при собі заборонену обігом психотропну речовину, а по приїзду слідчо-оперативної групи видав для огляду сліп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору – PVP, яка відноситься до особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, масою 0,7415 г, яку ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту, тобто вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 309 КК України.

Відповідальність за кримінальне правопорушення, винуватим у вчиненні якого визнається ОСОБА_3 передбачена ч. 1 ст. 309 КК України.

Відомості про укладену угоду

19.02.2026 між прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та підозрюваним ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Угода містить формулювання та обсяг обвинувачення, а також правову кваліфікацію дій ОСОБА_3 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка відповідає тим, що зазначені в обвинувальному акті та істотні для відповідного кримінального провадження обставини.

Сторони визначили кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуду.

Угода містить інформацію про беззастережне визнання ОСОБА_3 винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Угодою про визнання винуватості встановлено, що ОСОБА_3 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення.

При вирішенні питання щодо міри покарання прокурором відповідно до вимог ст. 470 КПК України враховано обставини та узгоджено із ОСОБА_3 міру покарання за ч. 1 ст. 309 КК України, у виді 3 (трьох) років обмеження волі, на підставі ст. 75КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням.

Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні, беззастережно визнав свою вину у вчинені кримінального правопорушення. Підтримав укладення угоди, зробив це добровільно. Зі скаргами на сторону обвинувачення під час здійснення провадження не звертався.

Захисник ОСОБА_5 , повідомив, що здійснював захист обвинуваченого під час досудового слідства, в тому числі під час укладення угоди. Насильства, примусу чи погроз до нього ніхто не застосовував. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою ніхто не надавав. Повністю підтвердив зазначені його підзахисним дані. Просив суд прийняти рішення про затвердження угоди про визнання винуватості від 19.02.2026.

Прокурор угоду підтримав, зазначив про її добровільність. Повідомив, що кримінальне правопорушення належить до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості. Повідомив суду обставини, які ним було враховано при укладенні угоди про визнання винуватості, що фактично відповідають змісту самої угоди.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угод вимогам законодавства і при ухваленні вироку, а також положення законодавства, якими він керувався

При вирішенні питання щодо можливості затвердження угоди суд має встановити її відповідність вимогам законодавства та відсутність підстав для відмови у її затвердженні.

Дослідивши зміст угод про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого, захисника, суд дійшов таких висновків.

Щодо відповідності умов угод вимогам КПК України та/або закону про кримінальну відповідальність

Судом встановлено, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим містить формулювання обвинувачення, яке прокурор вважав доведеним щодо обвинуваченого, та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні обставини цього кримінального провадження, які відповідають формулі кваліфікації дій обвинуваченого. Зокрема, це виявляється у посяганні злочинної поведінки обвинуваченого на ті суспільні відносини, які становлять об`єкт інкримінованих кримінальних правопорушень; спрямованості та реалізації умислу обвинуваченого; направленості мотиву та інших значущих для кваліфікації за відповідними статтями КК України обставинах.

Таким чином, формулювання обвинувачення, зазначене в угоді, обставини, описані в обвинувальному акті, а також підтвердження обвинуваченим ОСОБА_3 цих обставин, дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України у разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення угоди.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо кримінальних проступків, до яких згідно зі ст. 12 КК України належать злочин, вчинений ОСОБА_3 .

Умови угоди не суперечать вимогам закону, дії ОСОБА_3 , кваліфіковано вірно, за ними можливе укладення угоди.

Щодо відповідності умов угод інтересам суспільства

Кримінальний процесуальний закон зобов`язує прокурора при вирішенні питання укладення угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК України).

Так, за своєю правовою природою угода про визнання винуватості являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів: з одного боку держави (публічний, або суспільний інтерес), з іншого обвинуваченого.

Суспільний інтерес є оціночним поняттям і в узагальненому виді являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його добробуту, стабільності, безпеки та сталого розвитку.

Дослідивши зміст угод про визнання винуватості, наявні матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку, що умови відповідають суспільним інтересам з огляду на таке.

Затвердження угоди про визнання винуватості забезпечить скорочення часу розгляду цього кримінального провадження, мінімізує витрати державних ресурсів, особистих ресурсів учасників кримінального провадження, а також зменшить навантаження на прокуратуру та суду, забезпечить своєчасне та невідворотне покарання обвинуваченого, а також запобіганням повторному вчиненню кримінальних правопорушень, як самими обвинуваченим, так і іншими особами.

Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Істотні умови угоди, в тому числі узгоджене покарання, відповідають вимогам кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, не встановлено порушення угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Судом не встановлено підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним.

У суду не виникло жодних сумнівів у добровільності укладення угоди про визнання винуватості.

Виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань є цілком можливим.

Судом встановлено фактичні підстави для визнання винуватості ОСОБА_3 .

Вивченням обвинувального акту та угоди про визнання винуватості з`ясовано, що існують підстави стверджувати, що ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, які згідно зі ст.12 КК України, належить до категорії кримінальних проступків.

Фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження ОСОБА_3 цих обставин, дають можливість суду дійти висновку про доведеність вини обвинуваченого.

Отже, угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону. Підстав для відмови в затвердженні угоди немає.

Щодо відповідності умов угод вимогам закону в частині призначення покарання

Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 , повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення.

За вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуду та погоджуються на призначення покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням.

Покарання сторонами угоди визначено відповідно до положень статей 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за статтею 12 КК України, особливостей і обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступеня тяжкості, даних про особу обвинуваченого, а саме ОСОБА_3 раніше не судимий, не працює, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, характеризується позитивно; враховуючи його щире каяття, а також беззастережне визнання своєї винуватості, беручи до уваги інтереси суспільства, враховуючи, його вік, стан здоров`я, суд доходить висновку про необхідність встановити ОСОБА_3 іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, з дотриманням загальних засад призначення покарання, принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно з частиною п`ятою статті 65 Кримінального кодексу України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Визначаючись щодо покарання, яке на думку суду слід призначити обвинуваченому, суд враховує наступне.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 передбачені ст. 66КК України, є щире каяття.

Згідно зі ст. 67КК України обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненні злочину, з урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.

Мотиви ухвалення інших рішень

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Витрати пов`язані із проведенням експертизи № СЕ-19/104-26/1912-НЗПРАП від 26.01.2026, на проведення якої було витрачено 2228,50 грн, відповідно до вимог частини другої статті 124 Кримінального процесуального кодексу України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2026 року у справі № 185/385/26 (провадження № 1-кс/185/55/26) накладено арешт на майно, вилучене 10.01.2026 року під час огляду місця події у гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A32», чорного кольору, без пошкоджень, IMEI 1 – НОМЕР_1 , IMEI 2 – НОМЕР_2 .

Питання про скасування арешту зазначеного майна суд не вирішує, оскільки воно має значення для виділеного кримінального провадження № 12026046370000062.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст.ст. 373, 469, 472, 475, 615 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 19.02.2026, укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та підозрюваним ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду, тобто з 12 березня 2026 року.

Відповідно до ст. 76КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в дохід держави витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в сумі 2228,50 (дві тисячі двісті двадцять вісім) гривні 50 копійок.

Речовий доказ: сейф-пакет №6105678 з об`єктом дослідження - особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, PVP, масою 0,7415 г - після набрання вироком законної сили знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України та з урахуванням обмежень визначених частиною другою статті 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копії вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі статтею476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Роз?яснити учасникам судового провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, а обвинуваченому, захиснику - право подати клопотання про помилування.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.

Суддя ОСОБА_1