Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №199/11846/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/11846/25

Провадження № 2/204/729/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого – судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Єрмак Д.О.,

позивача ОСОБА_1 , представниці позивача Пономаренко Ю.І., відповідачки ОСОБА_2 ,

представниці третьої особи Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради – Волошенюк Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визнання батьківства,

У С Т А Н О В И В:

28 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 , через представницю – адвокатку Пономаренко Ю.І., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , визначивши третіми особами: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Управління-службу у справах дітей Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради, із вимогою про визнання батьківства (а. с. 1-5).

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що у 2008-2009 роках позивач перебував з ОСОБА_3 у близьких стосунках, під час яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина – син ОСОБА_4 . Оскільки в офіційному шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перебували, запис про батька дитини внесений відповідно до ст. 135 СК України. З моменту народження свого сина ОСОБА_5 позивач підтримував з ним постійне спілкування, зустрічав свого сина та його мати ОСОБА_3 під час виписки з пологового будинку, хоча і не проживав разом зі своїм сином, проте проводив з ним вихідні та свята, а також підтримував матеріально шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки його матері та бабусі – ОСОБА_2 . 06 липня 2025 року позивачу повідомила бабуся його сина ОСОБА_2 , яка є рідною матір`ю ОСОБА_3 , що її донька померла. Відповідачка, яка є рідною бабусею ОСОБА_5 , звернулася до управління-служби у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради з заявою щодо тимчасового влаштування в її сім`ю неповнолітнього ОСОБА_5 , який залишився без батьківського піклування. На даний час дитина проживає в сім`ї своєї бабусі, за адресою АДРЕСА_1 , на яку покладено відповідальність за його життя, здоров`я, виховання та утримання. Житлове приміщення за вказаною адресою, де мешкає відповідачка та її онук ОСОБА_4 , є орендованим самим позивачем для забезпечення дитині необхідних, повноцінних та достатніх умов проживання і розвитку. Вказує, що відповідачка є пенсіонером, не працевлаштована та змоги забезпечити проживання онука у власному житловому приміщенні не має. Натомість, позивач має бажання та достатньо можливостей для забезпечення своєму сину належного рівня життя, сприяти його фізичному, ментальному та духовному розвитку, також зможе надати дитині достатньо любові, турботи, відчуття безпеки, а також створити належні умови для розвитку його особистості. З метою підтвердження факту біологічного батьківства, відносно ОСОБА_6 , позивач звернувся до медико-генетичного центру «Mama Papa» з метою проведення молекулярно-генетичного експертного дослідження, яким встановлено, що ймовірність того, що позивач є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999%. У зв`язку із чим прохає суд, визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису № 06 про народження ОСОБА_4 , зазначивши у графі "Відомості про батька" – ОСОБА_1 , прізвище дитини зазначити - " ОСОБА_7 ".

02 вересня 2025 року ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра справу передано до Чечелівського районного суду міста Дніпра за підсудністю.

Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 10 грудня 2025 року (а. с. 54), копія якої надіслана учасника справи за вихідним № 27409/25-вих/2/204/4796/25 від 11 листопада 2025 року (а. с. 55).

10 грудня 2025 року протокольною ухвалою суду було замінено третю особу Управління-служба у справах дітей Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради на Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради.

Позивач та його представниця у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та прохали задовольнити, пояснення надали аналогічні тексу позовної заяви.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі та не заперечувала проти їх задоволення. Додатково пояснила, що проживала разом з донькою та онуком без позивача, позивач постійно допомагав їй з дитиною, брав участь у житті дитини.

У судовому засіданні представниця третьої Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради не заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

У судове засідання представник третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 104, 107), клопотань або заяв до суду не надав, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_4 , відомості про батька внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України на підставі заяви матері ОСОБА_3 від 26 грудня 2023 року № 880/31.29-97 (а. с. 28 на звороті - 29).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09 липня 2025 року (а. с. 26 на звороті) та копією лікарського свідоцтва про смерть № 539 від 08 липня 2025 року (а. с. 27).

Відповідно до Наказу Управління-служби у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 17 липня 2025 року № 55, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштований на тимчасове проживання, виховання та утримання в сім`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 на два місяці (а. с. 23).

Витягом з реєстру територіальної громади від 22 липня 2025 року підтверджується, що ОСОБА_2 з 26 грудня 1979 року зареєстрована у АДРЕСА_2 (а. с. 34).

Згідно із витягу з реєстру територіальної громади від 03 березня 2024 року, ОСОБА_4 з 25 січня 2014 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 34 на звороті).

Як убачається з виписок АТ КБ «Приватбанк» за період з 2019 року по теперішній час позивачем здійснювалися перерахування грошових коштів на рахунок відповідачки (а. с. 35, 36-38 та на звороті).

ОСОБА_1 станом на 19 липня 2025 року є особою, стосовно якої відсутні відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (а. с. 31 на звороті).

Відповідно до Медичного висновку від 25 лютого 2026 року видана ТОВ «ЕКОДНІПРО» МЦ «Medical Plaza», у ОСОБА_1 відсутні захворювання , розлади або стани за наявності яких особа не може усиновити або взяти дитину під опіку або піклування (а. с. 111 та на звороті).

Висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження № 49257 від 31 липня 2025 року встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рамках проведеного дослідження складає 99,999999% (а. с. 13-22).

У судовому засіданні малолітня дитина ОСОБА_4 , у присутності педагога ОСОБА_8 та психолога ОСОБА_9 , розповів, що проживає наразі з бабусею, з якою відносини не дуже добрі, навчається на першому курсі коледжу, навчання оплачує батько, батька звуть ОСОБА_10 . Зазначив, що коли йому було близько 12 років, його мати розповіла йому, що ОСОБА_11 є його татом. Відносини з ним гарні, бачиться з ним практично щодня та зауважив, що хоче проживати разом з ним та офіційно бути його сином. Не заперечував проти зміни його прізвища в актовому записі про народження на « ОСОБА_7 ».

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до вимог ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Приписами ч. 2 ст. 122 СК України визначено, що дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Нормою ч. 1 ст. 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

При цьому, приписами ч. ч. 3,4 ст. 128 СК України визначено, що позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Отже, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

При цьому, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Приписами ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вказує, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Європейський суду з прав людини у своєму рішенні від 19 березня 2019 року у справі «М. Т. проти України» звернув увагу на те, що стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини.

При цьому, ЄСПЛ у своєму рішенні від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти Росії», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Разом з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від у своїй постанові від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц наголосив, що підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Отже, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат генетичної експертизи.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження № 49257 від 31 липня 2025 року встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999%, тому суд доходить переконливого висновку про наявність правових підстав для визнання позивача батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої громадянкою ОСОБА_3 , а відтак, про задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Пунктом 2.13.1. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, передбачено, що підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є, в тому числі, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_4 № 06 від 05 січня 2010 року, складеного Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, зазначивши в графі «батько» « ОСОБА_1 , громадянин України» та змінити прізвище ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_7 ».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обставини справи, зважаючи на те, що позивач у судовому засіданні прохав покласти понесені ним судові витрати на нього, судом не вирішується питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) треті особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49006, м. Дніпро, пр. Лесі Українки, буд. 65; ЄДРПОУ 33339831) та Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради (49006, м. Дніпро, пр. Лесі Українки, буд. 65; ЄДРПОУ 23644094), про визнання батьківства – задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису № 06 від 05 січня 2010 року, зареєстрований Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши в графі «батько» « ОСОБА_1 , громадянин України» та змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_7 ».

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна