Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №213/919/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/919/26

Номер провадження 3/213/564/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Хмельова С.М., розглянувши матеріал, що надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 597006 від 20.02.2026, ОСОБА_1 20 лютого 2026 року о 20:09 год. по пр. Південний, 26 в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, керував транспортним засобом Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість шкіри обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я відмовився. Фіксація здійснювалась на нагрудні відеореєстратори 475374, 474741.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п. 2.5 Правил Дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений. Надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Також надав висновок щодо результатів медичного огляду проведеного 21.02.2026.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до такого висновку.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пункту 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Як визначено ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до пункту 2 розділу І "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі-Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

В протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 вказані такі ознаки наркотичного сп`яніння як: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість шкіри обличчя, що відповідає ознакам, визначеним у п.4 розділу І вказаної Інструкції.

Відповідно до п.12 розділу ІІ вказаної Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Пунктом 6 розділу Х Інструкції №1395 від 07.11.2015 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, відмова від проходження огляду для встановлення або/чи спростування факту перебування водія у стані алкогольного сп`яніння є самостійною підставою для притягнення особи, яка відмовилась від проходження такого огляду, до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ (ст. 251 КУпАП). Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно приписів ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Відповідно до змісту ст.ст.7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку на органи поліції. Крім того, згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зіст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Суд зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки неявляє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v.Turkey).

Як видно із рапорту інспектора ППП в м. Кривий Ріг від 20.02.2026 екіпажом 352 20.02.2026 під час патрулювання було зупинено автомобіль Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В ході спілкування з останнім були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння та висунута законна вимога пройти огляд на визначення стану сп`яніння у медичному закладі, на що водій відповів відмовою та не захотів виходити з автомобіля. Було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. Також встановлено, що останній не має права керування ТЗ, а тому йому було винесено постанову за ч.2 ст. 126 КУпАП.

Із записів, що містяться на диску, долученому до матеріалів справи, вбачається, що екіпажом патрульної поліції 20.02.2026, в темний час доби (20:09 год.), зупинено автомобіль ЗАЗ під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів інспектор поліції висловив підозру, що водій перебуває у стані наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість шкіри обличчя. При цьому, водій весь час сидів за кермом транспортного засобу та спілкувався з патрульним поліцейським через ледь відкрите вікно автомобіля. Виходити з автомобіля відмовлявся. Тому не зрозумілим є те, яким чином патрульним в темну пору доби були виявлені у ОСОБА_1 озвучені йому ознаки наркотичного сп`яніння.

ОСОБА_1 відмовився виходити з автомобіля та слідувати до медичного закладу, пояснюючи тим, що боїться що його буде доставлено до РТЦК та СП. Деякі файли на відеозаписі записані без звука.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 вже наступного дня - 21.02.2026 року о 09:20 год. по особистій заві пройшов огляд в КНП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР, за висновком якого у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено.

Суд вважає, що вказаний висновок виключає перебування ОСОБА_1 напередодні у стані наркотичного сп`яніння.

Судом встановлено, що зазначені в протоколі ознаки наркотичного сп`яніння не підтверджуються відеозаписами з бодікамер поліцейських, оскільки голос водія ледь чутно, останній спілкується з патрульними поліцейськими, відповідає на питання. Таких ознак як тремтіння пальців рук та неприродна блідість обличчя через вікно автомобіля не видно.

Суд зазначає, що незгода ОСОБА_1 вийти з автомобіля, через що у поліцейського виникли підстави вважати його поведінку такою, що не відповідає обстановці, не може бути розцінена як ознака наркотичного сп`яніння. Крім того, в надзвичайних ситуаціях, або під впливом стресу, людина може відчувати тремтіння, а блідість обличчя є наслідком багатьох подразнюючих факторів, в тому числі холоду, та хвороб.

Отже, зазначені в протоколі ознаки наркотичного сп`яніння водія, з відеозапису не вбачаються, та не можуть самі по собі свідчити про те, що людина перебуває у стані наркотичного сп`яніння.

Оскільки винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі та враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що у даній справі не встановлено можливого перебування водія у стані наркотичного сп`яніння під час керування транспортним засобом, поза розумним сумнівом.

У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, але працівники поліції, всупереч цих вимог, не забезпечили відповідного доказового матеріалу у справі.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Оскільки надані суду матеріали не містять даних, які б дозволили суду встановити, що ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу в стані наркотичного сп`яніння, та у поліцейських були підстави вважати, що він перебувавав у такому стані, згідно з наявними ознаками такого стану, суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вище викладеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення вчиненого ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому провадження у справі за даною статтею підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 247 п. 1, 251, 252, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА :

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.130 КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя С.М. Хмельова