Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №175/19747/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/19747/25

Провадження № 2/175/4170/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"02" березня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Яшиної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі продажу транспортного засобу та визнання права власності на транспортний засіб, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі продажу транспортного засобу та визнання права власності на транспортний засіб, в обґрунтування якого посилалася на те, що 10 травня 2024 року в ТСЦ №2146 за участі адміністратора сервісного центру ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_3 (довіреність від 10.05.2024 р., посвідчена приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Рацином В.Ф. в порядку передоручення повноважень представником за довіреністю ОСОБА_4 на підставі довіреності від 08.08.2023 р., посвідченою приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Юска Н.М.), було укладено з ОСОБА_5 , від імені якого також діяв уповноважений представник ОСОБА_6 (довіреність від 03.05.2024 р., посвідчена приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Солововою C.С.), договір купівлі-продажу транспортного засобу №2146/2024/4565338.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивач звернулась з даним позовом до суду з вимогами розірвати договір та визнати за нею право власності на спірний транспортний засіб.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.

Суд, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 травня 2024 року в ТСЦ №2146 РСЦ ГСЦ МВС за участі адміністратора сервісного центру Уваровою Лілією Олегівною в особі уповноваженого представника Чубюк Дениса Васильовича (довіреність від 10.05.2024 р., посвідчена приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Рацином В.Ф. в порядку передоручення повноважень представником за довіреністю ОСОБА_4 на підставі довіреності від 08.08.2023 р., посвідченою приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Юска Н.М.), було укладено з ОСОБА_5 , від імені якого також діяв уповноважений представник ОСОБА_6 (довіреність від 03.05.2024 р., посвідчена приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Солововою C.С.), договір купівлі-продажу транспортного засобу №2146/2024/4565338.

Предметом укладеного сторонами Договору виступав транспортний засіб марки RENAULT моделі TRAFIC, 2016 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_1 . номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Відповідно до п.2.2. Договору «Право власності на Транспортний

засіб переходить до Покупця з моменту підписання даного Договору», у зв?язку з чим 10 травня 2024 року адміністратором ТСЦ 2146 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській області було здійснено перереєстрацію транспортного засобу на Відповідача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрація транспортного засобу НОМЕР_4 .

Згідно п. 3.1. Договору ціна продажу транспортного засобу складала 60 675,00 гривень.

Відповідно до п.5.1. Договору. Покупець зобов?язаний в порядку та на умовах визначених цим Договором, сплатити Продавцеві ціну Транспортного засобу зазначену у п. 3.1. Договору.

Згідно п. 2.1. Договору «Передача транспортного засобу Продавцем прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна».

Відповідно до п. 8.1. Договору, «Всі спори, які виникатимуть між сторонами і витікають з даного Договору, в т.ч. щодо зміни та розірвання даного Договору. Вирішуються шляхом переговорів між Сторонами даного Договору».

Проте обумовлені договором грошові кошти за вказаний автомобіль відповідачем позивачеві не сплачено, що підтверджується листом ОСОБА_2 від 27.10.2025 року та листом представника за довіреністю ОСОБА_2 при укладені ОСОБА_7 від 03.11.2025 року, а також тим, що відповідач визнає позовні вимоги.

З відповідей ГСЦ МВС у Львівській, Івано Франківській та Закарпатській областях на звернення позивача вбачається, що позасудове врегулювання питання щодо розірвання Договору, укладеного за участі уповноваженого представника ТСЦ 2146, та повернення у власність позивача транспортного засобу не є можливим з огляду на нормативні приписи щодо умов та порядку укладення та оформлення Договору купівлі-продажу транспортного засобу безпосередньо у ТСЦ. Зазначено, про можливість надання даної послуги, за наявності рішення суду.

У відповідності до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ч.1 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Враховуючи викладене, суд зобов`язаний прийняти до уваги при вирішенні цього спору положення Конституції України як норми прямої дії, які встановлюють конституційне право громадян отримати та реалізувати своє право власності на майно, отримати ефективний судовий захист від протиправних посягань та порушень такого права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно до Закону від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950р. Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7, та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи безперешкодно користуватись своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Наслідки невиконання зобов`язання передбачені статтею 611 ЦК України.

Положеннями статті 611 ЦК України, серед іншого, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

При цьому, статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке зумовлює для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Згідно ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги умови договору купівлі-продажу від 10 травня 2024 року укладеного між сторонами, суд приходить до висновку, що позивачка, права якої були порушені відповідачем у зв`язку із несплатою ним вартості вищевказаного автомобіля, має право вимагати розірвати вищевказаний Договір купівлі-продажу, що був укладений нею з відповідачем та визнати за нею право власності на автомобіль.

При цьому, доказів на спростування вищезазначеного, тобто про те, що відповідачем було оплачено ціну договору (вартість спірного автомобіля) останнім суду так і не було надано.

Таким чином, з огляду на невиконання відповідачем ОСОБА_2 умов вищевказаного Договору, зокрема непогашення останнім вартості придбаного автомобіля, суд прийшов до висновку, що вищезазначений спірний договір купівлі-продажу від 10 травня 2024 року підлягає розірванню, а права ОСОБА_1 підлягають відновленню шляхом визнання за нею права власності на спірний автомобіль та припинення права власності ОСОБА_2 на даний автомобіль.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч.3 ст.12та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та визнання за нею права власності підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки відповідачем визнано позов до початку судового розгляду, тому суд має підстави для повернення позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при подані позову.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені, за правилами ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню із відповідача у сумі 605, 60 гривень, а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору у сумі 605, 60 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі продажу транспортного засобу та визнання права власності на транспортний засіб– задовольнити.

Розірвати договір купівлі-продажу транспортного засобу № 2146/2024/4565338 від 10.05.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано територіальним сервісним центром МВС № 2146 РСЦ ГСЦ МВС в Закарпатській області.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на транспортний засіб марки RENAULT моделі TRAFIC, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , VIN/ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 )на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605, 60 грн.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 )з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при подані позову у сумі 605, 60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Білоусова