Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №344/20610/24 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них

Дата: 04 березня 2026 р.

Справа: №344/20610/24

Суддя: Атаманюк Б. М.

Справа № 344/20610/24

Провадження № 2/344/378/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Атаманюка Б. М.,

секретаря Солонинко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Тинів Ігор Дмитрович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , 15.11.2024 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловим приміщенням.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21.11.2024 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.04.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є фактичною власницею 3/10 частки житлової квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності за законом №3506 від 17.09.2021 року. Окрім позивача, співвласниками вищезазначеної квартири є її племінниця ОСОБА_2 , яка фактично володіє 2/10 частки житлової квартири, та сестра позивача - ОСОБА_3 , яка володіє 5/10 частки житлової квартири. Позивач намагалася потрапити у квартиру АДРЕСА_1 , проте їй це не вдалося, оскільки замки у дверях замінені. Відповідачі відмовилися надавати позивачу копію нових ключів та проігнорували той факт, що позивач є також співвласницею зазначеної квартири. Зазначена квартира є трьохкімнатною, а тому співвласники можуть між собою встановити порядок користування кімнатами у квартирі. В даному випадку встановлення окремого (роздільного) користування житловими кімнатами між трьома співвласниками є технічно можливим, оскільки усі три житлові кімнати є ізольовані з окремими входами і потрапити до них можна через коридор квартири, який залишається у спільному користуванні.

На підставі зазначених обставин, позивач просить суд встановити порядок користування вищевказаною квартирою відповідно до належних часток співвласників, а саме виділити в роздільне користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 17,3 кв. м. у квартирі АДРЕСА_1 , а нежитлові приміщення: кухню площею 5,91 коридор площею 6,6 кв м, ванну кімнату площею 2,1 кв.м., туалет площею 1,1 вбудовану шафу площею 0,7 кв м. залишити у спільному користуванні усіх співвласників. Судові витрати покласти на відповідачів.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Семків М.Н. скористався правом подання відзиву на позов, в якому щодо задоволення позовних вимог заперечив, зазначив, що відповідачу ОСОБА_2 на підставі права власності належить 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 . В зазначеному помешканні зареєстровані відповідач- ОСОБА_2 з двома неповнолітніми дітьми, іншому відповідачу- ОСОБА_3 , яка є рідною сестрою позивача належало 1/2 частки даної квартири, а після смерті ОСОБА_4 за свідоцтвом про спадщину відійшло ще 1/10. Таким чином ОСОБА_3 належить всього 3/10 частки в спірній квартирі. З врахуванням наведеного відповідачам сукупно належить 7/10 часток в спільній квартирі, а позивачу 3/10. В даній квартирі зареєстровані та проживають відповідач- ОСОБА_3 з сином ОСОБА_5 . Також зареєстрована відповідач- ОСОБА_6 з двома неповнолітніми доньками. За місцем їхньої реєстрації знаходяться їх особисті речі та грошові кошти. З позивачкою відповідачі та ОСОБА_7 не підтримують жодних стосунків, а остання має інше місце проживання. Щодо користування позивачкою своєю часткою, то відповідачі ніколи не чинили перешкод в користуванні спільною частковою власністю, а позивач жодного разу не з`являлась до квартири та не намагалась користуватись своєю часткою в спільному частковому майні.

21.02.2024р. Івано-Франківський міський суд по справі № 344/19849/23 вже виніс судове рішення, який відмовив позивачу у задоволені позову про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням. Дане судове рішення набрало законної сили відповідно до постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18.04.2024р. Зокрема, рішенням було встановлено, що окрім визначення часток права власності на спірну квартиру, в ній також зареєстровано: двоє співвласників – ОСОБА_8 (сестра позивача, мати відповідача) з 1988 року, ОСОБА_9 (відповідач) з 2007 року, та двоє неповнолітніх дітей. Позивач, будучи співвласницею 3/10 не виділених часток в натурі житлової квартири не зареєстрована в ній та не проживає там з 2003 року. З цього періоду часу не встановлено жодних перешкод зі сторони інших співвласників. Саме тому судом було відмовлено у позові.

При загальному розмірі спільної квартири 64 кв.м. та 3/10 частки позивача, площа яку можна виділи в користування складає 18 кв. м. При цьому слід врахувати інтереси інших вже зареєстрованих осіб, а саме двох співвласників, зареєстрованого ОСОБА_10 , який є учасником бойових дій та двох неповнолітніх дітей. З врахуванням вже зареєстрованих 5 осіб в даному помешканні та житловій нормі встановленій ст. 48 ЖК України - 13,63 м.кв. ( а це вже на 5 осіб складає 68,25 кв.м.) з врахуванням неприязних стосунків, які склались між сторонами вважають за неможливе встановлення окремого порядку користування з позивачем спільною квартирою. Тому вважають, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. На підставі наведеного, представник відповідача просив суд відмовити у задоволені позову.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена. Представник позивача подав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без участі позивача та представника за наявними матеріалами справи, позов підтримує та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Семків М.Н. в судове засідання не прибув, подав до суду заяву про здійснення розгляду справи за відсутності сторони відповідача на підставі поданого відзиву. Заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_11 у судове засідання не з`явилася повторно, про дату, час та місце розгляду справи належним чином за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується наявним в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до змісту статей 12, 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини 1 статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з частиною 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

За приписами частини 1 статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» передбачено, що якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про право власності виданої Госпрозрахункової групи з приватизації державного житлового фонду від 06.02.2003 р., квартира за адресою АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 в рівних долях (а.с.12-13).

Відповідно до копії технічного паспорта, квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 61.6 кв.м, складається із 3 (трьох) житлових кімнат (17.4 кв.м, 17.3 кв.м, 10.5 кв.м), кухні – 5,9 кв.м, ванної кімнати – 2,1 кв.м., туалетом – 1,1 кв.м., коридором – 6,6 кв.м., вбудованої шафи – 0,7 кв.м. (а.с.17-20).

Згідно довідки №23583 від 13.11.2023 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.110).

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира АДРЕСА_1 належить: ОСОБА_1 – 1/10 частки; ОСОБА_17 – 1/10 частки; ОСОБА_2 – 1/5 частки; ОСОБА_18 - 1/5 частки; ОСОБА_4 – 1/5 частки; ОСОБА_3 – 2/5 частки (а.с.14-16).

Як зазначено у відзиві на позовну заяву, 1/5 частки ОСОБА_4 перейшла у власність - ОСОБА_19 . Стороною позивача цієї обставини не заперечено.

Таким чином, суд вважає встановленим, що між сторонами частки у спірній квартирі, яка складається із трьох житлових кімнат (17.4 кв.м, 17.3 кв.м, 10.5 кв.м), розподілені наступним чином:

- позивачу ОСОБА_1 - належить 1/10+1/5, тобто 30 %;

- відповідачу ОСОБА_2 - належить 1/5, тобто 20 %;

- відповідачу ОСОБА_19 - належить 1/10+2/5+1/5, тобто 50%.

З урахуванням того, що житло належить трьом власникам і складається з трьох житлових кімнат, логічним було б закріпити за кожним із них по одній кімнаті, залишивши нежитлові приміщення у спільному користуванні. Проте проблемним є те, що площі наявних кімнат не ідеально співвідносяться із частками власників, а між власниками добровільної згоди немає. Також, сторона відповідача ОСОБА_20 посилається на те, що житло використовується для проживання дітей відповідачів, що з їхньої точки зору унеможливлює виділення кімнат у роздільне користування з дотриманням норм житлової площі та дотриманням інтересів дітей.

Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує наступне.

Вагомим є те, що в даній справі щодо задоволення позовних вимог заперечила тільки відповідач ОСОБА_2 , частка якої у власності є найменшою (20%). Тому, запропонований позивачкою виділ не може порушувати її права, так як навіть найменша житлова кімната (10.5 кв.м) - приблизно буде співставна з її часткою власності.

В свою чергу, відповідачка ОСОБА_3 , частка власності якої є найбільшою (50 %), правом відзиву на позовну заяву не скористалася, цим самим не заперечила щодо запропонованого позивачем варіанту вирішення спору.

Щодо позиції представника відповідача ОСОБА_20 про врахування інтересів дітей відповідачів, які зареєстровані та проживають у квартирі, то діти мають право користування квартирою з урахуванням частки власності їх батьків. Не правильним буде ігнорувати права власності позивача на квартиру, мотивуючи наявністю дітей у відповідачів (співвласників). Позивач не відповідає за дітей відповідачів і немає обов`язку забезпечувати їх житлом.

Слід враховувати, що мова йде про виділ однієї кімнати з трьох, при цьому у спільному користуванні залишається нежитлові приміщення, якими в більшості будуть користуватися відповідачі та члени їх сім`ї, так як по факту їх більше зареєстровано та проживає там. При вирішенні спору, в цьому наявний певний компенсаційний механізм, адже позивач, претендуючи на більшу кімнату, водночас менше від інших співвласників та членів їх сімей використовує місця загального користування (коридор, кухню, ванну, туалет).

Також уваги не заслуговує та обставина, що позивач проживає в іншому житлі, оскільки факт не проживання не зменшує обсяг прав власності. Власник майна вправі розпоряджатися ним на власний розсуд.

До уваги береться те, що, за умови проживання трьох співвласників та їх сімей у трьохкімнатній квартирі, розумним буде виділити в окреме користування кожній із сімей окрему кімнату, де вони окремо зможуть проживати та зберігати свої речі. Збереження ізольованого приміщення за кожним із співвласників об`єктивно є фактором який мінімізує наявність конфліктних ситуацій, сприяє дотриманню прав та обов`язків між всіма співмешканцями.

За сукупності вищевказаних обставин, суд вважає, що не виділення позивачу в роздільне користування окремої житлової кімнати, за наявності в її власності 30% житла (значна частка), є порушенням її права користування власністю. Водночас, відмова у позові, з мотивів не ідеальності часток та житлових площ, була б формальним підходом до вирішення реального спору. Слід враховувати, що при такій відмові спір між сторонами не зникає та може породжувати різного роду конфліктні ситуації.

Суд зазначає, що гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були пов`язані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 Цивільного кодексу України. Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, квартира (статті 379, 382 Цивільного кодексу України). Права власника квартири визначені статтею 383 Цивільного кодексу України, статтею 150 Житлового кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для особистого проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Тому, враховуючи вищенаведені обставини, зокрема те, що спірна квартира має трьох співвласників та складається із 3 (трьох) житлових кімнат площею 17.4 кв.м, 17.3 кв.м, 10.5 кв.м, а також враховуючи відсутність заперечення відповідача ОСОБА_3 , часта якої у спірному житлі є найбільшою, суд приходить до висновку про можливість встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , шляхом: виділу позивачу, як співвласнику, у роздільне користування житлову кімнату площею 17,3 кв. м.; а нежитлові приміщення: кухню – 5,9 кв.м, ванну кімнату – 2,1 кв.м., туалет – 1,1 кв.м., коридор – 6,6 кв.м., вбудовану шафу – 0,7 кв.м.,- залишити у загальному (спільному) користуванні усіх співвласників.

На переконання суду, такий порядок користування спірною квартирою враховує баланс інтересів співвласників та забезпечує рівні умови здійснення ними своїх прав.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 підлягає стягнення судовий збір у розмірі 1211.20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13. 81,82, 89, 136, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , наступним чином:

- виділити в роздільне користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 17,3 кв. м. у квартирі АДРЕСА_1 ; а нежитлові приміщення: кухню – 5,9 кв.м, ванну кімнату – 2,1 кв.м., туалет – 1,1 кв.м., коридор – 6,6 кв.м., вбудовану шафу – 0,7 кв.м.,- залишити у загальному (спільному) користуванні усіх співвласників.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви до суду в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення виготовлено та підписано 12.03.2026.

Суддя Богдан АТАМАНЮК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua