Судовий наказ від 11 березня 2026 р. у справі №206/4876/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/4876/25

Провадження № 1-кп/206/186/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2026 Самарський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за № 12024046700000002 від 03 січня 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Загнітків Кодимського району Одеської області, громадянина України, маючого середню освіту, пенсіонера, одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 29 серпня 2023 року приблизно о 18-00 перебував біля дачної ділянки АДРЕСА_2 розмовляв з раніше знайомим ОСОБА_5 .

Під час розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт, через давні неприязні відносини.

В цей час, в ході перебігу конфлікту із ОСОБА_5 , у ОСОБА_3 раптово виник умисел, направлений на заподіяння останньому тілесних ушкоджень.

Так, ОСОБА_3 в зазначений день, тобто 29 серпня 2023 року приблизно о 18 год., перебуваючи у вищевказаному місці, реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно – небезпечні наслідки у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень і свідомо бажаючи їх настання, стоячи в безпосередній близькості від ОСОБА_5 , своїм лівим ліктем наніс не менше п`яти ударів в область грудної клітини ОСОБА_5 . Далі, ОСОБА_3 продовжуючи свій протиправний умисел, своєю правою ногою нансі удар ОСОБА_5 в область лівого ліктя.

Внаслідок своїх умисних дій, ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_5 , згідно з висновком судово – медичної експертизи №674е від 8 березня 2024 року, тілесні ушкодження у вигляді: осадження епідермісу грудної клітини зліва, садна лівого ліктя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

ОСОБА_3 подав до суду клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України. В обґрунтування ОСОБА_3 зазначив, що строк притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України відповідно до статті 49 КК України сплинув, а отже його має бути звільнено від кримінальної відповідальності.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання захисника.

Потерпілий та його представник в судове засідання не з`явились, однак подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши клопотання ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності, думку прокурора дійшов такого висновку.

За змістом статей 284, 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст.63 Конституції України та ст.18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання особою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до роз`яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №-12 від 23.12.2005, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим, тобто суд, встановивши наявність всіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на цій підставі незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа), - досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею (за КПК України 1960 року), підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але важливо, до набрання вироком суду законної сили (ст.532 КПК).

Також при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України від суду не вимагається встановлення факту, що певне правопорушення мало місце, чи факту вчинення особою певного кримінального правопорушення.

Специфіка інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності саме й полягає в тому, що за наявності певних визначених у законі умов особа звільняється від такої відповідальності, а кримінальне провадження закривається, раніше від тієї стадії, коли вказані факти можуть та/чи мають бути належним чином встановлені, доведені, підтверджені.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 12.09.2022 у справі № 203/241/17 вказала, що згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 758/6166/22.

Так, відповідно до обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.125 КК України, який ним вчинений 29 серпня 2023 року, та відповідно до ст.12 КК України вказаний злочин є кримінальним проступком.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

Санкція ч.1 ст.125 КК України, передбачає покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Таким чином враховуючи, що з часу події інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме: 29 серпня 2023, минуло понад два роки, ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за даною статтею на підставі ст.49 КК України.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку строк притягнення до кримінальної відповідальності за який сплинув, переривання перебігу давності не було, від слідства або суду обвинувачений не ухилявся, обчислення строків давності є правильним, обвинувачений не заперечував проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав і дав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності - клопотання про звільнення підлягає задоволенню, особа - звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження - закриттю.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого на стадії досудового розслідування не обирався, арешт на майно не накладався.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 49 КК України, ст.ст.128, 284-288, 372 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_3 - задовольнити.

На підставі ст.49 КК України, обвинуваченого ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене 03.01.2024 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024046700000002 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, - закрити у зв`язку із закінченням строків давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення ухвали.

Суддя ОСОБА_1