Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №185/2513/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2513/26

Провадження 1-кп/185/1141/26

В И Р О К

іменем України

12 березня 2026 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025041370001706 від 30.09.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, громадянина України, неодружений, з неповною середньою освітою, який працює на посаді монтер колій в АТ "Укрзалізниця", зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

установив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 , вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, за таких обставин.

29.09.2025 близько 17 годин 10 хвилин, водій ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (концентрація етилового спирту 1.61% в крові та 1.91% в сечі), чим заздалегідь позбавив себе можливості об`єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи технічно справним мотоциклом марки "Spark" модель "SP125C-2XWQ", реєстраційний номер відсутній, який згідно талону купівлі належить йому, рухався у зазначених умовах по асфальтобетонній ділянці дороги, у м. Павлоград по вул. Шосейній, в напрямку від вулиці Центральної до вул. Заводської, перевозячи з собою пасажира ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В ході подальшого руху ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в денний час доби, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи мотоциклом марки "Spark" модель "SP125C-2XWQ" без реєстраційного номера, рухаючись в м. Павлоград по вул. Шосейній, з боку вул. Центральної в напрямку вул. Заводської, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, діючи необережно, проявляючи кримінально-протиправну самовпевненість, порушуючи вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, не бувши уважним до дорожньої обстановки та не обравши безпечну швидкість руху, на заокруглені дороги ліворуч (48.551 929, 35. 863650) наїхавши на забруднену ділянку проїзної частини дороги, а саме на щебеневий насип, втратив керування над транспортним засобом та допустив падіння, в результаті якого за інерційним рухом допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка рухалась по краю проїзної частини в попутному напрямку вздовж узбіччя, по правій частині відносно руху транспортного засобу, в результаті чого пішохід ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Своїми діями водій ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху в якому вказано:

п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

Порушення п. 12.1, Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди та з наслідками, що настали.

Невиконання вищевказаного пункту Правил дорожнього руху України призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого пішоходу ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді: політравми, закритої черепно-мозкової травми забою головного мозку ІІ ст., травматичного субарахноїдального крововиливу, гематоми та садна тім' яно-потиличної ділянки ліворуч, які за своїм характером відносяться до СЕРЕДНЬОЇ тяжкості тілесних ушкоджень, які спричинили тривалий розлад здоров`я на термін понад три тижні (більше ніж як 21 день).

Відповідальність за кримінальне правопорушення, винуватим у вчиненні якого визнається ОСОБА_3 передбачена ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Позиція сторін кримінального провадження

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що 29.09.2025 року близько 17 год. 00 хв повертаючись додому після роботи на мотоциклі марки «Spark», дорогою він зустрів свого колегу по роботі ОСОБА_7 . Після цього вони заїхали до магазину, де придбали по 2 літри пива кожний, яке вживали неподалік мотоцикла. Надалі, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вони вирішили їхати додому. Керуючи мотоциклом марки «Spark», рухаючись у м. Павлограді по вул. Шосейній з боку вул. Центральної у напрямку вул. Заводської, наїхавши на забруднену ділянку проїзної частини дороги, а саме на щебеневий насип, втратив керування транспортним засобом та допустив падіння мотоцикла, в результаті якого за інерційним рухом допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 . Після цього він втратив свідомість та прийшов до тями вже після прибуття бригади швидкої медичної допомоги. Також зазначив, що посвідчення водія не має.Обвинувачений звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки йому повністю зрозуміла суть обвинувачення, яка була детально роз`яснена у судовому засіданні; він повністю визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та вважає докази, зібрані у кримінальному провадженні, допустимими, достовірними та достатніми, у зв`язку з чим необхідності у їх дослідженні не вбачає. Наслідки обмеження права на оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку йому зрозумілі.

Цивільний позов обвинувачений визнав частково, посилаючись на складне матеріальне становище.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що 29.09.2025 року близько 17 год. 10 хв вона йшла додому зі стрижки по вул. Шосейній у м. Павлограді та, не доходячи приблизно трьох метрів до повороту, відчула удар, після чого втратила свідомість. Потерпіла також просила здійснювати розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки обвинувачений визнає свою вину, а докази, зібрані у кримінальному провадженні, вона вважає допустимими, достовірними та достатніми, у зв`язку з чим необхідності у їх дослідженні не вбачає. Наслідки обмеження права на апеляційне оскарження обставин, які ніким не оспорюються, їй зрозумілі. Цивільний позов потерпіла підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити. Щодо покарання просила не позбавляти волі обвинуваченого.

З`ясувавши думку учасників процесу, які не заперечували проти застосування в даному провадженні положень частини третьої статті 349 КПК України, а також роз`яснивши правові наслідки спрощеного розгляду справи, з якими останні погодилися, суд дійшов висновку про доцільність застосування зазначеної правової норми. У зв`язку з цим, суд визнав недоцільним дослідження доказів, які не оспорюються сторонами, та застосував положення ч. 3 ст. 349 КПК України при розгляді даної справи.

Висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого

Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_3 надані ним у судовому засіданні, та співставляючи їх зі змістом пред`явленого йому обвинувачення, суд доходить обґрунтованого висновку, що показання обвинуваченого є логічними, послідовними, узгодженими із фактичними обставинами справи та підтверджують викладену в обвинувальному акті версію подій. З урахуванням того, що при розгляді справи судом застосовано положення частини третьої статті 349 КПК України, тобто справу розглянуто у спрощеному порядку на підставі беззаперечного визнання обвинуваченим своєї вини, та за відсутності заперечень з боку інших учасників процесу, суд визнає вину обвинуваченого ОСОБА_3 доведеною поза розумним сумнівом.

Суд при цьому керується критерієм, що використовується під час оцінки доказів у кримінальному провадженні, а саме: вина особи вважається доведеною поза розумним сумнівом, коли факти, які обґрунтовують обвинувачення, випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи неспростовних презумпцій факту, що не залишають сумніву у доведеності обставин злочину.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за частиною першою статті 286-1 Кримінального кодексу України – як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Основним безпосереднім об`єктом злочину є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, а його додатковим обов`язковим об`єктом - життя та здоров`я особи.

Об`єктивна сторона злочину характеризується трьома ознаками: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв`язком між діянням і наслідками.

Діяння (дія чи бездіяльність) виражається в порушенні правил безпеки руху. Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху в якому вказано: п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Наслідками у виді спричинення потерпілій тілесних ушкоджень у вигляді: політравми, закритої черепно-мозкової травми забою головного мозку ІІ ст., травматичного субарахноїдального крововиливу, гематоми та садна тім' яно-потиличної ділянки ліворуч, які за своїм характером відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які спричинили тривалий розлад здоров`я на термін понад три тижні (більше ніж як 21 день).

Порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху України, знаходиться в причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди та з наслідками, що настали.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Покарання є засобом примусу, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов`язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Мета покарання є кара засудженого, яка повинна відповідати принципу справедливості; виправлення засудженого - такі зміни його особистості, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття; запобігання вчиненню засудженим нового злочину ; запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь та спроможності виконати його обвинуваченим.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога, працює на посаді монтер колій в АТ "Укрзалізниця", неодружений, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, залучений у забезпеченні роботи критичних інфраструктурних об`єктів залізничної інфраструктури, підлягає покаранню за вчинення необережного нетяжкого злочину відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», прийнятим Верховною Радою України 16 лютого 2021 року, з метою більш жорсткого дотримання учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, Кримінальний кодекс України доповнено ст. 286-1, санкція якої передбачає більш суворе покарання, ніж санкція ст. 286 КК України.

Також, цим же законом внесені зміни до ст. 45-48, 75 КК України щодо прямої заборони на звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, з передачею особи на поруки, у зв`язку зі зміною обстановки, а також звільнення від відбування покарання з випробуванням при засудженні за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, законодавцем виокремлено в окремий склад кримінального правопорушення порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з його підвищеною суспільною небезпечністю порівняно з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 286 КК України.

Враховуючи викладене, підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.

З урахуванням викладеного, призначаючи покарання ОСОБА_3 , дотримуючись Загальної частини в межах Особливої частини, суд уважає, що з урахуванням пом`якшуючих покарання обставин, позитивних даних про особу обвинуваченого та відсутності обтяжуючих покарання обставин, в такому випадку, вищевказані обставини лише дають підстави призначити ОСОБА_3 мінімальне покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України 1 рік позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, що відповідає принципам індивідуалізації та справедливості.

Правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Відповідно до правової позиції ККС у складі Верховного суду згідно з Постановою від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Дане покарання у виді одного року позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості й не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (не свавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного й особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Таким чином, позиція потерпілої, яка просила не позбавляти обвинуваченого волі у цій справі не має вирішального значення з огляду на суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_3 діяння у сфері безпеки руху.

Мотиви ухвалення інших рішень

Вирішуючи по суті позовну заяву потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди на суму 2166 грн, моральної шкоди на суму 150 000 грн, суд враховує такі обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У позовній заяві представник позивача ОСОБА_6 зазначив, що внаслідок неправомірних та винних дій обвинуваченого потерпілій було заподіяно фізичну шкоду у вигляді політравми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку ІІ ступеня, травматичного субарахноїдального крововиливу, гематоми та садна тім`яно-потиличної ділянки ліворуч. У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла понесла витрати на придбання медикаментів, лікарських засобів для лікування на загальну суму 2166 грн.

Згідно з наданими фіскальними чеками № 436485120340 від 27.02.2026 на суму 894,40 грн, № 425002513039 від 20.02.2026 на суму 111,50 грн та № 42500251313039 від 19.12.2025 на суму 310,00 грн, загальна сума понесених витрат становить 1315,90 грн. Окрім цього, суд зазначає, що цивільним позивачем до матеріалів справи долучено по два примірники копій фіскальних чеків.

Оцінивши подані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди підлягають частковому задоволенню, в розмірі 1315,90 грн, що підтверджується наданими фіскальними чеками.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом установлено, що внаслідок необережних протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 , кваліфікованих за ч. 1 ст. 286-1 КК України, потерпілій було завдано фізичного болю, що об`єктивно спричинило їй моральні страждання.

Обвинувачений в судовому засіданні визнав моральну шкоду частково у розмірі 75 000 грн.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує характер, тривалість та глибину заподіяних моральних та фізичних страждань, оскільки в момент отримання тілесних ушкоджень потерпіла перенесла значний фізичний біль, внаслідок отриманих в результаті вчинення злочину тілесних ушкоджень, що супроводжувалося страхом за своє здоров`я, негативного переживання, важкістю виконання повсякденних обов`язків, як наслідок відірваністю від активного соціального життя, емоційною напругою, побоюванням щодо майбутнього стану свого здоров`я.

З огляду на наведене, враховуючи характер заподіяних потерпілій страждань, обставини вчинення кримінального правопорушення, часткове визнання позову обвинуваченим, а також керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення цивільного позову та визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень, що є співмірним заподіяним потерпілій моральним стражданням та наслідкам кримінального правопорушення.

В решті цивільного позову відмовити.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило. До набрання вироком законної сили суд вважає за можливе не обирати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.10.2025 року по справі №185/11443/25 (провадження №1-кс/185/854/25), відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експерта інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/104-26/4873-ІТ від 11.02.2026, що складають 2674,20 грн та експертизи технічного стану ТЗ № СЕ-19/104-25/38850-ІТ від 06.11.2025, що складають 3565,60 грн, необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на один рік з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Після набрання вироком суду законної сили, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримати та направити до місць відбування покарання.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі, обчислювати з дня його фактичного затримання та приведення вироку до виконання.

Строк додаткового покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Цивільний позов ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріальну шкоду в розмірі 1315 (одна тисяча триста п`ятнадцять) гривень 90 копійок та моральну шкоду в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень.

В решті цивільного позову відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 6239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 80 копійок.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.10.2025 року по справі №185/11443/25 (провадження №1-кс/185/854/25), на майно вилучене в ході огляду місця події 29.09.2025.

Речові докази у кримінальному провадженні:

мотоциклом марки "Spark" модель "SP125C-2XWQ", без реєстраційного номера - після набрання вироком законної сили повернути за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.

Суддя ОСОБА_1