Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №591/14394/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/14394/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О. М.

Номер провадження 33/816/1003/26 Суддя-доповідач Косолап М. М.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Косолап М. М., за участю захисника – Рвачова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 29.01.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП,

у с т а н о в и л а:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 29.01.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665,60 гривень.

Судом установлено, що водій ОСОБА_1 12.12.2025 о 02-14 год у м. Суми по вул. Харківська, 4, керував транспортним засобом ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за згодою водія транспортного засобу за допомогою Alcotest Drager 6810, проба позитивна – 0,36 проміле, водій з результатом згоден. Своїми діями порушив п. 2.9 «а» ПДР та скоїв правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 29.01.2026, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою і просив її скасувати, а провадження у справі закрити або вирішити питання щодо можливості призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортним засобом.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що керуючи транспортним засобом у вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення день та час, ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки виконував обов`язки військової служби в лавах ЗСУ.

Працівниками поліції не дотримано встановленого законом порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, на вимогу ОСОБА_1 його не направлено для проходження огляду в заклад охорони здоров`я для здачі крові, в зв`язку з чим огляд є недійсним.

Вміст алкоголю в повітрі, що видихав водій ОСОБА_1 не перевищував граничну допустиму норму, передбачену пунктом 6 статті 8 Віденської конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Української СРСР 25.04.1974.

Направлення та проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння військовослужбовців не належить до повноважень працівників поліції, тому вимога працівників патрульної поліції до ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду є безпідставною, незаконною та необґрунтованою.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Карелін проти російської федерації», протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №538343 від 12.12.2025 не може бути визнано судом, як доказ винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

У судовому захисник Рвачов О.О. підтримав доводи апеляційної скарги. Просив також додатково врахувати його письмові пояснення.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце апеляційного розгляду, не повідомив суд про причини свого неприбуття, що відповідно до частини 6 статті 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Мотиви суду.

Вислухавши захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов наступного висновку.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (частина 2 статті 251 КУпАП).

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП ґрунтується на фактичних даних досліджених доказів:

- протоколі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, складеному і підписаному уповноваженою на те особою – інспектором взводу №2 роти №1 батальйону №1 УПП в Сумській області ст. лейтенантом поліції Клименко А.М. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених статтею 256 КУпАП (а.с. 1);

- роздруківці тесту №2112 від 12.12.2025 з результатом 0,36 проміле (а.с. 3);

- акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду ОСОБА_1 – проба позитивна 0,36 проміле, водій з результатом згоден (а.с. 4);

- відеозаписі на яких переконливо та в достатній мірі підтверджені обставини, викладені в протоколі, виконання працівниками поліції вимог КУпАП при їх складанні та дотримання процедури при виявленні у водія ознак сп`яніння та керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 (а.с. 7).

На підставі вказаних доказів, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми для ухвалення відповідного рішення, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що водій ОСОБА_1 12.12.2025 о 02 год. 14 хв. у м. Суми по вул. Харківська, 4, керував транспортним засобом ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

З такими висновками погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 130 КУпАП, зокрема, передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 №1306.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 Правил дорожнього руху).

Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Щодо порядку проведення огляду.

Згідно вимог частини 2-3 статті 266 КУпАП та пункту 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі – Інструкція № 1452/735) огляд на стан сп`яніння проводиться:

1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби);

2) лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (частина 3 статті 266 КУпАП).

Згідно з пунктами 2,3 Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735).

Після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у останнього поліцейським виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, запропоновано пройти огляд.

На досліджених відеозаписах, які долученні до протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до частини 2 статті 266 КУпАП, зафіксовано зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 12.12.2025 о 02-14 год у м. Суми по вул. Харківська, 4. Під час перевірки документів у працівника поліції виникла підозра, що водій перебуває в стані алкогольного сп?яніння, тому йому запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу. ОСОБА_1 відповів, що може кров здати, драгера не буде дути. Поліцейська роз`яснила необхідність пройти огляд на місці зупинки, в разі необхідності прослідувати до медичного закладу, на що водій погодився.

Результат огляду ОСОБА_1 з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510 становив 0,36 проміле, останній погодився з результатом. До найближчого закладу охорони здоров`я прослідувати відмовився (clip-0, час 02:18:14). При цьому зазначав, що вживає прописані йому «колеса».

У відповідній графі Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 поставив свій підпис, заперечень щодо процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу, не висловлював.

Вказані факти підтверджують дотримання працівниками поліції процедури огляду на стан сп`яніння, а доводи щодо не направлення водія в медичний заклад для проведення огляду за встановлених обставин є необґрунтованими.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги захисника про порушення процедури огляду ОСОБА_1 , як військовослужбовця. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам клопотання захисника, яким суддя місцевого суду дав належну оцінку.

Відповідно до частини 1 статті 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Згідно зі статтею 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів правдиться огляд, зокрема військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (частина 2 статті 266-1 КУпАП).

Посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів проводиться огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях (частина 3 статті 266-1 КУпАП).

Як правильно встановив суддя місцевого суду з протоколу про адміністративне правопорушення від 12.12.2025 серії ЕПР1 №538343 та доданого відеозапису, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений у м. Суми по вул. Харківська, 4, тобто поза межами території будь-якої військової частини.

ОСОБА_1 зазначив поліцейським, що є військовослужбовцем і о 4 ранку йому на виїзд (clip-0, час 02:18:14), проте матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів, того що 12.12.2025 о 02 год 14 хв він виконував обов`язки військової служби, у розумінні частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема перебував на шляху прямування на службу або зі служби, під час службової поїздки, повернення до місця служби; перебування поза військовою частиною відповідало обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Довідка від 17.01.2026, видана командиром військової частини ОСОБА_1 , підтверджує факт про його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, проте не підтверджує факт того, що під час зупинки транспортного засобу водій виконував обов`язки військової служби.

Оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів того, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 безпосередньо знаходився при виконанні своїх службових обов`язків, як військовослужбовець ЗСУ, а тому підлягав огляду, відповідно до положень статті 266 КУпАП, як особа, яка керувала транспортним засобом, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

За встановлених обставин, відсутні підстави для визнання огляду ОСОБА_1 недійсним, згідно з частиною 9 статті 266-1 КУпАП, як просить захисник.

Доводи апеляційної скарги щодо результатів огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, аналогічні доводам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, з якою погоджується і апеляційний суд.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25.04.1974 № 2614-VIII ратифіковано Конвенцію про шляховий рух, підписану від імені Української РСР у Відні 8.11.1968 з застереженням та заявами, пунктом 6 статті 8 якої передбачено, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря що видихається (0,25 проміле).

Апеляційний суд звертає увагу, що за результатами огляду ОСОБА_1 поліцейським з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510, показник тесту мав цифровий показник 0,36 проміле, тобто більше 0,2 проміле алкоголю в крові, як передбачено пунктом 7 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, що вказує на наявність стану алкогольного сп`яніння.

Підстави ставити під сумнів результат огляду ОСОБА_1 у суду відсутні.

Апеляційний суд не вбачає підстав для врахування наведених захисником постанов апеляційних судів, оскільки відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Щодо наявності обставин крайньої необхідності.

Суддя місцевого суду належним чином перевірив доводи захисника щодо перебування ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності та дав їм належну оцінку, з якою також погоджується апеляційний суд.

За вимогами статей 17,18 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, відповідний наказ командира про необхідність слідування до місця тимчасової дислокації частини ні суду першої, ні апеляційної інстанції стороною захисту не надано.

За наведеного доводи апеляційної скарги в цій частині є неспроможними.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є доказом, оскільки відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення.

Щодо призначення більш м`якого покарання.

Щодо доводів захисника про призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортним засобом, апеляційний суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).

При застосуванні адміністративного стягнення до ОСОБА_1 наведені положення судом першої інстанції дотримані.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Додаткове адміністративне стягнення, передбачене санкцією статті - позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами передбачено як обов`язкове стягнення, його застосування не віднесено до судової дискреції (судового розсуду), а тому підлягає обов`язковому застосуванню.

Стягнення до ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення накладено відповідно до вимог статті 33 КУпАП у межах, установлених частиною 1 статті 130 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан. Обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, визначенні у статтях 34, 35 КУпАП суддею першої інстанції не встановлені.

Проходження ОСОБА_1 військової служби та перебування на посаді «сержант з матеріального забезпечення» не є підставою для не застосування додаткового стягнення, передбаченого санкцією частини 1 статті 130 КУпАП - позбавлення права керування транспортними засобами.

Апеляційний суд переглянувши справу в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції розглянув справу на підставі доказів зібраних особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, надавши їм відповідну оцінку, визнавши їх достатніми у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Під час розгляду справи не було встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення статей 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому на підставі пункту 1 частини 7 статі 294 КУпАП вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, без задоволення.

Керуючись статтею 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 29.01.2026 відносно ОСОБА_1 – залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКосолап М. М.