Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №522/20716/23 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 09 лютого 2026 р.

Справа: №522/20716/23

Суддя: Таварткіладзе О. М.

Номер провадження: 22-ц/813/616/26

Справа № 522/20716/23

Головуючий у першій інстанції Павлик І.А.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на додаткове рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 серпня 2025 року за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Козачишина Олега Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних, та інфляційних втрату сумі 172 036,68 грн, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у сумі 172 036, 68 грн.

24.06.2024 Приморським районним судом м. Одеси у справі № 522/20716/23 ухвалено заочне рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у сумі 172 036,68 грн. задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 144 887,74 грн. інфляційних втрат та 27 148,94 грн. – 3 % річних, а всього – 172 036,68 грн. та 1 720,37 грн. витрат по сплаті судового збору.

09.08.2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника відповідача про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 року у справі № 522/20716/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних, та інфляційних втрат у сумі 172 036,68 грн.

10.09.2024 року ухвалою суду заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 року у справі № 522/20716/23 задоволено. Скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 року у справі № 522/20716/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних, та інфляційних втрату сумі 172 036,68 грн. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

13.01.2025 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у сумі 172 036,68 грн. задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 144 887,74 грн. інфляційних втрат та 27 148,94 грн. – 3 % річних, а всього – 172 036,68 грн., а також 1 720,37 грн витрат по сплаті судового збору.

20.01.2025 року до суду від представника позивача адвоката Козачишина О.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 522/20716/23, у якій він просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 28 900,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 05 серпня 2025 року заяву представника позивача адвоката Козачишина Олега Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 522/20716/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних, та інфляційних втрату сумі 172 036,68 грн. задоволено частково.

Ухвалено у справі додаткове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_3 (РНКОПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь з ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2025 року в частині незадоволених вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішеннязадовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при винесенні додаткового рішення суд першої інстанції не врахував висновки вказані в додатковій постанові Верховного Суду від 13.12.2020 року у справі № 911/4242/15 та в постанові КГС Верховного Суду від 13.06.2019 року у справі №922/1350/18. Суд не має права зменшити суму правничих витрат з власної ініціативи. Це суперечить нормам ЦПК. Адже розмір гонорару визначається лише домовленістю адвоката з клієнтом, а суд не може втручатися в ці правовідносини. Зменшення витрат можливе лише за клопотанням іншої сторони, яка довела їх неспівмірність. Тож проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати інша сторона. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується косить широким розсудом. Проте цей розсуд повинен гуртуватися на критеріях. Ці критерії застосовує за наявності доказів, що надані стороною, яка вказує на неспівмірність витрат.

При цьому клопотання відповідача про зменшення суми правничих витрат відсутнє. В оскарженому додатковому рішенні суд першої інстанції констатував цей факт і зазначив, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду від відповідача не надходило.

Судом не враховано термін розгляду справи №522/20716/23 в суді першої інстанції - майже два роки. Хочу зауважити, що такий строк розгляду аж ніяк не був зумовлений діями Позивача або його представника;

При прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано досвід адвоката.

Судом помилково визначений обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений адвокатом час.

В додатковому рішенні Приморського районного суду м. Одеси взагалі не вказано з яких підстав суд не стягнув з відповідача зазначений в додатковій угоді №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 07.12.2022 року гонорар успіху.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 10.02.2026 року на 14:00 год. ОСОБА_1 та його адвокат Козачишин Олег Вікторович не з`явилися.

06.02.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Козачишин Олег Вікторович надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Присутній в судовому засіданні представник ОСОБА_3 адвокат Смолка Олексій Вікторович не заперечував проти розгляду справи за фактичної явки.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючі частково заяву представника позивача адвоката Козачишина Олега Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 522/20716/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних, та інфляційних втрату сумі 172 036,68 грн., суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи рівень складності справи, характер виконаної адвокатом роботи у зв`язку із розглядом справи, тривалість судового розгляду, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи з метою захисту інтересів ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Козачишин О.В., та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2023 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у сумі 172 036,68 грн. Крім того у позові сторона позивача просила розподілити витрати після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті у розмірі 75 000 грн. та судовий збір.

24.06.2024 рокуПриморським районним судом м. Одеси у справі № 522/20716/23 ухвалено заочне рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у сумі 172 036,68 грн. задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 144 887,74 грн. інфляційних втрат та 27 148,94 грн. – 3 % річних, а всього – 172 036,68 грн. та 1 720,37 грн. витрат по сплаті судового збору.

До позову адвокат додав договір-доручення про надання правничої (правової) допомоги б/н від 07.12.2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 07.12.2022 року щодо оплати послуг на правничу (правову) допомогу;

10.09.2024 року ухвалою суду заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 у справі № 522/20716/23 задоволено. Скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 року у справі № 522/20716/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних, та інфляційних втрату сумі 172 036,68 грн. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

13.01.2025 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у сумі 172 036,68 грн. задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 144 887,74 грн. інфляційних втрат та 27 148,94 грн. – 3 % річних, а всього – 172 036,68 грн., а також 1 720,37 грн. витрат по сплаті судового збору.

До заяви додано:

1) договір-доручення про надання правничої (правової) допомоги б/н від 07.12.2022, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; 2) додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 07.12.2022 року щодо оплати послуг на правничу (правову) допомогу; 3) ордер серія ВН № 1427607; 4) довідку № 01 від 15.01.2025 року щодо загальної вартості правничої допомоги по справі № 522/20716/23, наданої ОСОБА_1 згідно договору-доручення про надання правничої (правової) допомоги б/н від 07.12.2022, відповідно до якої загальна сума витрат на професійну правову допомогу адвоката Козачишина О.В. складає 28 900,00 грн.; 5) акт від 15.01.2025 року приймання-передачі робіт (послуг) за договором-дорученням про надання правничої (правової) допомоги б/н від 07.12.2022 року на суму 28 900,00 грн. та лист акцепт від 15.01.2025 року, яким ОСОБА_1 погоджується з вартістю послуг адвоката Козачишина О.В.

Згідно довідки № 01 від 15.01.2025 року щодо загальної вартості правничої допомоги по справі № 522/20716/23 та акту від 15.01.2025 року приймання-передачі робіт (послуг) за договором-дорученням про надання правничої (правової) допомоги б/н від 07.12.2022 року, адвокатом позивачу були надані наступні послуги:

1. у вересні – жовтні 2023 року здійснена попередня консультація позивача щодо характеру спірних правовідносин, вивчення матеріалів справи, аналіз правових позицій Верховного Суду – 2 400,00 грн. (4 год.);

2. у жовтні 2023 року сплачений судовий збір, складена та подана до Приморського районного суду м. Одеси позовна заява з додатками про стягнення з ОСОБА_3 інфляційних збитків та 3 % річних – 9 000,00 грн. (15 год.);

3. у жовтні 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси складене та подане клопотання про ознайомлення з матеріалами справи - 600 грн. (1 год.);

4. 15.10.2024 року до Приморського районного суду м. Одеси складена та подана заява про подачу розміру судових витрат позивачем після ухвалення рішення у справі - 600 грн. (1 год.);

5. у січні 2025 року підготовлена заява до Приморського районного суду м. Одеси з додатками про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат – 4 800,00 грн. (8 год.). Загалом 17 400,00 грн.

Після укладення договору про надання правничої (правової) допомоги від 07.12.2022 року, адвокат Козачишин О.В. прийняв участь в засіданні суду першої інстанції, а саме 10.09.2024 під час розгляду заяви представника відповідача адвоката Черненка В.О. про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 року у справі № 522/20716/23. В цій частині ОСОБА_1 сплачує адвокату 1 500,00 грн. (2,5 години, враховуючи час на проїзд до суду).

Пунктом 4.1 Договору-доручення про надання правничої (правової) допомоги від 07.12.2022 року та додатковою угодою № 1 від 07.12.2022 року до вищевказаного Договору-доручення сторонами погоджено, що у разі якщо буде досягнуто мету представництва (прийняте рішення про задоволення позову) Клієнт додатково сплачує Адвокату 10 000,00 грн.

У зв`язку з цим, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката Козачишина О.В. складає. 28 900 грн. (17 400,00 грн. + 1 500,00 грн. + 10 000,00 грн. = 28 900,00 грн.).

Колегія суддів виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

При цьому серед основних засад (принципів) цивільного судочинства п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України закріплює принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Згідно приписів ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, у рішенні по справі «East/West Allia№ce Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

ЄСПЛ в своєму рішенні від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (рішення від 07.11.2013 року у справі «Бєлоусов проти України», Заява № 4494/07, п. 115).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

У постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 820/3681/18 (адміністративне провадження № К/9901/27069/19) Верховний Суд зазначив: «Розмір відповідної суми (витрат на правничу допомогу) має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) роз`яснено, що в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Так, матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України позивач у першій заяві по суті спору, а саме позовній заяві, зазначив, що ОСОБА_1 очікує понести судові витрати у зв`язку з розглядом справи та просив здійснити розподіл судових витрат.

13.01.2025 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у сумі 172 036,68 грн задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 144 887,74 грн інфляційних втрат та 27 148,94 грн – 3 % річних, а всього – 172 036,68 грн, а також 1 720,37 грн витрат по сплаті судового збору. Тобто мета надання адвокатом Козачишиним О.В. правової допомоги ОСОБА_1 в суді першої інстанції досягнута. Дане рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року

20.01.2025 року до суду від представника позивача адвоката Козачишина О.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 522/20716/23, у якій він просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 28 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки сплив встановленого процесуальним законом 5-ти денного строку після ухвалення 13.01.2025 року Приморським районним судом м. Одеси судового рішення у справі, припав на суботу - 18.01.2025 року (вихідний день), внаслідок чого відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України останнім днем такого процесуального строку є перший після нього робочий день, тобто в даному випадку 20.01.2025 року.

Заява про ухвалення додаткового рішення була подана саме 20.01.2025 року, тобто у строк, передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

За таких обставин, у суду першої інстанції були наявні всі підстави для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Водночас суд також мав оцінити витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Не маючи повноважень втручатися у відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення гонорару адвоката за надані ним послуги, суд лише здійснює оцінку дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності такого гонорару вчиненій адвокатом роботі під час судового провадження у справі з урахуванням складності та значення справи.

На підтвердження понесених судових витрат позивача на правничу допомогу представником надано наступні докази:

- договір-доручення про надання правничої (правової) допомоги б/н від 07.12.2022 року, укладений між Коваленко Ю.В. та Козачишин О.В.;

- додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 07.12.2022 року щодо оплати послуг на правничу (правову) допомогу

довідку № 01 від 15.01.2025 року щодо загальної вартості правничої допомоги по справі № 522/20716/23, наданої ОСОБА_1 згідно договору-доручення про надання правничої (правової) допомоги б/н від 07.12.2022, відповідно до якої загальна сума витрат на професійну правову допомогу адвоката Козачишина О.В. складає 28 900,00 грн.;

- акт від 15.01.2025 приймання-передачі робіт (послуг) за договором-дорученням про надання правничої (правової) допомоги б/н від 07.12.2022 року на суму 28 900,00 грн. та лист акцепт від 15.01.2025, яким ОСОБА_1 погоджується з вартістю послуг адвоката Козачишина О.В.

Після укладення договору про надання правничої (правової) допомоги від 07.12.2022 року, адвокат Козачишин О.В. прийняв участь в засіданні суду першої інстанції, а саме 10.09.2024 року під час розгляду заяви представника відповідача адвоката Черненка В.О. про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 року у справі № 522/20716/23. В цій частині ОСОБА_1 сплачує адвокату 1 500,00 грн. (2,5 години, враховуючи час на проїзд до суду).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що справа з підстав розгляду спору по суті перебувала у провадженні суду першої інстанції з жотвня 2023 року по січень 2025 року, під час якого представником позивача у справі подавалися процесуальні документи, зокрема позовна заява. Розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, представник позивача адвокат Козачишин О.В. приймав участь в одному судовому засіданні під час розгляду заяви представника відповідача адвоката Черненка В.О. про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 року, судове засідання, згідно протоколу від 10.09.2024 року тривало з 13:40:04 год. до 13:57:25 год.

Між тим, апеляційний суд вважає слушними посилання суду першої інстанції про завищений розмір заявлених позивачем судових витрат на правову допомогу щодо складності справи, ціни позову та обсягу виконаних адвокатом робіт.

При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 19 закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є:

- надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення;

- надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні;

- представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні;

- представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами;

- представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

- надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Зі змісту закону вбачається, що зазначені види адвокатської діяльності здійснюються адвокатом виходячи з їх фактичної та обґрунтованої необхідності для надання якісних послуг клієнту в тому обсязі, якій потрібен для досягнення кінцевої мети в інтересах клієнта.

Представником ОСОБА_1 адвокатом Козачишиним О.В. не наведено обґрунтування дійсної потреи здійсненння попередньої консультації позивача щодо характеру спірних правовідносин, вивчення матеріалів справи, аналіз правових позицій Верховного Суду з урахуванням надання ним протягом 4-х годин, як і не наведено потреби витрачати 15 годин для подання позовної заяви з додатками.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що заявлені стороною позивача витрати в частині збору матеріалів (доказів), перевірки обґрунтованості правової позиції, формування позиції, вивчення та аналіз судової практики і законодавства, необхідного для підготовки позовної заяви, не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки сам по собі збір матеріалів, формування позиції, вивчення та аналіз судової практики не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.01.2025 року по справі № 369/849/18.

Разом з тим витрати понесені позивачем такі як: складання та подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, підготовлення заява про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат, не передбачені статтями 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому вимоги про стягнення цих витрат задоволенню не підлягають.

Ураховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на підставу, предмет та ціну позову, типовість обставин справи, щодо яких існує стабільна судова практика, апеляційний суд зазначає, що вказані представником позивача витрати до стягнення з відповідача, зокрема на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 28 900 грн. є такими, що у повній мірі не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, та з урахуванням ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та їх стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 5 000 грн., оскільки загальний розмір вказаних витрат у сумі 28 900 грн. є неспівмірним та суперечить критеріям їх дійсності, необхідності та розумності.

Щодо стягнення витрат з відповідача гонорару за успішне представництво інтересів клієнта у розмірі 10 000 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, враховуючи дані позиції Великої Палати Верховного Суду, клієнт і адвокат, користуючись принципом свободи договору, можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказаний вид гонорару не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг та, відповідно, не може переносити на іншу сторону (не сторону такого договору).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Адже вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Отже, винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні статті 137 ЦПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат. А тому, "гонорар успіху" не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування "гонорару успіху", який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 127/9918/14-ц вказано, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., враховуючи рівень складності справи, характер виконаної адвокатом роботи у зв`язку із розглядом справи, тривалість судового розгляду, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних рішень у різних країнах.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія А № 303-А; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У справі «Серявін та інші проти України» зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 серпня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 11.03.2026 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Є.С. Сєвєрова

С.О. Погорєлова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua