Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №947/40902/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2802/26

Справа № 947/40902/25

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересована особа – ОСОБА_2 , Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районногосуду м.Одеси від 18 листопада 2025 року у складі судді Огренич І.В.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

У жовтні 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Клопотання ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 24.06.2000 між ним та ОСОБА_2 був укладений шлюб, про що Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції був складений актовий запис про шлюб №286 від 24.06.2000.

До 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи у шлюбі, проживали у м. Одесі у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ., однак у 2003 році вони переїхали на постійне проживання до Федеративної Республіки Німеччина, де проживали, перебуваючи у шлюбі, за адресою: АДРЕСА_2 . Внаслідок того, що стосунки між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали стрімко погіршуватися - ними було прийнято рішення про припинення шлюбних відносин.

Рішенням Окружного суду Дуйсбург-Хамборн від 04.04.2005 у сімейній справі №18 F 48/05 за заявою пана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , проти пані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 , Дуйсбург як відповідача, окружний суд Дуйсбург-Хамборн - Сімейний суд - на усному слуханні 04.04.2005 в присутності судді окружного суду Поль визнав правомірним таке рішення:

Шлюб сторін, укладений 24.06.2000 перед реєстратором відділу реєстрації актів цивільного стану при виконавчому комітеті Приморського районну міської ради м.Одеси, Україна, номер запису 286 у реєстрі шлюбів, розірвати. Вказане рішення набрало законної сили 12.05.2005.

22.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із усною заявою про проставлення відмітки і розірвання шлюбу в актовому записі про шлюб № 286 від 24.06.2000, складеного Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеські міського управління юстиції відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення Окружного суду Дуйсбург- Хамбо Федеративної Республіки Німеччина від 04.04.2005, справа №18 F 48/05.

У свою чергу, Приморський відділ ДРАЦС ПМУ МЮ (м. Одеса) з посиланням на абзац другий пункту 7 розділу І Правил державної реєстрації актів цивільного стан Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5: редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 №3307/5 повідомив про те, що при державній реєстрації актів цивільного стану працівники органів державі реєстрації актів цивільного стану в установленому порядку та в межах компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Роз`яснено, що у відповідності до абзацу першого статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання виконання передбачено міжнародним договором. З огляду на викладене повідомлено про те, що проставити відмітку про розірвання шлюбу не представляється можливим у зв`язку із тим, що між Україною та Федеративною Республікою Німеччина не укладено договір про правову допомогу і правові відносини у цивільних справах.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним клопотанням.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування її висновків

Ухвалою Київського районногосуду м.Одеси від 18 листопада 2025 року клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню залишено без розгляду та повернуто особі, яка його подала. Роз`яснено, що повернення клопотання не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення клопотання.

Ухвала суду мотивована тим, що оскільки недоліки заявником усунуті не були, тому клопотання слід залишити без розгляду та повернути особі, яка його подала.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Київського районногосуду м.Одеси від 18 листопада 2025 року та направити справу за клопотанням ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, для продовження розгляду до Київського районного суду м.Одеси.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що районний суд був своєчасно та в повному обсязі повідомлений про вичерпання усіх можливих засобів для самостійного встановлення підсудності справи за клопотанням ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, у зв`язку із чим, разом із заявою про усунення недоліків від 08.11.2025 було подано відповідно клопотання про витребування відповідної інформації з Державної міграційної служби. Проте судом фактично було перекладено обов`язок з визначення підсудності на заявника, що свідчить про порушення судом положення ч.6, 10 ст. 187 ЦПК України.

Доводи скарги також мотивовано тим, що судом першої інстанції під час використання конструкції, передбаченої ст. 116 ЦПК України у частині роз`яснення права заявника на звернення із заявою про забезпечення доказів шляхом їх витребування були порушені як положення ст. 116 ЦПК України - у частині невзяття до уваги законодавчо встановлених умов для звернення з такою заявою, так і порушені положення ст. 2 ЦПК України - у частині того, що таке роз`яснення та дії, які мали послідувати за зверненням із заявою про забезпечення доказів, не призвели б до справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільної справи з метою ефективного захисту невизнаних органом ДРАЦС прав ОСОБА_1 та засад верховенства права, розумності строків розгляду справи, диспозитивної цивільного судочинства.

Позиція сторін в суді апеляційної інстанції

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвалою суду від 31.10.2025 клопотання ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки заявником, в порушення вимог ч. 1 ст. 464 ЦПК України, не було зазначено місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місцезнаходження майна в Україні боржника (зацікавленої особи) ОСОБА_2 , не обґрунтовано звернення з даним позовом до Київського районного суду м. Одеси, не зазначено обставин, з якими закон пов`язує можливість розгляду справи вказаним судом, згідно процесуального законодавства.

На виконання вищевказаної ухвали суду, 08.11.2025, через підсистему «Електронний суд», представник заявника - адвокат Воронцов В.Г. надав до суду заяву про усунення недоліків, у якій також просив витребувати докази щодо останньої відомої адреси реєстрації місця проживання ОСОБА_2 .

Листом Київського районного суду м.Одеси від 17.11.2025 представника заявника повідомлено, що згідно ч.1 ст.84 ЦПК України, клопотання про витребування доказів подається учасником справи одночасно з поданням заяви по суті справи, а суд вирішує питання щодо витребування доказів після відкриття провадження по справі та лише в межах розгляду справи. Одночасно представнику заявника роз`яснено право на звернення до суду з заявою про забезпечення доказів, відповідно до ст. 116 ЦПК України.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права та мотиви прийняття, викладених в апеляційній скарзі доводів

Згідно із ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 466 ЦПК України передбачено, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: 1) ім`я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; 2) ім`я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 466 ЦПК України, суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.

Мотиви прийняття аргументів, викладених у апеляційній скарзі

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із клопотанням про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, ОСОБА_1 зазначив останню відому йому адресу місця проживання ОСОБА_2 на території України, а саме: АДРЕСА_5 , а також відому йому адресу місця проживання ОСОБА_2 на території АДРЕСА_2 . При цьому, на вищевказані адреси, заявником було здійснено направлення зазначеного клопотання з додатками на адресу ОСОБА_2 в Україні та у ФРН (а.с. 10, 10 зворот).

Таким чином, формальні вимоги ст. 466 ЦПК України щодо змісту клопотання заявником були дотримані.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, після постановлення ухвали про залишення клопотання без руху, заявником подано до суду заяву про усунення недоліків, у якій додатково зазначено наявні йому відомості щодо місця проживання боржниці ОСОБА_2 , а також подано клопотання про витребування з Державної міграційної служби України інформації щодо останньої відомої адреси місця реєстрації та проживання ОСОБА_2 . До вказаної заяви, ОСОБА_1 також долучив відповідь Державної Міграційної Служби України № 6.2-11895/2-25 від 04.11.2025 на адвокатський запит його представника щодо надання інформації про останню відому адресу реєстрації місця проживання ОСОБА_2 на території України, з якої вбачається, що віднесення вказаної інформації належить до конфіденційної та неможливості у зв`язку із чим надати відповідь на запит по суті. Додатково заявником також надано інформацію з Державного реєстру речових прав нерухоме майно, з якої вбачається, що у власності ОСОБА_2 немає жодного об`єкту нерухомого майна на території України (а.с. 21-27).

Таким чином, ОСОБА_1 при зверненні до суду зазначив останні відомі йому адреси проживання ОСОБА_2 , навів пояснення щодо відсутності інших відомостей та після постановлення ухвали про залишення клопотання без руху подав заяву про усунення недоліків разом із клопотанням про витребування відповідної інформації з Державної міграційної служби України.

З огляду на те, що заявник не наділений повноваженнями щодо самостійного отримання відомостей про зареєстроване місце проживання іншої особи з державних реєстрів, подання такого клопотання свідчить про вжиття ним належних та достатніх заходів для виконання вимог процесуального закону.

Крім того, судом встановлено, що за відомостями демографічного реєстру ОСОБА_2 не має зареєстрованого місця проживання в Україні.

Отже, можливість отримання інших відомостей вичерпана, а тому такі обставини не можуть буті підставою повернення клопотання через невиконання дій заявником.

Колегія суддів також бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо застосування судом першої інстанції положень ст. 116 ЦПК України.

Встановлено, що суд першої інстанції, залишаючи клопотання без руху, роз`яснив заявнику право на звернення із заявою про забезпечення доказів шляхом їх витребування.

Разом з тим механізм, передбачений ст. 116 ЦПК України, застосовується у випадках, коли існують підстави вважати, що подання необхідних доказів у майбутньому стане неможливим або утрудненим. Проте встановлення відомостей щодо реєстрації місця проживання заінтересованої особи з метою вирішення питання про відкриття провадження у справі саме по собі не свідчить про наявність таких обставин.

За змістом процесуального закону питання витребування інформації, необхідної для визначення підсудності чи вирішення питання про відкриття провадження, може бути вирішене судом у межах відповідної процесуальної процедури без ініціювання окремого провадження про забезпечення доказів.

Якщо суд дійшов висновку, що справа не підсудна Київському районному суду м.Одеси або взагалі не підлягає розгляду судами України, то таке має інші процесуальні наслідки, але не є неусуненням недоліків клопотання.

Суд також не звернув уваги на те, що рішення іноземного суду не підлягає примусовому виконанню, а відтак не надав оцінку тому, наскільки відсутність місця реєстрації та майна у ОСОБА_2 на території України впливає на можливість визнання рішення суду.

Отже, запропонований судом першої інстанції спосіб усунення недоліків не відповідав характеру спірних процесуальних дій та фактично ускладнював реалізацію права заявника на доступ до суду, що не узгоджується із завданням цивільного судочинства, визначеним ст. 2 ЦПК України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про неусунення недоліків клопотання є передчасним.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 18.11.2025 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підстави, порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду після її перегляду в апеляційному порядку може бути оскаржена в касаційному порядку.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського районногосуду м.Одеси від 18 листопада 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе