Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №489/10384/25 — Миколаївський апеляційний суд

12.03.26

33/812/103/26

Провадження №33/812/103/26 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП

Головуюча у першій інстанції Рибіцька К. О.

Доповідачка апеляційного суду Ямкова О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі:

головуючої - судді Ямкової О. О.

за участю: секретаря Лівшенка О. С.

захисниці Одинцової Я. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу захисниці – адвокатки Одинцової Я. В. на постанову судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26 січня 2026 року, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця НГУ, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно до постанови судді, 15 грудня 2025 року о 19 годині 00 хвилині в місті Миколаєві по вулиці Ковальській 194 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, порушення координації рухів та на вимогу поліцейських відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або у медичному закладі, чим порушив пункт 2.5 ПДР.

Постановою судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, захисниця – адвокатка Одинцова Я. В. подала клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу, в яких просить поновити їй строк на подачу скарги, постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апелянтка вважає, що постанова є необґрунтованою, не відповідає вимогам закону та судовій практиці Верховного Суду, а також посилається на відсутність доказів, які підтверджували факт керування ОСОБА_1 автомобілем.

Зазначає про безпідставність зупинки транспортного засобу поліцейськими за відсутністю у діях водія порушення інших пунктів ПДР, наслідком чого є незаконність вимоги поліцейських до ОСОБА_1 про проходження ним огляду на стан сп`яніння.

Крім того, з наданих до суду відеозаписів слідує, що ОСОБА_1 жодного разу не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, не доставлявся до медичного закладу для проходження такого огляду, а тому складений працівниками поліції протокол про адміністративне правопорушення не відповідає реальним обставинам, що зафіксовані на відеозапису.

Вказує на те, що при постановленні судового рішення суддя не звернула увагу на положення статті 266? КУпАП, за якою право пред`являти вимогу військовослужбовцю ОСОБА_1 стосовно проходження огляду на стан сп`яніння може лише відповідна посадова особа, уповноважена на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, а не інспектор патрульної поліції.

На жаль, суддя суду першої інстанції підійшла поверхнево до розгляду справи, не надала оцінку вищезазначеним обставинам у своїй постанові, що призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час слухання справи повідомлений належним чином, клопотань про її відкладення з поважних причин не надав. Розгляд справи проведено за його відсутністю в присутності його захисниці відповідно до положень статті 294 КУпАП.

За такого вирішуючи питання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, у їх межах, заслухавши пояснення захисниці Одинцової Я. В., а також вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку про поновлення строку на подачу апеляційної скарги, з огляду на звернення адвокатки з першою скаргою в межах визначеного законом строку та після її повернення апеляційним судом усунення недоліків скарги і її подачу повторно в короткі терміни, та залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, так як висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними.

Ці висновки суду ґрунтуються на сукупності доказів, що містяться у матеріалах справи і спростовують доводи апелянтки, викладені нею у апеляційній скарзі.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення.

Тому суддя суду першої інстанції, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, обґрунтовано послалася на дані протоколу про адміністративне правопорушення та відеозйомку, здійснену на нагрудну камеру поліцейських, згідно яких ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом, мав ознаки алкогольного сп`яніння, але на вимогу поліцейського не здійснив дій для проходження огляду на стан сп`яніння, тобто відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, як на місці зупинки, так і у медичному закладі, чим за складеним протоколом порушив положення п. 2.5 ПДР.

Так, у відповідності до змісту пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За положеннями пунктів 1.3, 1.6, 1.7 розділу І і положеннями розділу ІІ Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, з відеофіксацією самої події, а за відсутністю технічних засобів, які можуть фіксувати подію, у присутності двох свідків, та у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду за допомогою технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 розділу ІІ Інструкції).

Направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого виду сп`яніння у медичному закладі видається поліцейським, у випадку не згоди водія з результатами показників Драгеру при огляді, що проведений поліцейськими на місці зупинки, або бажанні пройти такий огляд лише у медичному закладі.

Натомість ОСОБА_1 усно висловлюючи свою згоду пройти огляд, здійснював безліч дій з ухилення від його проходження, постійно курив, вимагав понятих, викликав швидку для надання йому допомоги з пальцем та знеболення, внаслідок чого лікар швидкої запитав у нього, який алкогольний напій на той момент він вживав. Тобто ОСОБА_1 тривалий час не надав такої відповіді, що була б тотожна згоді з одночасною демонстрацією поведінки про надання своєї згоди на проходження огляду на стан сп`яніння. Тому ОСОБА_1 неодноразово був попереджений працівниками поліції про сприйняття цієї поведінки, як ухилення та відмову від проходження огляду, але свої дії не змінив, внаслідок чого був повідомлений про те, що ці дії розцінені, як відмова від проходження огляду як на місці зупинки, так і у медичному закладі, та ці обставини підтверджені доказами, що додані до матеріалів справи (а.с.7).

Ці обставини підтверджені відеозаписами, здійсненими представниками поліції, де крім іншого ОСОБА_1 роз`яснені процесуальні права відповідно до статті 268 КУпАП та статті 63 Конституції України, а також право на проходження огляду у встановленому порядку та зачитано вголос протокол про адміністративне правопорушення.

За такого посилання захисниці на те, що ОСОБА_1 вів себе адекватно та не виявляв ознаки сп`яніння не є слушними, оскільки відповідно до положень пункту 2 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція №1452/735), визначено, що наявність у водія ознак сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, які перевіряють наявність чи відсутність такого стану сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів.

Доводи захисниці Одинцової Я. В. про відсутність фіксації на відеозаписі події відмови ОСОБА_1 від проходження огляду не заслуговують на увагу, так як порядок відеофіксації за допомогою спеціальних технічних засобів порушення водієм пункту 2.5 ПДР, а саме відмови від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, як на місці зупинки, так і у медичному закладі, визначається не положеннями статті 266 КУпАП, а виключно положеннями, визначеними пунктом 6 розділу Х Інструкції №1395, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення. Іншого порядку відеофіксації правопорушення стосовно відмови від проходження огляду на стан сп`яніння жодний нормативний або локальний акт не містить.

Сам протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП та щодо місця та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджуються з даними, які містяться у відеозаписах, здійснених працівниками поліції за допомогою нагрудної камери, і не суперечить змісту інших доданих письмових доказів.

В той же час, не погоджуючись з притягненням до адміністративної відповідальності, захисниця вказала на відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю відеозапису стосовно безпосереднього керування ним транспортним засобом.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пунктом 1.10 розділу І ПДР України визначається, що водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка

За відеозаписом, який здійснено на нагрудну камеру поліцейського, вбачається, що о 18 годині 59 хвилині працівник поліції підходить до транспортного засобу, який знаходиться в робочому стані із заведеним двигуном, та де на водійському сидінні знаходиться ОСОБА_1 . На звернення патрульного до ОСОБА_1 , як водія, що об`їхати йому «острівок безпеки не вийшло», водій відповів «та чуть-чуть». Після чого поліцейський пропонує ОСОБА_1 вийти з машини та закрити її, на що ОСОБА_1 каже, що болить палець і не може закрити автомобіль. Тому поліцейський у нього питає «чого ж за руль сів», а він відповідає, що «я їхав до БСМП». В подальшому ОСОБА_1 теж коментує, що виїхав з дому, бо не дочекаєшся швидкої допомоги та їхав до БСМП через невідкладну ситуацію (запис о 19.04 години, о 19.13.44 години, о 19.14.11 години та о 19.25 години) (а.с.7).

Ці пояснення ОСОБА_1 та уся його поведінка на початку фіксації події, а також знаходження безпосередньо в машині на місці водія, після його зупинки патрульними, є беззаперечним свідченням керування ним транспортним засобом до пред`явлення йому поліцейським вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння.

Втім, після неодноразово наголошеної вимоги пройти огляд на стан сп`яніння та приїзду швидкої допомоги на місце події, ОСОБА_1 не лише надає пояснення іншого змісту «я йшов до БСМП», «був інший водій, але він збіг», а ще відмовляється від належності йому транспортного засобу, але в подальшому все ж таки визнає, що зупинений автомобіль зареєстрований за ним. Таким чином демонструє поведінку, яка не лише не відповідає обстановці, а ще є такою, що не узгоджується з добросовісністю дій та не узгоджується з принципом «заборони суперечливої поведінки».

Тобто враховуючи принцип «заборони суперечливої поведінки», який вимагає від особи діяти добросовісно, суддя першої інстанції, на переконання апеляційного суду, правильно врахував, що у відповідності до статті 251 КУпАП працівниками поліції надана уся сукупність доказів, які свідчать про те, що автомобіль, який належить ОСОБА_1 рухався під його керуванням, яке особа здійснювала з явними ознаками алкогольного сп`яніння, про що свідчить і неможливість ОСОБА_1 координувати свої дії, після того, як він вийшов з автомобіля та змушений був обпертися о багажник транспортного засобу задля дотримання рівноваги.

Разом з тим, захисниця стверджувала про відсутність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, посилаючись на відсутність законних підстав у поліції для зупинки транспортного засобу, яким він керував, що не узгоджуються не лише з матеріалами справи, а ще є такими, що суперечать іншим доводам адвокатки стосовно відсутності факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

По-перше, про порушення ПДР при керуванні ОСОБА_1 повідомлено йому як водію відразу, після зупинки автомобіля та ним заперечень з цього приводу не висловлено, а лише прокоментовано в скорочений спосіб, який відповідає адекватному коментарю, «що островок безпеки проїхав трохи з порушенням».

По-друге, сам факт порушення водієм пункту 2.5 ПДР є достатньою підставою для накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого нормами КУпАП, і не залежить від підстав зупинки транспортного засобу, так як вимагає від уповноважених осіб лише встановити факт керування цією особою таким засобом з явними ознаками сп`яніння. Тобто факт порушення водієм інших ПДР не впливає на наявність чи відсутність в його діях складу іншого правопорушення, яке передбачене пунктом 2.5 ПДР, та що є предметом апеляційного перегляду.

Посилання захисниці на судову практику КАС в складі ВС, зокрема, на постанову від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17, не є преюдицією під час розгляду судом справ за складеним протоколом про адміністративне правопорушення, оскільки правовідносини, які виникають у зв`язку з оскарженням особою постанови про накладення адміністративного стягнення іншим компетентним органом, який є відмінним від суду, та розгляд судом справи про адміністративне правопорушення на підставі складеного протоколу про його вчинення, врегульовані різними видами судочинства, а також свідчать про те, що зміст постанови ВС піддано захисницею вільній трактовці, так як правових висновків судове рішення ВС не містить.

Такими же безпідставними є доводи захисниці про безпідставність пред`явлення інспектором патрульної поліції вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння до ОСОБА_1 , як військовослужбовця, що керував транспортним засобом, так як ці доводи не ґрунтуються на матеріальному законі, оскільки статтею 266? КУпАП регулюється інший порядок проходження огляду на стан сп`яніння військовослужбовцями, які здійснили дії пов`язані з порушенням громадського порядку або порядку управління, тобто вчинили військові адміністративні правопорушення, диспозиції яких перелічені у главі 13-Б КУпАП, зокрема, передбачені статтею 172-20 КУпАП.

Крім того, за положеннями пунктів 3 і 4 «Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду», що затверджено на підставі постанови КМ України №32 від 12 січня 2024 року визначається спеціальний порядок проведення огляду військовослужбовців/військовозобов`язаних, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), або перебувають у стані сп`яніння на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, в усіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Сам порядок проведення огляду на стан сп`яніння та складення протоколу здійснюється у відповідності до статті 266? КУпАП та «Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду», затвердженого постановою КМ України №32 від 12 січня 2024 року, положення яких є взаємопов`язаними та логічно викладеними.

В той же час відносно ОСОБА_1 складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення в порядку глави 10 КУпАП, тобто за вчинення адміністративного правопорушення на транспорті, де суб`єкт визначається не за родом професійної діяльності, а виключно за досягненням віку, з якого наступає відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення.

За таких обставин наявність у ОСОБА_1 статусу військовослужбовця під час керування ним транспортним засобом не є підставою для відмови від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену частиною 1 статті 130 КУпАП. Така відмова за внесеними змінами до статті 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, які є чинними, як на час події, так і на час розгляду справи, фіксується поліцейськими за допомогою технічних засобів відеозапису, а за їх відсутності у присутності двох свідків.

Тому посилання захисниці на відсутність у справі про адміністративне правопорушення належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, не є слушними.

За положеннями статті 251 КУпАП докази у справах про адміністративні правопорушення не поділяються на допустимі та не допустимі, а досліджуються усі в своїй сукупності та на їх підставі встановлюється наявність чи відсутність самого адміністративного правопорушення, а також винність даної особи в його вчинені.

Отже, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захисниці Одинцовій Я. В. строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисниці Одинцової Я. В. залишити без задоволення, а постанову судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча О. О. Ямкова