Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №297/2518/23 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/2518/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 березня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 листопада 2023 року, ухвалене головуючим суддею Ільтьо І.І., в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди

встановив:

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим ОСОБА_1 в соціальній мережі «Facebook» шляхом опублікування наклепницької публікації поширив про позивача недостовірну наступну інформацію: «СБУ викрила головного редактора закарпатського інтернет видання на пропагуванні «руского міра» та виправдованні збройної агресії рф проти України. Як встановили слідчі Управління СБУ в Закарпатській області, до протиправної діяльності причетний закарпатець, який є головним редактором видання ОСОБА_3 . За даними СБУ, він створив низьку інформаційних ресурсів, у тому числі сайт та спільноти в соціальних мережах, де активно просував антидержавні проросійські наративи та агітував підтримувати російську агресію. Сам же ОСОБА_4 заперечує свою причетність…».

Позивач вважає, що відповідач порушив його особисті немайнові права, зокрема право на повагу до гідності та честі, право на недоторканість ділової репутації. Поширення в соціальній мережі «Facebook», недостовірної інформації мало на меті опорочення честі і гідності та ділової репутації позивача як громадянина та журналіста.

У зв`язку з вищенаведеним просив суд визнати недостовірною вказану інформацію, зобов`язати відповідача спростувати поширену недостовірну інформацію та стягнути з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 листопада 2023 року задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь та репутацію, інформацію, яка була поширена в соціальній мережі «Facebook» на сторінці групи «Громадський форум Берегівщини» ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме «Як встановили слідчі Управління СБУ в Закарпатській області, до протиправної діяльності причетний закарпатець, який є головним редактором видання ОСОБА_3 . За даними СБУ, він створив низьку інформаційних ресурсів, у тому числі сайт та спільноти в соціальних мережах, де активно просував антидержавні проросійські наративи та агітував підтримувати російську агресію».

Зобов`язано ОСОБА_1 у 5-денний строк після набрання судовим рішенням в цій справі законної сили спростувати поширену ним недостовірну інформацію шляхом опублікування у соціальній мережі «Facebook» на сторінці групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » тексту наступного змісту: «Інформація та факти, поширені ОСОБА_1 на ресурсі «Громадський форум Берегівщини» за ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме «Як встановили слідчі Управління СБУ в Закарпатській області, до протиправної діяльності причетний закарпатець, який є головним редактором видання ОСОБА_3 . За даними СБУ, він створив низьку інформаційних ресурсів, у тому числі сайт та спільноти в соціальних мережах, де активно просував антидержавні проросійські наративи та агітував підтримувати російську агресію» є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижують його честь, гідність та журналістську репутацію ОСОБА_2 .

У решті вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати понесені ним при зверненні до суду в сумі 1073,60 грн.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов помилкового висновку, не встановив всіх обставин справи, не досліджено та не надано належної оцінки доказам по справ, висновки суду не відповідальності обставинами справи.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов до неправильних висновків, що позивачем доведене належними та достатніми доказами, що інформація була поширена саме відповідачем і він є автором такого інформаційного матеріалу, користувачем веб-сторінки соціальної мережі «Facebook» та учасником (редактором) сторінки «Громадський форум ОСОБА_5 ».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в соціальній мережі «Facebook» на сторінці групи «Громадський форум Берегівщини» ОСОБА_1 інформував читачів: «СБУ викрила головного редактора закарпатського інтернет видання на пропагуванні «руского міра» та виправдуванні збройної агресії рф проти України. Як встановили слідчі Управління СБУ в Закарпатській області, до протиправної діяльності причетний закарпатець, який є головним редактором видання ОСОБА_3 . За даними СБУ, він створив низьку інформаційних ресурсів, у тому числі сайт та спільноти в соціальних мережах, де активно просував антидержавні проросійські наративи та агітував підтримувати російську агресію. Сам же ОСОБА_4 заперечує свою причетність…».

Відповідно до витягу з Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності газета «Карпатская панорама» є друкованим засобом масової інформації, а головний редактор газети «Карпатська панорама»: ОСОБА_2 .

Постановою начальника СД Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області Боднар В.В. від 22.08.2022 року кримінальне провадження №120220780600000191 від 09.06.2022 за підозрою ОСОБА_2 закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 111-1 ч. 1 КК України на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 9-10).

ОСОБА_2 зазначає, що відповідач у справі оприлюднив недостовірну інформацію, неправдиву та такі відомості, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію, чим завдали шкоди його особистим немайновим правам.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини "Lingens v. Austria", заява № 9815/82, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе (§ 46).

За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто поширює інформацію, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів тощо.

Отже, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження щодо позивача. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

Позивач звернувся до суду за захистом порушено свого права щодо поширення відповідачем відомостей, які не відповідають дійсності та порочать його честь, гідність та ділову репутацію.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними доказами позивачем доведено, що ОСОБА_1 , поширив неправдиву та недостовірну інформацію, що порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції вважав доведеними позовні вимоги ОСОБА_6 та дійшов до висновку про задоволення таких.

Однак повністю погодитися з таким висновком суду апеляційний суд не може з огляду на наступне.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) міститься висновок про те, що «відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) міститься висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.».

Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Як слідує з позовних вимог ОСОБА_6 вказував, що ОСОБА_1 в соціальній мережі «Facebook», на сторінці групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » розмістив недостовірну інформацію, яка не відповідає дійсності щодо позивача.

Однак, власник веб-сайту групи «Громадський форум Берегівщини» до участі у справі в якості відповідача/співвідповідача не залучений, клопотань про заміну відповідача (залучення співвідповідачів) позивач не заявляв.

Вказаного судом першої інстанції не було враховано, тому передчасно дійшов висновку про задоволення позову.

Оскільки до участі в справі не було залучено співвідповідача - власника веб-сайту групи «Громадський форум Берегівщини», а тому, вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний (неповний) суб`єктний склад співвідповідачів.

Разом з тим, за повідомленням Берегівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області від 07 лютого 2026 року за № 58/23.1- 25 позивач ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, про що свідчить актовий запис №287 від 02 лютого 2025 року.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За приписати ч.ч. 1, 3 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Оскільки у цій справі позивач помер, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва, так-як відносяться до особистих немайнових прав, що нерозривно пов`язані з позивачем, та через це не входять до складу спадщини, а тому, провадження в справі слід закрити.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 255, 374, 377, 382-384 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у даній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди – закрити у відповідності до приписів пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України, у зв`язку з настанням смерті ОСОБА_2 , так як спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 березня 2026 року .

Головуючий:

Судді: