Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №683/439/25 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/439/25

2/683/20/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Бондарчук Л.А.

секретаря Поважнюк Т.В.

з участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката Кравчука В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/439/25, 2/683/20/2026 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів,

установив:

11 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення батьківства.

На обґрунтування позову вказує, що вона та відповідач з 2010 року мала відносини із відповідачем та у 2016 році завагітніла. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Його батьком є відповідач, однак в органах РАГСу запис про народження був зроблений з її слів у відповідності з ч.1 ст.135 СК України, тому ОСОБА_4 було надано прізвище « ОСОБА_5 », а по-батькові записано вірно - « ОСОБА_6 ». Позивачка зазначає, що ОСОБА_2 ставиться до ОСОБА_4 як до сина - забирав його з пологового будинку, надав допомогу на його утримання, купував необхідні речі, сам вибрав йому ім`я та із своїми родичами був на хрещенні.

1 квітня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог та просила стягнути на її користь аліменти на сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, посилаючись на те, що на даний час відповідач не надає жодної матеріальної допомоги на утримання сина.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 направив до суду заяву, про визнання позову в частині позовних вимог про визнання батьківства та проведення судового засідання у його відсутності, оскільки проходить службу у військовій та знаходиться у зоні проведення бойових дій.

Заслухавши учасників процесу, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині позову про встановлення батьківства в порядку, визначеному ч.4 ст.206 ЦПК України, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Так, судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_7 . Відповідач є батьком дитини, однак він не оформляв в органах РАГСу своє батьківство. У зв`язку з чим при реєстрації народження, відомості про батька записані у відповідності з ч.1 ст.135 СК України.

Відповідно до ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно зі ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.

Відповідно до роз`яснень п.9 Постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено) (п. 9 постанови Пленуму).

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Допитані в судовому засіданні свідки, зокрема ОСОБА_8 , яка є рідною сестрою відповідача, суду пояснила, що її брат ОСОБА_2 дійсно є батьком ОСОБА_4 , він називає його батьком, у них гарні відносини. Вона є хрещеною мамою ОСОБА_4 . Під час хрещення також був ще один їх рідний брат. Свідок вказала, що коли ОСОБА_1 завагітніла її брат дуже цьому був радий та вихвалявся, що у нього буде син.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердила, що дійсно ОСОБА_2 завжди вів себе як батько ОСОБА_4 , дитина називає його не інакше як тато.

На підтвердження свої вимог позивачкою надано світлини із хрещення дитини, де свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердила свою присутність та відповідача, а також свідоцтво про хрещення де зазначено, що хрещення було над ОСОБА_10 .

З урахуванням викладеного, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог про визнання батьківства суд приходить до висновку про доведеність факту батьківства, а тому позовні вимоги про визнання батьківства підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стаття 183 Сімейного кодексу передбачає можливість стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 Сімейного кодексу України).

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що відповідач є працюючою людиною, не має на утриманні інших осіб і має об`єктивну можливість виплачувати аліменти на утримання дитини.

В теперішній час дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні, відповідач в добровільному порядку не надає матеріальну допомогу на утримання сина, тому з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища сторін та дитини з відповідача необхідно стягнути аліменти на користь позивачки на утримання дитини у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи 18 серпня 2025 року і до повноліття дитини.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов задоволити.

Визнати батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.

Внести зміни до актового запису №188 від 19 січня 2017 року про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказавши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.

Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 лютого 2025 року і до повноліття дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 10 березня 2026 року.

Суддя