Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №523/9874/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/9874/25

Провадження №2/523/2632/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого – судді Малиновського О.М.

при секретарі – Березніченко В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в місті Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами в яких просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ї батька, ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складалася з частини зазначеного вище житлового будинку, яка належав йому на підставі договору купівлі-продажу від 12.02.1971р. Так як будинок був придбаний під час перебування ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з її матір`ю, ОСОБА_3 , то такий є спільною сумісною власністю подружжя. Спадкоємцями першої черги були вона, як дочка померлого, та ОСОБА_3 , як дружина.

Внаслідок помилки у по-батькові в актовому записі про смерть ОСОБА_2 та відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, вони звернулися до суду та рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07.08.2000р. за нею, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було визнано право власності в рівних частках на житловий будинок АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з частини означеного житлового будинку. Вона, як спадкоємець першої черги звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Водночас, внаслідок відсутності правовстановлюючих документів на спадкову частину житлового будинку їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 09.06.2025р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження,

Ухвалою суду від 15.08.2025р. за клопотанням представника позивача витребувані копії спадкових справ.

Ухвалою суду від 16.12.2025р. підготовче судове засідання закрито, розгляд справи призначений за участю сторін.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. Її представник, адвокат Зуєва І.І. направила до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляду справи за їх відсутності.

Виконавчий комітет Одеської міської ради не забезпечив участі свого представника у судовому засіданні. Про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

За письмовою згодою представника позивача та за відсутності відзиву на позовну заяву, справу розглянуто в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ).

За заявою ОСОБА_1 від 16.04.2024р. про прийняття спадщини, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мазаратій І.В. була заведена спадкова справа №14 до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Факт родинних відносинах між ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_5 , а як наслідок віднесення позивача до першої черги спадкування, підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

На підтвердження факту належності ОСОБА_3 на праві власності частини житлового будинку АДРЕСА_1 , спадкоємцем ОСОБА_1 приватному нотаріусу надано рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07.08.2000р..

Так, досліджуючи вказане рішення від 07.08.2000р. у справі № б/н, судом встановлено, що рішення суду були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , визнано за ними право власності по частині на житловий будинок АДРЕСА_1 . Внесені зміни до актового запису №1061 про реєстрацію шлюбу, зазначивши « ОСОБА_2 ».

Рішення суду було зареєстровано в КП «ОМБТІ» 21.07.2001р., під №20886, стор.273,кн.204.

Водночас, згідно відповіді голови Суворовського районного суду м. Одеси від 27.08.2024р. № 5/1423 на запит приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мазаратій І.В., цивільна справа за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Суворовського райвиконкому м. Одеси про визнання права власності в порядку спадкування та внесення змін до актового запису до Суворовського районного суду м. Одеси за 2000рік не надходила та не реєструвалася.

Довідкою архіваріуса від 11.03.2026р. також підтверджено відсутність в архіві матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Суворовського райвиконкому м. Одеси про визнання права власності в порядку спадкування та ухвалення у такій справі рішення суду.

При вирішенні даної справи, суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Положення про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Згідно з підпунктом 4.18. пункту 4 глави 10 розділу II Положення, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Аналіз наведених норм вказує на те, що правовою підставою для набуття права власності на спадкове нерухоме майно є видача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Позивач, звертаючись із позовними вимогами до суду, самостійно обирає спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що спадкодавець - її мати, ОСОБА_3 є власником частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення суду 07.08.2000р., однак вона не має можливості надати правовстановлюючий документ на житловий будинок, внаслідок чого нотаріусом їй було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. У зв`язку з цим просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок в цілому.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із усталеною судовою практикою власник майна має пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджені відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється.

Отже, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, способу для відновлення порушеного права власника.

Відсутність правовстановлюючого документа та неможливість його відновлення може бути підставою для вирішення в судовому порядку питання про визнання права власності в порядку спадкування.

Водночас, відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Слід зазначити, що стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності».

Отже на підставі статті 392 ЦК України у даній конкретній справі право власності на спадковий житловий будинок може бути визнано за спадкоємцем ОСОБА_1 лише у випадку, якщо буде підтверджено, що спадкодавець, ОСОБА_3 на законних підставах набула право власності під час свого життя та таке право залишалося на час її смерті на такий будинок.

Разом з тим, як встановлено судом та не спростовано позивачем ОСОБА_1 належними, допустимими та достатніми доказами, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07.08.2000р. судом не ухвалювалося, справа за позовними вимогами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не реєструвалася та не заводилася.

Відтак, позивачем по справі не доведений факт виникнення у ОСОБА_3 права власності на частину будинку АДРЕСА_1 на встановлених на той час законних підставах.

Посилання представника позивача у позовній заяві на те, що рішення суду від 07.08.2000р. має гербові печатки та було зареєстровано в КП «ОМБТІ», а відтак право власності виникло на законних підставах суд відхиляє, так як такі дії є наслідковими від виникнення права власності на об`єкт нерухомості на законних підставах.

Не заслуговують на уваги і посилання про те, що в суді не збереглись матеріали справи в межах якої було ухвалено рішення, з огляду на те, що згідно відомостей архіву суду такі матеріли взагалі були відсутні.

Відтак, суд дійшов висновку, що правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , як на частину, так і в цілому на житловий будинок АДРЕСА_1 немає.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_6 не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12,13,76, 206,259, 263-265,268,280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом залишити без задоволення у повному обсязі.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач:

Виконавчий комітет Одеської міської ради, ЄДРПОУ 04056919, м. Одеса, Думська площа, буд.1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 11 березня 2026р.

Суддя