Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №523/14657/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/27/26

Номер справи місцевого суду: 523/14657/23

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря – Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 20 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

- про визнання такою, що не підлягає виконанню постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року по справі №523/14657/23, -

встановив:

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн.

З вказаної постанови вбачається, що13 серпня 2023 року біля 13 год. 25 хв., гр. ОСОБА_1 , рухаючись за адресою: м. Одеса, вул. Балтська дорога, 61, керував транспортним засобом марки «MAN TGX 26.480», державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку відмовився, відмова зафіксована на ПВР №471178, 471950.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу

Постановою Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП залишено без змін.

16 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою, про визнання такою, що не підлягає виконанню постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року по справі № 523/14657/23. В обґрунтування заяви послався на те, що постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.09.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 17000 грн., з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк один рік та стягнення судового збору в розмірі, що становить 536,80 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 27.11.2024 постанова Суворовського районного суду м. Одеси від 12.09.2023 залишена без змін, а тому 27.11.2024 набрала законної сили.

Станом на 15.04.2025 року відсутня інформація про те, що постанова Суворовського районного суду м. Одеси від 12.09.2023 року звернута до виконання протягом 3-х місяців з дня набрання нею законної сили. Дана обставина підтверджується даними автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Постановою Пересипського районного суд ум. Одеси від 20 травня 2025 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про визнання такою, що не підлягає виконанню постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року року по справі № 523/14657/23 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Пересипського районного суд ум. Одеси від 20 травня 2025 року представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій зазначила, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

Статтею 303 КУпАП встановлені спеціальні строки звернення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання, які становлять 3 місяці з дня винесення постанови, а у разі оскарження, перебіг строку давності зупиняється до розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду вважається звернутою до виконання, коли орган, який її виніс вручає або надсилає її’ копію відповідній особі або органу, уповноваженому безпосередньо її виконувати. Обставина надсилання та отримання судового акту уповноваженим органом і є юридичним фактом, що має значення для встановлення чи підлягає цей акт виконанню цими органами.

Стадія виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є заключною і проходить у два етапи: звернення постанови до виконання; і безпосереднє її виконання.

В оновленій редакції заяви ОСОБА_1 просив суд: визнати постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2024 року відносно ОСОБА_1 , проголошену в рамках справи №523/14657/23 такою, що не підлягає виконанню у зв`язку із закінченням строку давності звернення її до виконання; звільнити ОСОБА_1 від адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. та позбавлення права керувати транспортним засобом на 1 рік, накладеного постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2024 року за ч. 1 ст.130 КУпАП у зв`язку із закінченням строків давності звернення цієї постанови до виконання.

Жодним спеціальним законом зміни до КУпАП України щодо строків, визначених ст. 303 КУпАП не внесені.

Докази, наявні у справі підтверджують юридичний факт, що постанова суду не перебуває на виконанні у жодному органі, уповноваженого на його виконання, а тому застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про виконавче провадження» є помилкою. Положення Закону України «Про виконавче провадження» не можуть бути спеціальним нормативно-правовим актом у спірних правовідносинах з підстав наведених вище.

Строк звернення до виконання сплив ще 27.02.2025 року, а тому постанова Суворовського районного суду м. Одеси від 27.11.2024 року, проголошена у справі № 523/14657/23 не підлягає виконанню, а ОСОБА_1 має бути звільнений від адміністративного стягнення у зв`язку із закінченням строків давності звернення її до виконання. Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою визнати постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2024 року відносно ОСОБА_1 , проголошену в рамках справи № 523/14657/23 такою, що не підлягає виконанню у зв`язку із закінчення строку звернення її до виконання, звільнити ОСОБА_1 від адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. та позбавлення права керувати транспортним засобом на один рік.

Одеський апеляційний суд належним чином сповіщав ОСОБА_1 та його представника про розгляд справи на 28.01.2026 року на 10:30 год.

28.01.2026 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності адвоката Бикової О.В.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на те, що відповідно до п. 47 постанови Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 260/2595/22 особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено п. 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання. Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що клопотання представника ОСОБА_1 про визнання такою, що не підлягає виконанню постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року задоволенню не підлягає.

Крім того слід зазначити наступне.

Згідно ст. 304 КУпАП, питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

За загальним правилом не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень (ст. 303 КУпАП).

Згідно до ч. 4 ст. 299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Як зазначено в ч. 1 ст. 317 КУпАП, постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції, зазначеними у п. 2-4 ч. 2 ст. 222 цього Кодексу.

Ст. 318 КУпАП передбачає, що у разі винесення постанови про позбавлення права керування транспортним засобом вилучене посвідчення водія особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, не повертається.

Відповідно до п.п. 4, 6 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення, затвердженого постановою КМУ №1086 від 17.12.2008 року в редакції, діючої на час розгляду судом справи про адміністративне правопорушення, у разі вчинення правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, складається протокол про адміністративне правопорушення у двох примірниках і тимчасово вилучається посвідчення водія, про що робиться запис у протоколі. Тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом та успішного складення в Державтоінспекції теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ст. 321 КУпАП судноводії і особи, що порушили правила полювання, вважаються позбавленими спеціального права з дня винесення постанови про позбавлення цього права. Якщо зазначені особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа.

Ця норма закону застосовується також до водіїв транспортних засобів.

Після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, повертаються в установленому порядку вилучені в неї документи. Вилучене посвідчення водія транспортного засобу повертається особі, яку було позбавлено права керування транспортними засобами, після успішного складання нею у Державній автомобільній інспекції, іспитів для отримання права керування.

Тобто мається на увазі, що на момент винесення судом постанови про позбавлення особи права керування транспортним засобом посвідчення водія у такої особи повинно бути вже вилучено працівниками МВС, а якщо посвідчення водія по якій-то причині не вилучено, то строк виконання постанови відраховується з моменту здачі особою посвідчення водія або його примусового вилучення.

Статтею 302 КУпАП передбачено, що за наявності обставин, зазначених у п. 5, 6 і 9 ст. 247 цього Кодексу, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.

Підстав для припинення виконання постанови суду про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, передбачених п. 5,6 і 9 ст. 247 КУпАП, судом не встановлено.

Інших обставин, які припиняють виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає.

Крім того, приймаючи до уваги те, що у відповіді Управління патрульної поліції в Одеській області зазначено, що інформацію з постанов Суворовського районного суду м. Одеси від 12.09.2023 року та Одеського апеляційного суду від 27.11.2024 року було внесено до інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» з Єдиного державного реєстру судових рішень в режимі повного доступу.

Таким чином постанова Суворовського районного суду м. Одеси від 12.09.2023 року та постанова Одеського апеляційного суду від 27.11.2024 року перебувають на виконанні., а тому у суду відсутні підстави для визнання постанови такою, що не підлягає виконанню.

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційна інстанція, вірно дійшов висновку про те, що заява ОСОБА_1 про визнання такою, що не підлягає виконанню постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12.09.2023 року, оскільки дана заява безпідставна та не ґрунтується на законі.

Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 20 травня 2025 року про визнання такою, що не підлягає виконанню постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року по справі №523/14657/23 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова