Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №496/2561/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2618/26

Справа № 496/2561/24

Головуючий у першій інстанції Портна О.П.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 квітня 2025 року

у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат

встановив:

26 березня 2024 року Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з

ОСОБА_1 430069,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

31 січня 2023 року відповідачка звернулася до позивача із заявою №248 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, до якої долучила довідку №5-125/23 від 17 січня 2023 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану Територіальним управління ДСА в Одеській області.

На підставі вказаної вище заяви, рішенням від 06 лютого 2023 року відповідачці проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01 лютого 2023 року із розрахунку 80% суддівської винагороди (97743 грн), що становить 78194,40 грн.

На підставі заяви від 13 січня 2020 року та доданої до неї довідки про суддівську винагороду від 26 грудня 2019 року №5-3409/16 станом на 02 січня 2020 року відповідачці проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2020 року.

10 жовтня 2023 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України з листом стосовно перевірки та надання роз`яснень щодо правильності проведеного перерахунку відповідачці.

05 грудня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області винесено рішення №155350016148 про відмову відповідачці в перерахунку пенсії відповідно до заяви від 31 січня 2023 року №248, зважаючи на те, що їй проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2022 року та після 18 лютого 2020 року складові суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не змінювалися.

Зважаючи на те, що у зв`язку з вказаними вище обставинами за період з 01 лютого 2023 року по 31 грудня 2023 року виникла переплата пенсії в сумі 430069,20 грн, позивачем винесено рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 21 грудня 2023 року №4300.

Позивач надіслав на адресу відповідача лист від 22 грудня 2023 року з пропозицією повернути вказані вище кошти, однак ці кошти ОСОБА_1 добровільно не повернула.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області посилаючись на обставини якими обґрунтовується позов, вважає помилковим висновок суду про відмову в задоволенні позову з підстав наведених в оскаржуваному рішенні, тому просить скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідачка не скористалася.

Днем вручення судової повістки є день: отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п.п.2,3 ч.8 ст. 128 ЦПК України).

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (ч.5 ст. 130 ЦПК України).

Про дату, час і місце розгляду справи Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомлене, шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінету особи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. 17 лютого 2026 року представниця скаржника подала заяву у якій просить розглянути справу за відсутності представника позивача.

Судова повістка надіслана засобами поштового зв`язку на адресу відповідачки ОСОБА_1 повернута на адресу суду без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Учасники справи будучи належним чином повідомленим чином про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю — доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає.

Судом встановлено, що 31 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою 248 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 10), яка відповідно до копії розписки-повідомлення прийнята 31 січня 2023 року і зареєстрована за № 248 (а.с. 11).

Відповідно до копії довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 17 січня 2023 року суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 97743 грн (а.с. 12)

06 лютого 2023 року Малиновським об`єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі прийнято рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 та призначено з 01 лютого 2023 року по 21 червня 2023 року пенсію в розмірі 78194,40 гривні, а з 22 червня 2023 року та довічно пенсію в розмірі 78194,40 грн (а.с. 13).

В листі ГУ ПФУ в Одеській області від 10 жовтня 2023 року за вих. № 1500-0304-5/142928 зазначено, що право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01 лютого 2023 року відсутнє, оскільки проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2020 року, та після 18 лютого 2020 року складові суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не змінювались (а.с. 14).

Листом від 09 листопада 2023 року за вих. № 2800-030102-9/63317, Пенсійний фонд України погодився з позицією ГУ ПФУ в Одеській області щодо відсутності права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у 2023 році ОСОБА_1 (а.с. 15).

Рішенням № 951160170212 від 05 грудня 2023 року «Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 », прийняте відділом перерахунків пенсій № 4 Управління пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ в Донецькій області, відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до заяви 31 січня 2023 року №248, яке обґрунтовано тим, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Закону України №1402, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зернениями, що надходять після 18 лютого 2020 року, виникає згідно статті 142 Закону України №1402. Суддям у відставці, яким за зверненнями до 18.02.2020 перерахунок проведено з 01.01.2020 виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України №2453, перерахунок здійснюється при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020 (а.с. 18).

Відповідно до Додатку 2 до Порядку взаємодії підрозділів ГУ ПФУ в Одеській області при організації роботи щодо обліку, погашення, охоплення заходами стягнення та списання сум надміру виплачених пенсій – Реєстру особових рахунків, по яким розраховано переплати пенсій та які необхідно взяти на баланс, сума виявленої переплати пенсії ОСОБА_1 з вини спеціаліста, складає 430069,20 грн. Період за який розраховано переплату пенсії: 01 лютого 2023 року по 31 грудня 2023 року (а.с. 20).

Згідно з рішенням про прийняття суми переплати пенсії на облік від 21 грудня 2023 року № 4300, ОСОБА_1 одержує довічне грошове утримання в розмірі 39097,20 грн на місяць, установлено, що сума переплати 430069,20 грн згідно з довідкою відділу опрацювання документації № 1 ГУ ПФУ в Одеській області утворилася за період 01 лютого 2023 року по 31 грудня 2023 року (а.с. 21).

З індивідуального перерахунку вбачається, що за період з 01 лютого 2023 року по 31 грудня 2023 року ОСОБА_1 призначено, нараховано - 430069,20 гри та виплачено - 860138,40 грн (а.с. 22).

22 грудня 2023 року за вих. № 1500-0504-8/181246 управління виплат з питань ГУ ПФУ в Одеській області направило на адресу ОСОБА_1 лист з повідомленням про відмову у перерахунку пенсії та наявність переплати пенсії у сумі 430069,20 грн, а також з проханням надати заяву до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) щодо згоди на утримання переплати пенсії, або суми переплати внести добровільно на розрахунковий рахунок ПФУ (а.с. 23, 24).

Під час розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_1 повідомила, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі №420/13601/24 задоволено її позов до ГУ ПФУ в Одеській області та ГУ ПФУ в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії (а.с. 71).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі №420/13601/24 позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення начальника відділу перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 951160170212 від 05 грудня 2023 року про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одеса № 9511601702012 від 12 грудня 2023 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року, виходячи з суддівської винагороди, яка станом на 19 лютого 2020 року складала 97 743 грн, з урахуванням виплачених сум. Вирішено питання про судові витрати. Це судове рішення набрало законної сили 26 червня 2025 року.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять достатніх та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 вчинила недобросовісні дії для невірного нарахування їй довічного грошового утримання судді у відставці, а тому підстав для його повернення не встановлено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку (ч.1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування – далі Закон).

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого)без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року при розгляді справи N 545/163/17 та постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі N 6-91цс14.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі N 753/15556/15-цтапостанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі N 607/4570/17-цзазначено, що: "правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року, "Онер`їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" від 08 квітня 2008 року, "Москаль проти Польщі" від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року і "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року та "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

За вимогами ст. ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19)).

Матеріали справи не містять відомостей, а позивачем усупереч ст.ст. 12,81 ЦПК України, що є його процесуальним обов`язком, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняттю рішення про здійснення надміру виплачених сум пенсійних виплат, здійснено внаслідок поведінки відповідачки, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені суми грошових коштів не підлягають поверненню. Документальних відомостей на підтвердження рахункової помилки зі своєї сторони, позивач також не надав.

З доказів, наданих позивачем убачається, що переплата виникла саме з виник спеціаліста відділу (а.с. 20), що спростовує доводи апеляційної скарги, які є ідентичними підставам позову.

Колегія суддів зауважує, що фактично у даному випадку підставою для звернення з цим позовом до суду слугувало рішення начальника відділу перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 951160170212 від 05 грудня 2023 року про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 .

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі N 753/11000/14-ц (провадження N 61-11сво17).

Колегія суддів враховує, що вказане вище рішення суб`єкту владних повноважень скасовано рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі №420/13601/24, яке набрало законної сили 25 червня 2025 року.

Отже, зважаючи на відсутність двох обов`язкових складових, за наявності яких відповідно до вимог статті 1215 ЦК України та статті 50 Закону можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії, а саме: рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності, зловживань з боку відповідача, суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вказаного вище позову.

Доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, колегія суддів відхиляє, оскільки повно та всебічно встановивши дійсний характер спірних правовідносин, суд дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, з вказаних вище підстав.

Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким надано належну правову оцінку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду з якими не погоджується скаржник.

Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано.

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: О.Ю. Карташов

М.В. Назарова