Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №947/34021/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/528/26

Номер справи місцевого суду: 947/34021/25

Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ

Назарової М.В.,

за участю секретаря - Соболєвої Р.М.,

захисника - адвоката Андрейківа Олега Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 гривень.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 23.08.2025 о 02.13 годині по вул. Люстдорфська дорога, 52 в м. Одесі керував транспортним засобом – електросамокатом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатору Драгер та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2025 року скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Доводами апеляційної скарги є те, що:

- обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не узгоджуються з іншими доказами по справі;

- він не керував транспортним засобом, працівники поліції не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 ;

- працівники поліції не оголошували наявність ознак алкогольного сп?яніння, що є грубим порушенням порядку проведення огляду на стан сп?яніння;

- 23.08.2025 о 02:13 годині працівники поліції підійшли до ОСОБА_1 та його знайомого ОСОБА_2 в момент, коли останній тримав кермо електросамоката, який не рухався, а ОСОБА_1 перебував в метрі від електросамоката;

- за даним фактом складено 2 протоколи про адміністративні правопорушення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, проте керувати одночасно вдвох одним самокатом не можна;

- відносно ОСОБА_2 також розглядалася справа (№ 947/34018/25), за результатами якої закрито провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП;

- заявника належним чином не повідомили про розгляд справи, що є порушенням прав, передбачених ч. 1 ст. 268 КУПАП.

До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що про наявність постанови дізнався випадково 16.01.2026, коли в своїй скриньці помітив лист з постановою про відкриття виконавчого провадження та самостійно ознайомився з текстом оскаржуваної постанови в ЄДРСР.

Крім того вказує, що повістки про дату, час та місце судового розгляду та оскаржувану постанову в жоден спосіб не отримував.

В судовому засіданні захисник Андрейків О.В. підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі та скасувати постанову суду першої інстанції.

ОСОБА_1 належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Постанова Київського районного суду м. Одеси винесена 19.11.2025 за відсутності ОСОБА_1 .

Про судове засідання, призначене на 19.11.2025, ОСОБА_1 судом сповіщено шляхом направлення поштового відправлення на адресу: вул. Олекси Довбуша (ст.н. вул. Декабристів) буд. 10, Вінниця, яке повернулося на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 14-14а).

До Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувану постанову надіслано судом: 01.12.2025, зареєстровано: 01.12.2025, забезпечено надання загального доступу: 02.12.2025.

За змістом ч. 1 ст. 285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів направлення копії постанови судом першої інстанції.

З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду 23.01.2026.

Зазначені обставини свідчать про те, що доводи заявника, викладені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, знаходять своє підтвердження, тому існують підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови районного суду як пропущеного з поважних причин.

Щодо суті апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (пункт 6 розділу І Інструкції).

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи винним правопорушника ОСОБА_1 суд вважав доведеною його вину матеріалами справи, разом з тимтакий висновок суду не підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи.

Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 431496 від 23.08.2025 зафіксовано, що 23.08.2025 о 02.13 годині по вул. Люстдорфська дорога, 52 в м. Одесі керував транспортним засобом – електросамокатом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатору Драгер та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України. Від підпису протоколу та надання пояснень відмовився (а.с. 1)

Згідно з направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.08.2025 – огляд не проводився (а.с. 7)

З відеозапису вбачається, що працівники поліції, підійшовши до ОСОБА_1 , який був разом з ОСОБА_2 , запитали: «Ви знаєте, що території м. Одеса діє комендантська година?», на що ОСОБА_2 повідомив, що не має вибору, потрібно додому (02:14:36 хв). Прибувши до відділення поліції, поліцейський запропонував пройти перевірку на місці або прослідувати до медичного закладу, на що ОСОБА_1 відмовився, зазначивши: «Ні…я не їхав за кермом» (02:02:22 хв).

Оцінюючи доводи скарги, що відсутній факт керування ОСОБА_1 електросамокатом, апеляційний суд вказує таке.

Згідно із законодавством України, водій — це особа, яка керує транспортним засобом і має при собі посвідчення водія (або інший відповідний документ, що підтверджує право на керування) відповідної категорії. Це поняття визначено у Правилах дорожнього руху, які базуються на Законі України «Про дорожній рух».

Порівняно з протоколом про адміністративне правопорушення, такий доказ як відеозапис, долучений до протоколу, з огляду на конструкцію ст. 266 КУпАП має перевагу під час встановлення фактичних обставин справи та оцінці доказів, оскільки йому законодавець надає вирішальне значення.

Апеляційний суд, дослідивши додані до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з портативних відеореєстраторів працівників патрульної поліції, зазначає, що останніми не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 електросамокатом 23.08.2025 о 02.13 годині по вул. Люстдорфська дорога, 52 в м. Одесі, останній стояв близько за метр від електросамоката та відразу заперечував факт керування.

Слушним є довід скарги, що уповноваженими особами одночасно складені два протоколи про адміністративне правопорушення відносно двох осіб як водіїв транспортного засобу за однією і тією ж подією, в той час, місці та тим самим електросамокатом – щодо ОСОБА_1 та щодо ОСОБА_2 , що не узгоджується із технічної можливістю одночасно двома особами приводити у рух електросамокат.

Згідно з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2025 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. (справа № 947/34018/25).

Вказана постанова набрала законної сили та має преюдиційне значення для суду під час розгляду цієї справи.

Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

Тобто судом надана оцінка діям ОСОБА_2 як водія транспортного засобу, а саме електросамокату, який фігурує в даній справі, по подіях 23.08.2025 о 02 годині 13 хвилин у м. Одесі по вул. Люстдорфська дорога, 52.

Натомість, в Україні діє принцип індивідуалізації відповідальності покарання.

При цьому, необхідною умовою для притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є встановлення всіх обов`язкових ознак даного правопорушення, в тому числі й об`єктивної сторони даного правопорушення, яка полягаєу відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Апеляційний суд погоджується з доводом апеляційної скарги про відсутність керування ОСОБА_1 електросамокатом, тому він не є водієм в розумінні п. 1.10 ПДР, і таке свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 .

Щодо доводів скарги, що ОСОБА_1 належним чином не повідомили про розгляд справи, що є порушенням прав, передбачених ч. 1 ст. 268 КУПАП, апеляційний суд вказує, що його права наразі забезпечені шляхом надання йому можливості бути вислуханим апеляційним судом під час апеляційного перегляду постанови суду та отримати відповіді на свої аргументи щодо незгоди із судовим рішенням.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення слід також враховувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) де серед іншого, зазначено, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

У рішенні ЄСПЛ від 2.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, а саме відсутністю належних доказів, які б у своїй сукупності «поза розумним сумнівом» підтверджували факт керування ОСОБА_1 електросамокатом, висновки суду першої інстанції щодо підтвердження факту наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є передчасними, а тому апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених скаржником доводів апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 289, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2025 року скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова