Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №473/865/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/865/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

"12" березня 2026 р. місто Вознесенськ

Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Н.Б., за участю секретаря судових засідань Нікітченко М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (неповнолітній на момент вчинення правопорушення), проживає за адресою АДРЕСА_1

В С Т А Н О В И В:

У протоколі серія ЕПР1 №599078 від 23.02.2026 року поліцейським, який його склав, зазначено, що: «23.02.2026 року близько 15:40 год. м.Вознесенськ вул.Київська 286 водій, керуючи т/з ВАЗ 217030 НОМЕР_1 без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким тз, правопорушення вчинено повторно протягом року протокол серії ЕПР1 номер 325490 від 10.05.2025 р.».

Посадовою особою поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п.2.1 а) ПДР України та за ч.5 ст.126 КУпАП.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, надав заяву, в якій просив слухати справу без його участі.

Крім протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №599078 від 23.02.2026 року поліція надала копію постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22.05.2025 р., отриману в повному доступі з ЄДРСР, згідно якої стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП було застосовано захід впливу згідно із ст.24-1 КУпАП у виді попередження.

Згідно довідок УПП від 23.02.2026 р. ОСОБА_1 не отримував (не має) посвідчення водія на право керування транспортними засобами, а ТЗ ВАЗ 217030 н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 .

Також судом оглянуто відеозапис, наданий поліцією, з якого встановлено, що ОСОБА_1 після зупинки за перевищення швидкості повідомив поліції, що йому ще немає 18 років та що він не має посвідчення водія, проте навчається. Поліцейський питає де батьки, той говорить дома, тут, проте на відео законні представники відсутні та їх права їм не роз`яснено. Законні представники поліцією не залучені та неповнолітній опитується поліцейськими в їх відсутності. Не роз`яснено неповнолітньому й право на обов`язкову участь захисника. Проте поліцейські оформлюють матеріали на водія.

Вирішуючи справу стосовно ОСОБА_1 , суд враховує наступне.

Відповідно до ст.221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, підвідомчі судам.

Як встановлено із даних про особу ОСОБА_1 в межах протоколу про адміністративне правопорушення, на момент події, яка в ньому зазначена, ОСОБА_1 був неповнолітнім.

Ст.12 КУпАП передбачено, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

У цій справі відсутні докази про залучення законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст.270 КУпАП.

Так адміністративна відповідальність за вчинення правопорушень, передбачених статтями 121-127 КУпАП, настає з шістнадцятирічного віку.

Проте правоохоронці під час складання протоколів про адміністративні правопорушення не ознайомили неповнолітнього ОСОБА_1 зі спеціальним правом, визначеним у статті 270 КУпАП, відповідно до якої його інтереси мають право представляти законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Також згідно з ч.2 ст.33 Закону України від 2 липня 2015 року

№ 580-VIII «Про Національну поліцію» проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Отже судом встановлено, що працівниками поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення було істотно порушено право неповнолітнього ОСОБА_1 на захист.

Установивши, що спілкуються з неповнолітнім, поліцейські були зобов`язані забезпечити прибуття на місце події законного представника, однак у порушення вимог ст.270 КУпАП, ч.2 ст.33 Закону України «Про Національну поліцію» цього не зробили».

Позаяк докази у справі здобуті з порушенням права на захист неповнолітнього - докази отримані в такий спосіб є недопустимими.

Також судом встановлено, що до матеріалів справи долучено копію постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22.05.2025 року про застосування до ОСОБА_1 як до неповнолітнього заходів впливу, передбачених ст.24-1 КУпАП, - за ч.2 ст.126 КУпАП у вигляді попередження, так як на момент вчинення правопорушення ОСОБА_1 був неповнолітнім.

Тоді як ч.5 ст.126 КУпАП передбачено адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Отже для притягнення особи до відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП має бути доведено, що вона повторно вчинила правопорушення та за правопорушення вчинене раніше особа піддавалася адміністративному стягненню за ч.2-ч.4 ст.126 КУпАП.

Види адміністративних стягнень визначено ст.24 КУпАП і до їх числа не належать заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх, які визначено ст.24-1 КУпАП, тому у даному випадку оскільки згідно постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22.05.2025 року до ОСОБА_1 застосовано заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП, у вигляді попередження, це означає, що він не притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, а отже ця постанова за ст.24-1 КУпАП не є підставою для кваліфікації його дій за ч.5 ст.126 КУпАП.

Так згідно із ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Ст.24 КУпАП визначено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

1) попередження;

2) штраф;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

5-1) громадські роботи;

6) виправні роботи;

6-1) суспільно корисні роботи;

7) адміністративний арешт;

8) арешт з утриманням на гауптвахті.

Отже до адміністративних стягнень ст.24 КУпАП не віднесено заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх згідно ст.24-1 КУпАП.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, виходячи з положень ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Те, що правопорушення вчинено повторно – має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч.2 ст.251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку органами Національної поліції.

Згідно із п.3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року №1395: «повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП)».

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти росії» (Malofeyeva v.Russia), заява №36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти росії» (Karelin v. Russia), заява №926/08) у випадку «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Системний аналіз норм ст.126 КУпАП, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення у виді штрафу та обмеження у користуванні водійськими правами, дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням/обвинуваченням.

Кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч.2 ст.6 Конвенції, та заборону подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст.4 Протоколу 7 до Конвенції).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.

Відповідно до ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Оскільки ОСОБА_1 не притягувався до відповідальності та адміністративне стягнення стосовно нього за ч.2 ст.126 КУпАП накладено судом не було, а було застосовано заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП, оскільки він був неповнолітнім – у даній справі матеріалами провадження не підтверджена така ознака як повторність правопорушення, право на неповнолітнього на захист шляхом залучення законного представника було порушено, тому на підставі положень п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.126 ч.5, п.1 ч.1 ст.247, 283-285 КпАП України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Копію постанови надіслати ОСОБА_1 , оскільки розгляд справи відбувся в його відсутності.

Постанова може бути оскаржена через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня вручення постанови особі, що притягується до відповідальності.

Суддя Н.Б.Зубар