Вирок від 10 березня 2026 р. у справі №449/102/26 — Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/102/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2026 м.Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

секретаря: ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

потерпілий: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перемишляни кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12026141450000003 від 02.01.2026 р. про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, неодруженого, раніше не судимого, неодруженого, учасника бойових дій, жителя АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 21 грудня 2025 року о 22.30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у сквері пам`яті отця ОСОБА_6 , у м. Перемишляни Львівського району Львівської області., підійшов до банерів із зображенням загиблих у Війні за Незалежність України, мешканців Перемишлянської міської ради. На місці події перебували двоє дорослих (зокрема ОСОБА_7 ) та 2 малолітніх осіб ( ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які вшановували пам`ять загиблого у Війні за Незалежність України – ОСОБА_10 . Однак незважаючи на зауваження згаданих осіб, ОСОБА_4 справив малу фізіологічну потребу на банер із зображенням загиблих у Війні за Незалежність України – ОСОБА_11 і ОСОБА_12 .

Свою вину у скоєному кримінальному проступку ОСОБА_4 визнав повністю, підтвердив обставини наведені в обвинувальному акті, у вчиненому розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_5 , пояснив, що жодних притензій до ОСОБА_4 немає.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у вчиненні інкримінованого кримінального проступку повністю та об`єктивно стверджується іншими зібраними по справі доказами, проте суд визнає недоцільним дослідження цих доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечують учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував у обвинуваченого, а також інших учасників процесу, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам процесу, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом у особливою зухвалістю, доведена повністю і його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.296 КК України.

Згідно вимоги УІАП ГУ НП України у Львівській області, характеристики виданої Перемишлянської міської ради Львівської області, відповіді КП “Перемишлянська центральна районна лікарня”, посвідчення серії УБД №848786, встановлено, що ОСОБА_4 раніше не притягався до кримінальної відповідальності, за наркологічною та психіатричною допомогою не звертався, по місцю проживання скарг чи зауважень зі сторони Перемишлянської міської ради до ОСОБА_4 немає є учасником бойових дій.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003, за №7 «Про судову практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивної характеристики по місцю проживання, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінального проступку. Як пом`якшуючу його вину обставину, суд визнає - щире каяття у вчиненому. Як обтяжуючу його вину обставину суд враховує вчинення кримінального проступку. Тому суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_4 у вигляді пробаційного нагляду, що передбачено санкцією частини статті, по якій він обвинувачується і така міра покарання буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.296 КК України і призначити йому покарання у вигляді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік.

На підставі ст.59-1КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1