Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №461/1706/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1706/26

Провадження №3/461/860/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року суддя Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н.Б., при секретарі судових засідань Чубей К.А., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника Львівської митниці Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 від 15.06.2022, виданий 4624

за ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України -

в с т а н о в и в:

07 лютого 2026 року, близько 14 год. 00 хв., в зону митного контролю пункту пропуску «Рава-Руська – Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці, в напрямку «в`їзд в Україну», смугою руху «зелений коридор», заїхав автомобіль марки «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким в якості пасажира слідувала громадянка України ОСОБА_1 .

Під час проведення візуального огляду вказаного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності у ньому товарів та предметів, які є обов`язковими для письмового декларування, або товарів та предметів, заборонених чи обмежених до переміщення через митний кордон України.

Автомобіль було скеровано на бокс поглибленого огляду, де після спрацювання службової собаки за кличкою «Ірма» в багажному відділенні між особистими речима, без ознак приховування, було виявлено таблетки з маркуванням «Nurofen zatoki» (діюча речовина – псевдоефедрин): 8 блістерів по 12 таблеток в кожному (загальна кількість – 96 таблеток), які згідно постанови КМУ №770 таблиці IV списку І відносяться до прекурсорів, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила недекларування товарів, що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо ввезення на митну територію України.

Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України.

Представник Львівської митниці в судовому засіданні вважав доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, просив визнати її винною та визначити міру покарання.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні правопорушення визнала, просила не накладати відносно неї суворого адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 486 МК України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Згідно вимог ст. 489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також пояснення представника Львівської митниці, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 3 статті 471 МК України передбачена відповідальність за недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.

Відповідно до ч. 2 ст. 366 МК України, канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Згідно ч. 4 ст. 366 МК України, громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 374 МК України, товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами. Товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, а саме обравши зону спрощеного митного контролю, остання намагалася перемістити через митний кордон України товари, що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами, що підтверджується: протоколом про порушення митних правил №0170/UA209000/2026 від 07.02.2026; актом проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 07.02.2026; описом предметів, затриманих у справі про ПМП №0170/UA209000/2026; доповідною та службовою записками.

З наведених доказів вбачається, що вони доводять факт та порядок перетину митного кордону даною особою, обставини виявлення незадекларованого товару, його перелік, найменування, вартість та кількість.

Аналізуючи наведені докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, доведена повністю.

Вирішуючи питання призначення виду стягнення за порушення митних правил, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, обставин справи, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати стягнення у виді штрафу, в межах встановлених санкцією ч. 3 ст. 471 МК України, з конфіскацією товарів, оскільки такі, відповідно до постанови КМУ №770 таблиці IV списку І відносяться до прекурсорів, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю.

Відповідно до ст. 520 МК України, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил.

На підставі ч. 1 ст. 519 МК України з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь Львівської митниці витрати за зберігання товару на складі митниці у сумі 14,20 грн.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 458, 459, 461, 471, 486, 527, 528 МК України, ст. 283 КУпАП, суд –

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України, та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) грн. 00 коп.

Вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №0170/UA209000/2026 товар, а саме: таблетки з маркуванням «Nurofen zatoki» (діюча речовина – псевдоефедрин): 8 блістерів по 12 таблеток в кожному (загальна кількість – 96 таблеток) – конфіскувати в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці витрати за зберігання товару на складі митниці у сумі 14 (чотирнадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред`являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф правопорушником повинен бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя Зубачик Н.Б.