Суд: Комунарський районний суд м. Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Розбій
Дата: 24 лютого 2026 р.
Справа: №333/2031/25
Суддя: Піх Ю. Р.
Єдиний унікальний номер №333/2031/25
Провадження №1-кп/333/346/26
ВИРОК
Іменем України
25 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретарки судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду матеріали кримінального провадження відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, неодруженого, маючого середню спеціальну освіту, не працюючого, маючого на отриманні малолітню дитину, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 12.08.2022 Олександрівським (Жовтневим) районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 190 КК до 200 годин громадських робіт;
2) 27.10.2023 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК до 2 років 1 місяця. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 09.04.2024 вирок в частині покарання змінене, призначено покарання за ч. 1 ст. 190 КК України із застосуванням ст.ст. 71, 72 КК України у виді 2 років 20 днів позбавлення волі;
3) 17.04.2024 Вознесенівський (Орджонікідзеквський) районний суд м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. 02.08.2024 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області звільнений умовно-достроково з Біленківської ВК Запорізької області для проходження військової служби за контрактом,
обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 190 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
22.12.2024 приблизно о 05:50 год. ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, погрожуючи застосувати насилля небезпечне для життя та здоров`я потерпілого, яке виразилось у демонстрації предмета зовні схожого на вогнепальну зброю та погрози застосування даного предмету потерпілому ОСОБА_6 , який сприймав демонстрацію та погрозу застосування предмета схожого на пістолет, як реальну загрозу життю та здоров`ю, після чого, ОСОБА_4 підійшов до потерпілого ОСОБА_6 та заволодів його мобільним телефоном Redmi Note 13, моделі 23124 RA7EO, в корпусі перламутрового кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , внаслідок чого спричинив матеріальну шкоду у розмірі 4649 грн.67 коп.
29.07.2025, приблизно о 08 годині 40 хвилин у ОСОБА_4 , який перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , в ході розмови з раніше нe знайомою ОСОБА_7 , виник умисел на заволодіння мобільним телефоном марки «Xiaomi», моделі «Redmi 14C», об`ємом пам`яті 8 GB RAM 256 GB ROM, IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , у корпусі чорного кольору.
Так, ОСОБА_4 реалізовуючи злочинний умисел, шляхом зловживання довірою, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів,усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, під приводом здійснення необхідності переказу грошових коштів, з метою особистого збагачення, заволодів мобільним телефоном марки «Хiaomi», моделі «Redmi 14C»,об`ємом пам`яті 8 GB RAM 256 GB ROM, IMEI 1: НОМЕР_4 ,IMEI 2: НОМЕР_5 , в корпусі чорного кольору, який перебував y власності ОСОБА_8 .
Після того, як ОСОБА_7 добровільно передала ОСОБА_4 вище вказаний мобільний телефон, останній приблизно о 08 годині 50 хвилин у зазначений день, пішов разом з її сином ОСОБА_9 до зупинки громадського транспорту «Ромакс» по вулиці Володимира Українця у місті Запоріжжя, після чого скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, покинув місце скоєння злочину та у подальшому розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 5 167 гривень 86 копійок.
За таких обставин, суд вважає доведеним пред`явлене обвинувачення ОСОБА_4 та кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану; за ч. 2 ст. 190 КК України, як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене повторно.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинувачені визнав повністю, щиро покаявся, підтвердив обставини вчинення кримінальних правопорушень, викладених вище та при цьому зазначив наступне, що вчиняв злочини, оскільки мав на меті матеріально збагатитись та витратити кошти на власні потреби.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор, обвинувачений та захисник не оспорювали обставини, встановлені судом, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз`яснив положення ч.3 ст.349 КПК України, так як прокурор запропонував саме у такому порядку досліджувати докази по даному кримінальному провадженню.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_4 дослідивши матеріали, що стосуються речових доказів, а також, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.
Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає його щире каяття.
Обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Враховуючи особистість обвинуваченого ОСОБА_4 та конкретні обставини кримінального провадження, враховуючи обтяжуючі та пом`якшуючі покарання обставини, а саме раніше судимого, вчинив злочин під час умовно-дострокового звільнення, офіційно не працює, має на утриманні малолітню дитину, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, інші обставини справи суд вважає, що виправлення та перевиховування останнього не можливо без ізоляції його від суспільства, тому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді реального позбавлення волі на певний строк, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 17.04.2024 Вознесенівський (Орджонікідзеквський) районний суд м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. 02.08.2024 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області звільнений умовно-достроково з Біленківської ВК Запорізької області для проходження військової служби за контрактом. Згідно даного вироку ОСОБА_4 зараховано строк відбування покарання часткове відбуття покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.10.2023, а саме з 20.05.2023 по 16.04.2024. Також за даним вирком ОСОБА_4 відбував покарання в Біленківської ВК Запорізької області з 17.04.2025 до 02.08.2024.
Крім цього по даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 перебував під вартою з 22.12.2024 по 25.06.2025.
Статтею 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів.
Частиною 1 ст. 70 КК України передбачено, що при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 17.04.2024 Вознесенівський (Орджонікідзеквський) районний суд м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. 02.08.2024 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області звільнений умовно-достроково з Біленківської ВК Запорізької області для проходження військової служби за контрактом,
Оскільки, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення 22.12.2024, тобто в період умовно дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2024, суд у відповідності до ст. 71 КК України остаточно призначає покарання за сукупністю вироків.
Процесуальні витрати згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні складаються із залучення експертів при проведенні судових експертиз: №СЕ-19/108-25/1815-ТВ від 04.02.2025 вартість якої складає 795,90 грн; №СЕ-19/108-24/25008-ФХД від 26.12.2024 вартість якої складає 1591,80 грн; №СЕ-19/108-24/25006-Д від 26.12.2024 вартість якої складає 1989,75 грн; №СЕ-19/108-24/25003-Д від 24.12.2024 вартість якої складає 1591,80 грн; №СЕ-19/108-25/18243-ТВ від 22.08.2025 вартість якої складає 891,40 грн; №СЕ-19/108-25/23299-ТВ від 28.10.2025 вартість якої складає 1337,10 грн.
Відповідно до ч.2 ст.122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету.
Згідно з ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Враховуючи що зазначені експертизи було проведено експертом спеціалізованої державної установи, тому підлягає відшкодуванню у якості процесуальних витрат з ОСОБА_4 .
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349,369,373,374,376 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 190 КК України та призначитипокарання:
- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 2 років позбавлення волі
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,покарання у вигляді 8 років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2024 та за сукупністю вироків остаточно визначити покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді 8 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до вступу вироку в законну силу залишити - тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з моменту його затримання згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2025, тобто з 20.11.2025.
Зарахувати в строк призначеного покарання перебування під вартою ОСОБА_4 за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.10.2023, а саме з 20.05.2023 по 16.04.2024; за вироком Вознесенівський (Орджонікідзеквський) районний суд м. Запоріжжя 17.04.2024, а саме в Біленківської ВК Запорізької області з 17.04.2025 до 02.08.2024.
Крім цього зарахувати перебування ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженні під вартою з 22.12.2024 по 25.06.2025.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати у розмірі 8197,75 грн.
Арешт накладений 26.09.2025 хвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя на мобільний телефон марки «Хiaomi», моделі «Redmi 14C»,об`ємом пам`яті 8 GB RAM 256 GB ROM, IMEI 1: НОМЕР_4 ,IMEI 2: НОМЕР_5 , в корпусі чорного кольору – скасувати.
Речові докази:
- мобільний телефон «Redmi Note 13», моделі 23124 RA7EO, IMEI НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_6 , який зберігаються в камері речових доказів Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - повернути потерпілому ОСОБА_6
- мобільний телефоно марки «Хiaomi», моделі «Redmi 14C»,об`ємом пам`яті 8 GB RAM 256 GB ROM, IMEI 1: НОМЕР_4 ,IMEI 2: НОМЕР_5 , в корпусі чорного кольору, який зберігаються в камері речових доказів ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - повернути ОСОБА_10
- фрагмент світлої дактоплівки з мікрочастками з бокової поверхні вертикальної обв`язки; змиви на марлевий тампон та контроль до нього з бокової поверхні створи пластикового вікна; 11 слідів папілярних візерунків руки на аркушах паперу; предмет схожий на пістолет чорного кольору, з маркуванням «Walteher, modell PPK Cal. 7/65mm», які зберігаються в камері речових доказів ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - знищити .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua