Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №127/976/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/976/26

Провадження № 3/127/615/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бессараб Н.М., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за ст. 185 КУпАП, –

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №324080 від 07.01.2026, громадянин ОСОБА_1 , 07.01.2026 о 21.00 год., в м. Вінниці про проспекту Коцюбинського, 31, не виконав законне розпорядження або вимогу поліцейського згідно ч. 2 ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію», а саме пред`явити у період воєнного стану та під час мобілізації військово-обліковий документ, а також відмовився покинути транспортний засіб, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 185 КУпАП.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Покоєвич А.О. просив провадження по вказанійзакрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Суду пояснив, що 07.01.2026 працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . На законну вимогу працівників поліції пред`явити водійське посвідчення ОСОБА_1 виконав. На момент зупинки ОСОБА_1 не перебував у розшуку, що підтверджується витягом з Інформаційно-аналітичної системи. У зв`язку з цим у працівників поліції не було жодних законних підстав для його затримання або обмеження свободи. Крім того, вимога пред`явити військово-облікові документи не передбачена законодавством як підстава для зупинки транспортного засобу чи перевірки особи. Будь-які дії поліції щодо примусу ОСОБА_1 до надання таких документів є порушенням його прав та свободи, гарантованих Конституцією України та законами України.Також станом на 12.01.2026 ОСОБА_1 також не перебуває в розшуку та не має жодних обтяжуючих обставин, які б виправдовували будь-які обмеження його прав з боку працівників поліції.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката Покоєвича А.О., дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом було досліджено наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №324080 від 07.01.2026; рапорт поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП сержанта поліції Сергія Главацького від 08.01.2026, згідно якого ОСОБА_1 , після встановлення того, що він перебуває в розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 , в категоричній формі відмовився покидати свій автомобіль та проїхати до ТЦК; довідку обліку звернень ТЦК та СП відносно ОСОБА_1 ; відеозапис подій, долучений до наданих суду матеріалів.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п. 9 розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС 06.11.2015 №1376, зареєстрованої в МЮ України 01.12.2015 за №1496/27941, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема, суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, в тому числі, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Суд розглядає справу в межах складеного протоколу, тому важливим є зміст цього документа, зокрема, викладення обставин вчиненого правопорушення, оскільки суд уповноважений розглядати справу виключно в межах пред`явленого особі обвинувачення.

Так, диспозицією ст. 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Однак у наданому суду протоколі про адміністративне правопорушення зазначено лише про невиконання ОСОБА_1 вимоги пред`явити в період воєнного стану та під час мобілізації військово-обліковий документ, а також відмовився покинути транспортний засіб.

Тобто, ознак злісних дій особи, що притягується до адміністративної відповідальності, не викладено взагалі.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).

Пленум Верховного Суду України у п. 7 Постанови «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» №8 від 26.06.1992 роз`яснив, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік можливих доказів в справі про адміністративне правопорушення. При цьому, згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Так, з долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису неможливо встановити факт саме злісної непокори ОСОБА_1 на вимогу пред`явити військово-обліковий документ та відповідно до наданих на відеозаписі пояснень ОСОБА_1 на вимогу поліцейського проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 , на що ОСОБА_1 відмовився, після чого на нього було складено даний протокол. Доказів будь-яких зухвалих дій ОСОБА_1 чи факту невиконання ОСОБА_1 законної вимоги працівників поліції пред`явити у період воєнного стану та під час мобілізації військово-обліковий документ, разом із документом, що посвідчує особу у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у документах, суду не надано.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд, тобто кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Так, в рішенні ЄСПЛ в справі «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява №7460/03) зазначено, що правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено належними і допустимими доказами, поза розумним сумнівом, факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини також не містять складу такого адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 185, 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: