Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №754/17720/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1685/26

Справа №754/17720/25

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючої-судді - Панченко О.М.,

за участю секретаря - Сарнавського М.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування Деснянської районної в м.Києві державної адмінінстрації про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, визначення участі у спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (в особі свого представника - адвоката Єрмака О.В.) звернулася до суду з позовом з вимогою до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування Деснянської районної в м.Києві державної адмінінстраціїщодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , а також просила визначити батьку дитини - ОСОБА_2 наступний спосіб участі у вихованні дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожну першу-третю суботи та неділі місяця, з 08:00 години до 13:00 години суботи та з 17:00 години до 20:00 години в присутності матері за місцем проживання дитини та з урахуванням режиму дня дитини та її самопочуття.

Позов мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було зареєстровано шлюб 16.07.2021 року Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про що було зроблено відповідний актовий запис № 1039. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент подання позовної заяви дитині виповнилось 1 рік та вісім місяців. Коли дитині виповнилось 1 рік та два місяці відповідач покинув сім`ю та почав жити з іншою жінкою. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року у справі № 754/13450/25 шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати разом з позивачем у квартирі яка належить на праві власності матері відповідача. Не зважаючи не те, що дитина фактично проживає з позивачем між сторонами лишилося невирішене питання щодо місця проживання дитини та участі батька (Відповідача) у її вихованні. Відповідач неодноразово наголошував позивачу, що він має повне право, як батько дитини, забрати її щоб вона жила з ним. Також відповідач помилково розуміє своє батьківське право на особисте спілкування з дитиною, вважаючи, що Позивач повинна давати йому можливість бачитись з дитиною кожного разу, як йому заманеться та стільки часу скільки він вважає за потрібне, а беручи до уваги той факт, що дитина дуже маленького віку, то всі їх зустрічі відбуваються у помешканні позивача та дитини, що в свою чергу не дає можливості позивачу планувати свій день. В той же час, у випадку візиту Відповідача на побачення з дитиною, коли Позивач запланувала заходи за участі дитини, між сторонами неодмінно виникають конфлікти, свідком яких стає маленька дитина. Водночас позивач в жодному разі не заперечує щодо зустрічей дитини з її батьком, якщо у дитини виникне таке бажання і воно буде підтримано Відповідачем але хоче щоб дані зустрічі були сплановані заздалегідь і щоб позивач могла планувати свій день та день дитини.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025 справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 30.10.2025 року позовну заяву залишено без руху.

31.10.2025 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвала Деснянського районного суду м.Києва 03.11.2025 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, а також витребувано висновок з Органу опіки і піклування Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації щодо розв`язання спору.

05.12.2025 року від відповідача - ОСОБА_2 до суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю та визначення участі батька у спілкуванні з дитиною.

15.12.2025 року на адресу суду від представника Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації як Органу опіки та піклування Алексійчук Н.В. надійшов висновок щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю, а також щодо вирішення спору про участь у вихованні малолітньої дитини.

Ухвалою суду від 20.01.2026 року, що занесена до протоколу судових засідань прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду разом з первісною позовною заявою та відкладено підготовче засідання.

02.02.2026 року через «Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом - адвоката Єрмака О.В. надійшла заява про зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 23.02.2026 року, прийнято відмову ОСОБА_2 від зустрічної позовної заяви на підставі ст.255ЦПК України та закрито провадження у справі в частині зустрічного позову, закрито підготовче засідання і призначено розгляд справи по суті.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явились, дло суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності та відсутності, просили позов задовольнити з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 02.02.2026 року.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, подали до суду заяву про визнання позовних вимог, просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

Представник третьої особи - Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації як Органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. До суду надано висновок щодо доцільності визначення місця проживання дитини з матір`ю.

На підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2021 року, та рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 16.09.2025 року шлюб розірвано.

Від шлюбу у сторін є малолітня донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 16 лютого 2024 року.

З народження і по дату звернення з позовною заявою до суду, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом із матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади №2025/014861168 від 09.10.2025 та №107601324 від 20.02.2024 року. Дана квартира в якій проживає Позивачка із донькою належить на праві власності матері Відповідача - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності виданого на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 23 вересня 2004 року №1743-С/КІ.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У ч.ч.1-2 статті 161 СК України зазначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19).

Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження N 61-17922св21) зроблено висновок, що «при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесів вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини. Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів»

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження N 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

Принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, відповідно до якого малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статей 150,155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У частинах першій та другій статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, а інший не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Отже, із системного тлумачення частини 1статті 3 Конвенції «Про права дитини», ст. ст.7,141,159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) виснувала, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 686/3568/22 (провадження № 61-14607св23), від 08 травня 2024 року в справі № 638/1269/23 (провадження № 61-15097св23), від 17 січня 2024 року в справі № 711/2287/21 (провадження № 61-8054св23).

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 675/1124/22 (провадження № 61-1049св24), від 29 травня 2024 року в справі № 686/15230/23 (провадження № 61-3812св24), від 07 грудня 2023 року в справі № 569/14585/21 (провадження № 61-11045св23), від 15 березня 2023 року в справі № 750/1786/21 (провадження № 61-8797св22).

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач має право визнати позов (повністю або частково) на будь-якій стадії процесу, подавши письмову заяву або зазначивши це у заяві по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією як орган опіки та піклування надано до суду висновок №102-6397 від 11.12.2025 року про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи вищезазначене, проживання дитини із матір`ю від самого народження, зважаючи на усталений побут дитини, визнання позовних вимог Відповідачем, суд вважає, що проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір`ю - ОСОБА_1 буде відповідати інтересам дитини та позитивно сприятиме її фізичному та психологічному розвитку.

Так відповідно до заяви про зміну предмету позову, Позивач просить суд визначити наступний спосіб участі Відповідача у вихованні малолітньої доньки:

-до настання чотирьох років дитині кожну першу-третю суботи та неділі місяця, з 08:00 години до 13:00 години суботи та з 17:00 години до 20:00 години неділі в присутності матері за місцем проживання дитини з можливістю спільних прогулянок та з урахуванням режиму дня дитини та її самопочуття;

-після настання дитині чотирьох років кожну першу-третю суботи та неділі місяця, з 08:00 години до 13:00 години суботи та з 17:00 години до 20:00 години неділі з можливістю спільних прогулянок та з урахуванням режиму дня дитини та її самопочуття з обов`язковим поверненням дитини до її постійного місця проживання;

-кожного понеділка, середи, п`ятниці, коли ці дні випадають на вихідні дні ОСОБА_2 за місцем його роботи, з 17:00 години до 20:00 години за місцем проживання дитини та за попереднім погодженням з матір`ю дитини;

-після настання дитині п`яти років за попереднім погодженням з матір`ю дитини та з урахуванням бажання дитини в період літнього сезону протягом двох тижнів, а в період зимових свят (з 25 грудня по 15 січня поточного року) протягом тижня з дотриманням режиму дня та харчування дитини з ночівлею за місцем проживання батька чи його перебування на відпочинку разом з дитиною з обов`язковим поверненням дитини до її постійного місця проживання.

На підставі вище викладених правових норм, беручи до уваги обставини справи, досліджені судом при її розгляді, зважаючи на вік дитини, її інтереси, умови життя та життя її батьків, враховуючи висновки Органу опіки та піклування, а також визнання позовних вимог Відповідачем, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з нею, з матір`ю, та визначення способу участі батьку у вихованні дитини є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 206,213-215, 268 ЦПК України ст.ст. 141, 161 СК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування Деснянської районної в м.Києві державної адмінінстрації про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, визначення участі у спілкуванні з дитиною, - задовольнити.

Визначити місцем проживання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю, ОСОБА_1 .

Визначити батьку- ОСОБА_2 наступний спосіб участі у вихованні дитини, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-до настання чотирьох років дитині кожну першу-третю суботи та неділі місяця, з 08:00 години до 13:00 години суботи та з 17:00 години до 20:00 години неділі в присутності матері за місцем проживання дитини з можливістю спільних прогулянок та з урахуванням режиму дня дитини та її самопочуття.

-після настання дитині чотирьох років кожну першу-третю суботи та неділі місяця, з 08:00 години до 13:00 години суботи та з 17:00 години до 20:00 години неділі з можливістю спільних прогулянок та з урахуванням режиму дня дитини та її самопочуття з обов`язковим поверненням дитини до її постійного місця проживання.

-кожного понеділка, середи, п`ятниці, коли ці дні випадають на вихідні дні ОСОБА_2 за місцем його роботи, з 17:00 години до 20:00 години за місцем проживання дитини та за попереднім погодженням з матір`ю дитини;

-після настання дитині п`яти років за попереднім погодженням з матір`ю дитини та з урахуванням бажання дитини в період літнього сезону протягом двох тижнів, а в період зимових свят (з 25 грудня по 15 січня поточного року) протягом тижня з дотриманням режиму дня та харчування дитини з ночівлею за місцем проживання батька чи його перебування на відпочинку разом з дитиною з обов`язковим поверненням дитини до її постійного місця проживання.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя: О.М. Панченко