Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №752/13192/23 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 752/13192/23

провадження № 2-др/753/12/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Шепко А. А., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.03.2025 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

14.03.2025 представник відповідача позивача Віданова О. В.подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просила стягнути з позивача на користь відповідача його витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 500 грн.

Ухвалою суду від 24.04.2025 зазначену заяву було залишено без розгляду з підстав її подання без додержання вимог, встановлених частиною першою статті 246 та частиною восьмою статті 141 ЦПК України, в частині належного та своєчасного звернення із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу.

Постановою Київського апеляційного суду від 10.12.2025 рішення Дарницького районного суду м. Києва залишено без змін.

Цією ж постановою скасовано ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2025 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції послався на те, що у суду першої інстанції були підстави для вирішення заяви про ухвалення додаткового рішенняпо суті заявлених вимог, оскільки до завершення розгляду справи представником відповідача було заявлено про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання, приначене для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, учасники справи не з`явились, від представника відповідача Віданової О. В.надійшла заява про розгляд зазначеного питання без її участі, сторона позивача з будь-якими заявами та клопотаннями до суду не зверталась.

З огляду на положення частини четвертої статті 270 ЦПК України суд розглянув питання про ухвалення додаткового рішення за відсутності учасників справи та дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За встановленими у статті 141 ЦПК України правилами розподілу судових витрат у цивільних справах, закінчених розглядом ухваленням рішення суду, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Невирішення питання розподілу судових витрат у рішенні суду є однією з підстав для ухвалення додаткового рішення суду (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Згідно з частинами другою, третьою статті 137 цього Кодексуза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат (ураховуються): 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частини четвертої цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Судом установлено, що відповідно до договору про надання правничої допомоги № 07/02 від 07.02.2025 адвокат Віданова О. В. прийняла на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту ОСОБА_2 у цивільній справі № 752/13192/23 (т. 3 а.с. 223-224).

Сторони цього договору погодили перелік правових послуг, які надаються адвокатом, та їх вартість, а саме: консультування клієнта з приводу подачі позову - 5 000 грн; складання відзиву на позовну заяву - 5 000 грн; представництво інтересів клієнта в Дарницькому районному суді м. Києва - 2 000 грн за одне судове засідання; складання будь-яких інших процесуальних документів (в тому числі клопотань, заяв) - 2 500 грн.

Актом наданих послуг від 14.03.2025 зафіксовано надання ОСОБА_2 правничої допомоги на загальну суму 16 5000 грн, що включає: консультування клієнта з приводу подачі позову - 5 000 грн; складання відзиву на позовну заяву - 5 000 грн; представництво інтересів клієнта в Дарницькому районному суді м. Києва (2 засідання) - 4 000 грн; складання заперечення проти клопотань та заяв - 2 5000 грн. (т. 2 а.с. 225).

Доказів сплати ОСОБА_2 коштів за договором про надання правничої допомоги суду не надано, проте цей факт сам по собі не може бути підставою для відмови у покладенні таких витрат на сторону, що програла, оскільки розмір гонорару адвоката визначений договором, а за змістом положень пункту 1 частини другої статті 137 та частини восьмої статті 141 ЦПК України розподілу за результатами розгляду справи підлягають не лише фактично сплачені стороною витрати на професійну правничу допомогу, а й ті, які мають бути сплачені в майбутньому.

Співмірність витрат відповідача на професійну правничу допомогу позивач не оспорив і клопотання про зменшення їх розміру не заявив.

Разом з тим частина третя статті 141 ЦПК України визначає, що при розподілі судових витрат між сторонами перш за все суд повинен встановити їх пов`язаність з розглядом відповідної справи.

За змістом цієї норми та принципу пропорційності (стаття 11 ЦПК) оцінка судових витрат, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, також має здійснюватись за критеріями їх дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності справи та її значення для сторін.

Схожі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

Дослідженням матеріалів справи в тій частині, яка стосується участі адвоката Віданової О. В. у судовому процесі, суд знайшов обґрунтованими витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 11 500 грн, а підстав для урахування витрат на оплату послуг з консультування клієнта щодо подання позову (вартістю 5 000 грн) для цілей розподілу судових витрат суд не вбачає, оскільки жодного зв`язку між цією послугою і розглядом справи № 752/13192/23 не прослідковується.

Отже з огляду на результат розгляду справи суд покладає на позивача визнані обґрунтованими витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 11 500 грн.

Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 500 (одинадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

Повне додаткове рішення складене 10.03.2026.