Суд: Радивилівський районний суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 01 березня 2026 р.
Справа: №559/4458/25
Суддя: Делалова О. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №559/4458/25
Провадження №2/568/134/26
02 березня 2026 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді Делалової О.М., секретаря судового засідання Мельничук Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Радивилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
11.11.2025 на розгляд до Радивилівського районного суду Рівненської області за підсудністю від Дубенського міськрайонного суду Рівненської області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує тим, що 18.01.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 18.01.2025 – 100002172, відповідно до умов якого, позивач зобов`язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісії та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 20 000,00 грн, строком на 140 днів. Однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, порушив умови кредитного договору в результаті чого станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 57 800,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.
Суд своєю ухвалою від 12.11.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
02.03.2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву. Вказує, що позовні вимоги визнає частково на суму 43 500,00 грн., просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині штрафних санкцій, комісії та неустойки.
У судове засідання сторони не з`явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
18.01.2025 між позивачем ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 18.01.2025 – 100002172, шляхом подання відповідачем Заявки та Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 18.01.2025, відповіді позичальника про прийняття Пропозиції, які підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації на сайті.
Крім того, сторони узгодили в письмовій формі графік платежів до укладеного між сторонами договору № 18.01.2025 – 100002172 від 18.01.2025.
Відповідно до п. 3.1. Договору передбачено, що Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № 4441- НОМЕР_1 .
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строк сплати платежу.
Пунктом 4.4. Договору визначено, що сторони встановлюють, що Проценти нараховуються з дня надання Кредиту (включаючи безпосередньо день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення.
З укладеного кредитного договору видно, що сума кредиту становить 20 000,00 грн; строк на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; дата надання/видачі кредиту - 18.01.2025; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/ строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена; дата повернення (виплати) кредиту - 06.06.2025; орієнтована реальна річна процентна ставка – 4645, 86 %; орієнтована загальна вартість кредиту - 47800,00 грн; загальні витрати за кредитом - 27800,00 грн.
Процентна ставка – «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших семи чергових періодів користування кредитом зазначених у графіку платежів.. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Розмір процентної ставки «Економ» фіксована незмінна процентна ставкау розмірі 0,5% за 2 день користування кредитом. Яка застосовується протягом протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка « Стандарт» .
Комісія пов`язана з наданням кредиту - 5% від суми кредиту та дорівнює 1000,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 1000 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Неустойка: 300,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.
Відповідно до п. 6.1. Договору Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів за користування шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; неустойки, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг, що становить додаток до укладеного між сторонами договору № 18.01.2025 – 100002172 від 18.01.2025 підписане електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора Е889.
Для підписання та укладення договору необхідно ввести код з смс - повідомлення, яке було відправлене на фінансовий номер 0981769503.
Відповідно до листа ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення" від 13.10.2025 за вих.№ 220-1310, відповідно до якої 18.01.2025 року о 18:53:13 на банківську картку № НОМЕР_2 , номер якої зазначено в укладеному сторонами договорі № 18.01.2025 – 100002172, номер транзакції в системі іPay.ua – 628078610, успішно перераховано кошти в сумі 20000,00 грн (а.с. 19).
Транзакцію здійснено ТзОВ "Універсальні Платіжні Рішення" на підставі укладеного з ТзОВ Споживчий центр"договору №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 (а.с. 19).
Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 18.01.2025 – 100002172 від 18.01.2025, заборгованість відповідача ОСОБА_1 скаладає: 20 000,00 грн - основний борг, 23 800,00 грн - проценти (нараховані за період з 18.01.2025 по 06.06.2025), 1000,00 грн - комісія за надання; 3000 – комісія за обслуговування кредиту, 10000,00 грн - неустойка, а разом 57 800,00 грн. (а.с. 20).
Скріншотом з сайту Національного банку України підтверджується, що позивач являється абонентом Системи BankID Національного банку та під час укладення кредитного договору № 18.01.2025 – 100002172 від 18.01.2025 проведено ідентифікацію позичальника ОСОБА_1 шляхом використання системи Bank ID Національного банку (а.с. 17).
Всупереч умовам кредитного договору, а також вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором не виконала, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин 1, 2ст. 2076 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1, 3, 4, 7 ст. 11 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексапи України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
Згідно ст.ст. 1048 – 1052, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
Статтями 1054, 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, відповідно до ст. 549-552 ЦК України, що нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення кредитного договору.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Частиною другою ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 18.01.2025 – 100002172 від 18.01.2025року заборгованість ОСОБА_1 складає 20000,00 грн - основний борг, 23800,00 грн - проценти (нараховані за період з 18.01.2025 по 06.06.2025), 1000,00 грн - комісія за надання; 3000 – комісія за обслуговування кредиту, 10000,00 грн - неустойка, а разом 57 800,00 грн.(а.с. 20).
Укладеним між сторонами договором передбачена комісія, пов`язана з наданням кредиту 1000,00 грн., яка нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіка платежів, та комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1000 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Згідно розрахунку позивача відповідачу нараховано 1000 грн. заборгованості за комісією з надання кредиту та 3000 грн. додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Отже, Договором передбачено два види комісії.
Суд звертає увагу, що законодавство, яке регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні, зазнало змін у 2017 році з прийняттям ЗУ «Про споживче кредитування». До цього часу судова практика у питанні можливості встановлення кредитором комісії в кредитному договорі захищала боржника як слабку сторону в кредитних правовідносинах. Однак з прийняттям в 2017 році ЗУ «Про споживче кредитування» змінилася і судова практика. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Таким чином, ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною, ані з огляду на приписи ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи ст. 228 ЦК України.
Як вбачається з укладеного договору комісія за надання кредиту за своєю суттю є комісією, пов`язаною із наданням послуги, а саме перерахуванням Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.
Суд розцінює сплату відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 1000 грн. 00 коп., як оплату за супутню послугу на користь кредитного посередника, а тому вважає її нарахування відповідачу обгрунтованим.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3000 грн. з огляду на таке.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 згаданого Закону. Встановлення комісії за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць (висновок Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).
При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування».
Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, тому стягненню така комісія не підлягає.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише комісія, пов`язана з наданням кредиту в сумі 1000 грн. 00 коп.
Щодо стягнення з відповідача неустойки суд зазначає таке.
Пунктом 17 заявки кредитного договору № 18.01.2025 – 100002172 від 18.01.2025 року (кредитної лінії) визначено, що неустойка в розмірі 300 грн. 00 коп. нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.
Відповідно до ч. 1ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Як зазначено у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє по даний час.
Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Суд не погоджується з позицією представника позивача щодо можливості стягнення з відповідача неустойки з огляду на таке.
Так, у позовній заяві представник позивача посилається на п. 6 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» як на підставу можливості нарахування неустойки з відповідача. Вважає, що на договори кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцяти денного дня включно з дня набрання чинності Закону №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 24 січня 2024 року, вимога пункту 6 розділу ІV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону не поширюється, та нарахування пені не забороняється.
Однак, зазначені норми суперечать нормам права, які визначені в п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За встановлених обставин стягнення неустойки в розмірі 10 000 грн. 00 коп. у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Отже, вирішуючи спір, суд, оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що відповідач своєчасно не виконав, взяті на себе грошові зобов`язання, не сплатив заборгованість за кредитним договором № 18.01.2025 – 100002172 від 18.01.2025року, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр», яка становить 44 800,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. - основний борг; 23 800,00 грн. - проценти за користування кредитом; 1 000,00 грн. комісія за надання, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1 877, 57 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631,638, 639, 1048, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором № 18.01.2025 – 100002172 від 18.01.2025р. у розмірі 44 800, 00 (сорок чотири тисячі вісімсот гривень 00 копійок).
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) судовий збір у розмірі 1 877, 57 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят сім гривень п"ятдесят сім копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 09.03.2026р.
Суддя О.М. Делалова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua