Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №561/214/26 — Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/214/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року с-ще Зарічне

Суддя Зарічненського районного суду Рівненської області Світличний Р.В., розглянувши матеріали адміністративних справ, які надійшли з відділення поліції № 2 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за

ч. 1 ст. 130, ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участю законного представника ОСОБА_2 ,

роз`яснивши права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №599218 та ЕПР1 №599203, 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 о 19:16 год в с-щі Зарічне по вул. Аерофлотська Вараського району, керував автомобілем марки «AUDI» р.н. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Алкотест Драгер 6810» а також проходження такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також керував автомобілем не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримав посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1.А Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав, факт керування автомобілем 23 лютого 2026 року о 19:16 год в с-щі Зарічне по вул. Аерофлотська Вараського району категорично заперечив. Він злякався поліцейських та надав документи. Під час складання протококів він неодноразово пояснював поліцейським, що автомобілем не керував. Проте, не зважаючи на його доводи поліцейські склали на нього адміністративні матеріали. Після цього він повідомив батьків про подію, звернулись в лікарню де він пройшов огляд на стан сп`яніння, де було встановлено, що він був тверезий. Полійцеським було відомо, що він неповнолітній, проте адміністративні матеріали складались без батьків. Просив закрити провадження у справі.

В судовому засіданні неповноліьній свідок ОСОБА_3 суду показав, що 23 лютого 2026 року саме він керував автомобілем «AUDI» р.н. НОМЕР_2 , який належить його рідному брату. Того вечора біля АЗС на вул. Аерофлотській він побачив поліцейський автомобіль та зупинився. ОСОБА_1 , який сидів позаду нього вийшов з автомобіля, а він злякався та пересів на заднє пасажирське місце. Всього а втомобілі їх було четверо. Поліцейські вимагали у всіх пред`явити документи, погрожували доставити у відділок поліції, говорили, що їм без різниці хто керував автомобілем, а протоколи склали на ОСОБА_1 оскільки лише він пред`явив свій паспорт в мобільному додатку Дія.

В судовому засіданні інспектор відділення поліції Косенко І.В. показав, що під час патрулювання вулиць с-ща Зарічне, він особисто бачив, що 23 лютого 2026 року о 19:16 год автомобілем «AUDI» р.н. НОМЕР_2 в с-щі Зарічне по вул. Аерофлотська Вараського району керував саме ОСОБА_1 , хоча на відеозаписах факт керуванням транспортним засобом саме ОСОБА_1 не доводиться. Також поліцейський не зміг пояснити причини незалучення батьків неповнолітнього під час офоромлення адміністративних матеріалів на виконання вимог ЗУ «Про національну поліцію».

Дослідивши долучені до протоколів докази по справі, суд приходить до таких висновків.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За змістом ч.2 ст.126 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005р. з наступними змінами «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

В матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 автомобілем «AUDI» р.н. НОМЕР_2 .

З відтвореноих в ході судового розгляду відеозаписів неможливо встановити, чи керував ОСОБА_1 автомобілем «AUDI» р.н. НОМЕР_2 , оскільки службовий автомобіль поліції під`їхав до автомобіля, який перебував у нерухомому стані з вимкненим двигуном, а ОСОБА_1 в цей час перебував біля автомобіля.

Поліцейський ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що матеріалами справи не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 автомобілем.

Протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 599218 та ЕПР1 № 599203 23 лютого 2026 року не приймається судом як доказ вини ОСОБА_1 в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Наявні в матеріалах справи акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння складені відносно ОСОБА_1 не доводять факту керування ним транспортним засобом за обставин вказаних у протоколах про адміністративне правопорушення від 23 лютого 2026 року.

Додане до протоколу письмове зобов`язання про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом «AUDI» н.з. НОМЕР_2 , яке не підписане ні ОСОБА_1 ні особою якайого складала, та суперечить встановленим в судовому засіданні обставинам.

Таким чином, на переконання суду 23 лютого 2026 року о 19:16 год в с-щі Зарічне по вул. Аерофлотська Вараського району, ОСОБА_1 не керував будь-яким транспортним засобом, цей транспортний засіб не буксирував (абз. 14 п. 1.10 Правил дорожнього руху), що у свою чергу унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 та ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Окрім того, згідно ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про національну поліцію» проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Статтею 270 КУпАП встановлено, що інтереси неповнолітньої особи, яка притягується до адміністративної відповідальності мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

В порушення вищезазначених норм, поліцейськими не було залучено до участі в оформленні адміністративних матеріалів законних представників ОСОБА_1 та матеріали справи не містять відомостей про вжиття таких заходів.

Законний представник ОСОБА_1 мати ОСОБА_2 в судовому засіданні долучила висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведеного 23 лютого 2026 року о 21:15 год. За висновками цього огляду, проведеного лікарем ОСОБА_5 у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння не виявлено.

Огляд проведений в межах двох годин з часу оголошення поліцейським ознак сп`яніння, а тому такий висновок спростовує твердження протоколу про керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі «поза розумним сумнівом» не знайшли свого підтвердження.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

З огляду на викладене, провадження у справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Керуючись ст. 247 КУпАП

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області.

Суддя Р.В. Світличний